Справа № 569/13012/25
09 грудня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності,
Позивач звернувся в суд з позовом, поданим представником позивача ОСОБА_1 , до відповідачів, в якому просить визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 становить 1/4 частки; покласти на відповідачів судові витрати у справі, що складаються із розміру сплаченого судового збору 10663,30 грн та витрат на професійну правничу допомогу 15000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29 січня 1999 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . В зв'язку з тим, що між співвласниками квартири вже тривалий час існують напружені відносини, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року встановлено порядок користування квартирою та виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 9,4 кв.м. увказаній квартирі. На даний час відносини між співвласниками квартири не покращились, лишаються такими ж напруженими, а відтак укласти договір про визначення часток між співвласниками та вирішити спір в позасудовому порядку немає можливості. Оскільки квартира приватизована чотирма особами, частки співвласників у спільній сумісній власності є рівними, а відтак частка ОСОБА_3 становить 1/4 частини квартири. Визначененя частки у спільному сумісному майні ОСОБА_3 необхідно для отримання можливості реалізувати своє право власності на нерухоме майно - мати можливість розпорядитися своєю часткою (продати, подарувати тощо), що є неможливим без визначення його частки.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 позовну вимогу щодо визначення розміру частки 1/4 у спільній сумісній власності на квартиру визнав, однак не погоджується з вартістю розміру 1/4 частки 1066329,63 грн, яку зазначає позивач. Довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості, яку надав позивач, вважає неналежним та недопустим доказом. За висновком про вартість об'єкта оцінки від 23 вересня 2025 року ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1899962 грн, відповідно ринкова вартість 1/4 частки ОСОБА_3 складає 474990,50 грн. Тим самим, розмір судового збору мав би бути не 10663,30 грн, а 4749,91 грн. Конфліктним та таким, що не йде повністю на будь-який контакт, в тому числі щодо розгляду питання укладення договору про визначення часток між співвласниками та вирішення спору у досудовому порядку, є виключно сам позивач, який ігнорує будь-які мирні врегулювання та будь-які розмови з відповідачами, в тому числі і з ним. Нізхто з відповідачів ніколи не заперечував щодо розміру його частки на квартиру і не були проти володіння ним своєю часткою. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем не підтверджено обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що між сторонами у справі вже протягом тривалого часу склалися вкрай погані та конфліктні відносини. Зі слів позивача, він намагався вирішити питання щодо квартири у мирний спосіб, проте відповідачі не бажають з ним спілкуватися. Твердження, що саме позитвач є винним у ситуації, що склалася у сім'ї, є голослівними, не підтвердженими жодними доказами. Відтак, за відсутності спілкування між позивачем та відповідачами, ОСОБА_3 змушений обрати саме судовий захист свого права власності на нерухоме майно. Довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості сформована з використанням сервісу Фонду державного майна України, а відтак може використовуватись за основу для сплати судового збору. Витрати ОСОБА_3 на правничу допомогу у справі про визначення частки у спільній сумісній власності є реальними, розмір витрат є обгрунтованим та таким, що відповідає складності справи, вартості майна, кваліфікації адвоката, яким надається правнича допомога позивачу.
Ухвалою від 15 липня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 02 жовтня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала, але заперечує щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, оскільки він не звертався до неї з пропозицією укласти долговір про визначення часток у праві власності на квартиру, а відразу подав позов до суду.
Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання вважається повідомленим своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29 січня 1999 року, виданим Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 134-241-37411 08 лютого 1999 року, та випискою з матеріалів інвентаризаційної справи № 1775 від 26 травня 2025 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року у справі № 2-12684/10 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою виділено в користування ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 кімнату площею 9,4 кв.м, позначену в технічному паспорті на квартиру цифрою 9; виділено в спільне користування ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кімнати площею 7,2 кв.м, 12,6 кв.м, 17,1 кв.м, позначених в технічному паспорті на квартиру цифрами 3, 6, 10, та лоджію площею 5,1 кв.м.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, ч.2 ст.369 ЦК).
За положеннями ст.361 ЦК України, розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.
Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370ЦКУкраїни щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
Докази наявності між сторонами (співвласниками спірної квартири) будь-якої домовленості щодо розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру у справі відсутні, а тому частки кожного співвласника у праві спільної власності на спірну квартиру є рівними та становлять 1/4 частки для кожного. Таким чином, вимога позивача про визначення його частки у спільній сумісній власності на квартиру в розмірі 1/4 обгрунтована, не суперечить вимогам закону, а отже, позов належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За положеннями п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна .
При визначенні розміру судового збору суд бере до уваги ринкову вартість 1/4 частки спірної квартири, встановлену звітом про оцінку майна № 27АІ-250923-017, а саме 474990,50 грн. З огляду на встановлену судом при вирішенні справи ціну позову, розмір судового збору становить 4749,90 грн та підлягає стягненню з відповідачів по 1583,30 грн (4749,90 грн : 3) з кожного.
З огляду на визнання відповідачами ОСОБА_2 (у підготовчому засіданні) та ОСОБА_4 (у відзиві на позовну заяву) позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить стягнути на користь позивача по 791,65 грн (1583,30 грн : 2) у відшкодування витрат на оплату судового збору.
Позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" вправі звернутися до суду із заявою про повернення переплаченої суми судового збору та повернення 50 відсотків судового збору на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України.
З відповідача ОСОБА_5 , позиція якого щодо позову у справі відсутня, належить стягнути на користь позивача 1583,30 грн у відшкодування витрат на оплату судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За приписами ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторонни, зменшити розмір витрат на праничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 06/06 від 06 червня 2025 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Скорпіон" та ОСОБА_3 , платіжну інструкцію № 0.0.4397218392.1 від 06 червня 2025 року про сплату ОСОБА_3 15000 грн згідно договору про надання правничої допомоги № 06/06 від 06 червня 2025 року.
Повноваження представника позивача ОСОБА_1 підтверджуються ордером серії ВК № 1177451 від 25 червня 2025 року.
З огляду на те, що розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений у п.3 договору про надання правничої допомоги № 06/06 від 06 червня 2025 року у сталій сумі, яка не залежить від витраченого адвокатом часу, відсутність детального опису робіт не впливає на визначення розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Враховуючи незначну складність справи, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг, об'єм доказів у справі, визнання відповідачами позову до початку розгляду справи по суті, відсутність доказів вчинення позивачем дій щодо досудового вирішення спору, а також критерії розумності розміру витрат на правничу допомогу з огляду на обставини справи, суд зменшує розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500 грн.
Оскільки суд позов задовольняє, з відповідачів належить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 500 грн з кожного.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності задовольнити.
Визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_3 становить частки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн 65 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн 65 коп у відшкодування судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2083 (дві тисячі вісімдесят три) грн 30 коп у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складене 12 грудня 2025 року.
Суддя