Cправа № 563/810/25
12.12.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
за участю: позивачки ОСОБА_1
представника позивачки, адвоката Ткачука В.М.
представниці відповідача, адвоката Бацей Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача,
Адвокат Ткачук В.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом вказуючи, що 24 червня 2022 року позивачка відкрила у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» м. Корець рахунок та отримала платіжну карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Позивачці також було надано кредитний ліміт, про розмір якого не цікавилась, оскільки не мала наміру використовувати кредитні кошти. 15 лютого 2025 року в мобільному додатку «Приват24» ОСОБА_1 виявила повідомлення про перерахування з її карти (рахунку) усіх коштів, а саме 1 201,89 грн. особистих коштів та 47 939,28 грн. кредитних коштів. Про шахрайські дії щодо її карткового рахунку негайно сповістила банк та звернулась до поліції з відповідною заявою, в тому числі, повідомила, що в 15.02.2025 року не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів з її рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ "ПриватБанк" ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи "Приват 24", або у будь-який інший спосіб. Також повідомила, що не передавала нікому свої картки, ПІНів, постійного паролю, одноразових паролів і контрольної інформації. За результатами поданої заяви було порушено кримінальне провадження. З виписки по карті позивачки видно, що шахраї перераховували кошти невідомим особам трьома транзакціями на суми: 3 781,51 грн. (90,00 доларів США), 21 486,13 грн. (511,37 доларів США) та 23 873,53 грн. (568,19 доларів США). Таким чином, зазначені дії шахраїв призвели до щезнення коштів які належати позивачці та коштів, які належали банку. З огляду на вказані обставини, його довірителька звернулась з листом до відповідача про припинення нарахування відсотків, оскільки такими коштами не користувалась, а стала жертвою шахраїв. Однак, відповідач і на даний час продовжує нарахування відсотків, внаслідок чого у позивачки утворилась заборгованість перед банком. Позивачка вважає, що не повинна нести відповідальність за дії, яких не вчиняла та вважає незаконним нарахування відсотків за користування вказаними коштами. Зазначає, що ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена добросовісного обслуговування її, як клієнта Банку. Тим більше, службою безпеки Банку встановлено, що кошти з кредитної картки шахраї перераховували на картки сторонніх осіб за кордоном. Це свідчить про те, що вини позивачки в списанні коштів з її кредитної картки не було, а отже Банк мав би зарахувати ці кошти назад на її картку і ні в якому випадку не нараховувати на них відсотки.
Враховуючи те, що Банк не проявив жодного розуміння у даній ситуації, тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав і законних інтересів та просить закрити картку/рахунок № НОМЕР_3 (угода № SAMDNWFC00077824490, НОМЕР_2 ), видану на її ім'я та припинити нарахування відсотків за кредитом по даній картці, скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, які були нараховані починаючи з 15.02.2025 року та будуть нараховані по день закриття картки.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року було відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
26 червня 2025 року від представниці відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи безпідставним покладення на Банк відповідальності за дії третіх осіб. Зазначає, що всі спірні операції проведені з посиленою автентифікацією платіжного інструменту і його держателя, внаслідок дій клієнта, з правильним введенням паролю від «Приват24» клієнта, з підтвердженням клієнтом ОТП-паролів, що були відомі лише йому. Так, під час розмови з оператором Банку, позивачка, крім іншого, повідомила, що підписувала петицію онлайн, де, можливо, ввела свій пароль від додатку «Приват24». Зауважено, що для входу в акаунт «Приват24» необхідно володіти інформацією щодо фінансового номеру телефону (логін) та паролю входу в «Приват24» клієнта, тобто, особа, яка здійснювала вхід в акаунт «Приват24» повністю володіла такими даними. При цьому, з метою підтвердження входу до «Приват 24», на фінансовий номер Позивачки було здійснено телефонний дзвінок від Банку та вхід було підтверджено. Також, за період з 24.06.2022 року 12:50:46 год. по 26.05.2025 року 15:41:57 год. фінансовий номер телефону позивачки НОМЕР_4 та пін-коди до карткових рахунків не змінювалися. Тобто, відсутність зміни облікового запису «Приват24», вхід в акаунт «Приват24» клієнта з підтвердженням за допомогою ОТП-паролю, відомого лише клієнту, відсутність будь-яких повідомлень про зміну фінансового номеру клієнта чи про його втрату до здійснення спірних операцій, свідчать про те, що зазначені операції проводила та підтверджувала особисто клієнт ОСОБА_1 , можливо, під впливом третіх осіб. Обсяг розкритої Позивачем інформації виявився цілком достатнім для встановлення контролю третіми особами над рахунком клієнта для можливості проведення спірних транзакцій. Докази щодо протиправного заволодіння фінансовим номером Позивача третіми особами відсутні. Отже, за відсутності встановленої вини третіх осіб, презюмується використання фінансового номеру третіми особами за згодою Позивача наданою в тій чи іншій формі. Банк не має жодної можливості впливати на дії клієнтів із розголошення ними даних, які в майбутньому можуть бути використані з метою отримання доступу до рахунків за допомогою дистанційних платіжних застосунків. Наголошувала, що за обставин порушення порядку надання доступу третім особам до фінансового номеру Позивача, відповідальність за протиправне використання фінансового номеру і наслідки, які виникли в результаті такого використання, мають бути відшкодовані винними особами, а не покладено на Банк. В справі відсутні докази вини Банку з проведення спірних транзакцій за допомогою карток Позивача, доступ до яких треті особи отримали в спосіб, що має встановити слідство. Також, позивачка не виконала обов'язку з негайного звернення до Відповідача, а відтак виключає покладення на Банк відповідальності за спірні транзакції. Переконана, що саме дії позивачки з передання конфіденційної інформації третім особам стали передумовою отримання шахраями доступу до Приват 24 та фінансового номеру, за відсутності розголошення такої інформації - вчинення таких дій не вбачалося б за можливе.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачка в судових засіданнях в повному обсязі підтримала позовні вимоги, вказуючи, що відкрила картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» виключно з метою виготовлення електронного цифрового підпису, який необхідний був для роботи. Саме за ініціативою працівника банку, при відкритті рахунку, було встановлено кредитний ліміт, який в подальшому, також без її узгодження збільшувався та зменшувався. Для активації картки, вона здійснила розрахунок в магазині кредитними коштами на мінімальну суму та одразу на наступний день повернула кредитні кошти. Після чого жодного разу не використовувала кредитних коштів Банку. Зазначає, що періодично поповняла цю картку своїми особистими коштами для власних потреб. Проте, не була активним користувачем ПриватБанку, адже всі операції здійснює через Ощадбанк. Лише 29.01.2025 року розраховувалась своїми власними коштами з картки ПриватБанк сумою понад сорок тисяч гривень. До цього, жодного разу не поповняла картку на значні суми. 30.01.2025 року не отримала жодного повідомлення чи дзвінка від ПриватБанк для входу в акаунт «Приват 24». Про це достовірно пам'ятає, так як перебувала в лікарні з дитиною в м. Києві і тому була особливо уважною до всіх вхідних повідомлень та дзвінків. 15.02.2025 року, близько 12 год., під час входу в додаток «Приват 24» побачила, що відбулося списання коштів та одразу звернулась в чергову частину м. Корець. А також, за рекомендацією адвоката, звернулась на гарячу лінію ПриватБанк та на лінію «102». Стверджує, що з часу відкриття карткового рахунку в ПриватБанку користувалась однією моделлю телефону та одним номером того ж оператора, яким користується виключно вона і ніхто інший доступу до нього не має. Запевняла, що ніколи й нікому не повідомляла пін-коду до картки та будь-яких інших конфіденційних даних, тому, не розуміє чому стала жертвою шахраїв. У вирішенні цього питання покладається на слідство, однак, наполягає щоб відповідач припинив нарахування відсотків за кредит, якого вона не брала і не користувалась його коштами. Вважає, що саме у системі безпеки ПриватБанк має місце недолік, яким шахраї і скористались. Переконана, що саме ПриватБанк повинен був захистити її кошти, а також - свої (кредитні). Вказує, що неодноразово зверталась до Банку з метою припинення нарахування відсотків, однак отримала відмову.
Представник позивачки, адвокат Ткачук В.М. в судових засіданнях повністю підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позові. Крім того, наголошував, що станом на сьогоднішній день все ще триває досудове слідство у кримінальному провадженні. Водночас, відповідач вимагає повернення кредитних коштів та відсотків. Звертав увагу на те, що списання вказаних коштів відбулось за допомогою нетипового мобільного пристрою (не з телефона позивачки) від імені його довірительки шахрайським шляхом та було направлено за кордон. В свою чергу, банк діяв не професійно, оскільки коли відбулось входження в особистий кабінет позивачки з нетипового пристрою, вони не заблокували проведення операцій. Вказав на відсутність обов?язку позивачки сплачувати кредит, адже його оформлення (видача, списання) відбулося внаслідок протиправних дій іншої особи, а також бездіяльності Банку, що призвело до вказаних наслідків. Позивачка, як тільки їй стало відомо про несанкціоноване зняття коштів негайно повідомлено банк про несанкціоноване проведення фінансових операцій. Переконаний, що посилання сторони відповідача на ту обставину, що його довірителька своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Стверджував, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, жодним чином не сприяла у доступі до будь-яких відомостей, які б дали змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів. Крім того вказав, що не мав змоги конкретизувати свої позовні вимоги в частині скасування здійснених відповідачем нарахувань (відсотків), оскільки такі нараховуються та змінюються щоденно.
Представниця АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Бацей Т.М. в судовому засіданні позовних вимог не визнала, вважаючи такі необґрунтованими та такими, що спрямовані на перекладення відповідальності позивачки на Банк. Переконана, що позивачка, внаслідок необережності та довіри до інших осіб, повідомила інформацію, що в подальшому стала інструментом для здійснення спірних транзакцій, що детально описується в поданому до суду відзиві. Знову ж таки наголошувала, що під час переходу за сумнівними посиланнями та введення паролю, такий автоматично потрапляє до шахраїв, навіть якщо не натискати кнопку «підтвердження». Попри це позивачка переходила за посиланнями в додатку «Дія» для отримання «тисячі від президента» та декілька разів підписувала онлайн-петиції. Водночас, перед кожною здійсненою операцією Банк надсилав позивачці підтвердження, в тому числі ОТП-пароль. Всі оспорювані операції проведені з посиленою автентифікацією платіжного інструменту, були авторизовані, підтверджені та виконані з фінансового телефону позивачки, яка не змінювала фінансового номера телефону, не втрачала його та який не був викрадений. З інформації мобільного оператора також видно, що банк повідомляв позивачку, яка в свою чергу приймала вхідний дзвінок (час спілкування фіксується). Вказала також на те, що позивачка порушила вимоги законодавства та не дотрималась Умов та Правил надання банківських послуг, що стосується негайного повідомлення банку про підозрілу операцію у її фінансовому гаманці (Додатку «Приват 24») та звернулась лише через тринадцять годин після вчинення спірних операцій. Відповідно, Банк жодним чином не міг зупинити операцію яка фактично була проведена і завершена. Вважає, що позовні вимоги не є конкретизованими та не є належним способом захисту в даному випадку. Тому наполягає на відмові в задоволенні позову.
Враховуючи позиції сторін та комплексно дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» перебували між собою в договірних відносинах.зокрема, 24.06.2022 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-опитувальник клієнта-фізичної особи, в якій, крім іншого, зазначено номер її мобільного телефону НОМЕР_4 , умови щодо використання простого електронного підпису.
Одночасно, 24.06.2022 року, ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (до матеріалів справи додано Витяг з Умов та Правил станом на 15.02.2025 року).
01.03.2023 року між сторонами укладено Заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги "Інтернет-картка". Підписанням цієї Заяви на підставі ст. 634 ЦК України, Клієнт приєднується до розділу «Загальні положення» та підрозділів «Інтернет-картка», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Автоплатежі» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка та обслуговування платіжного інструменту, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати. Банк зобов'язується відкрити Клієнту Поточний рахунок та емітувати Інтернет-картку для здійснення платіжних операцій в мережі Internet, а також здійснювати обслуговування Поточного рахунку в порядку та на умовах, визначених законодавством та цим Договором.
Між сторонами також було укладено Договір про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг - створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу.
Таким чином, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 користувалась банківськими послугами, в тому числі, дистанційного обслуговування «Приват 24», що не заперечується стороною позивача.
Згідно з довідкою наданою АТ КБ «ПриватБанк», у період з 24.06.2022 по 16.12.2024 року кредитний ліміт по картці змінювався (збільшувався та зменшувався) з 300,00 грн. поступово збільшився до 48 000,00 грн.
Відповідно до Виписки по картці/рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам SAMDNWFC00077824490 від 24.06.2022 року, 15.02.2025 року зафіксовано три операції з перерахунку коштів: о 00:37 год.: -23 873.53 грн. (сума у валюті картки), -568,19 USD (сума у валюті операції); о 00:38 год.: -21 486.13 грн. (сума у валюті картки), -511.37 USD (сума у валюті операції); о 00:40 год.: - 3 781.51 грн. (сума у валюті картки), - 90.00 USD (сума у валюті картки). Деталі операції: CEB/donationalerts.com, Amsterdam. При цьому, кредитний ліміт становив 48 000,00 грн. Баланс на початок періоду: 1 201,89 грн.; баланс на кінець періоду: - 47 939,28 грн. (а.п. 8).
Як пояснила позивачка, 15.02.2025 року, близько 12 год., під час входу в додаток «Приват 24» виявила, що відбулося списання коштів з її картки, після чого одразу звернулась в чергову частину поліції м. Корець, зателефонувала на лінію «102» та гарячу лінію ПриватБанку.
Встановлено, що 15.02.2025 року о 13:06:05 год. позивачка з фінансового номеру телефону НОМЕР_4 зателефонувала на службу клієнтської підтримки "3700" та під час розмови з оператором повідомила про несанкціоноване зняття коштів (вночі) з її кредитної картки Приватбанку. Вказані платежі не підтверджувала. На запитання співробітника банку повідомила, що раніше оформляла «тисячу від Зеленського» через «Дію», а також переходила за посиланнями та підписувала якісь петиції де, можливо, ввела свій пароль від «Приват 24». Посилання, де підписувала петицію, не збереглося. Картку не втрачала та пін-коду нікому не повідомляла. Також повідомила, що зранку побачила два пропущені дзвінки з номерів НОМЕР_6 та НОМЕР_7 . Запис розмови додано до матеріалів справи.
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк», після сумнівних операцій, 15.02.2025 року о 13:16:24 год. картки ОСОБА_1 були заблоковані, з відміткою про наявність спроб списання коштів 3-ми особами.
На виконання ухвали суду від ВП № 7 РРУП ГУНП в Рівненській області було надано копії матеріалів кримінального провадження за № 12025181140000032 від 15.02.2025, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Так, згідно з витягом з ЄРДР, 15 лютого 2025 року було зареєстровано кримінальне провадження на підставі звернення 15.02.2025 року о 15:50 год. ОСОБА_1 до чергової частини ВП № 7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності невідомої особи, яка умисно, таємно, використовуючи мобільний додаток «Приват-24», викрала грошові кошти у сумі 49 141,17 грн., які перебували на її кредитній картці «Універсальна» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 . Зі слів ОСОБА_3 , своїх даних, у тому числі даних своєї кредитної картки «Універсальна», а також анкетних даних стороннім особам не повідомляла і відповідно на будь-які посилання зі свого мобільного телефону не заходила (протокол допиту ОСОБА_1 , як потерпілої, долучається).
В ході огляду мобільного телефону марки «Самсунг-М32», належного ОСОБА_1 було встановлено, що в день вчинення протиправних дій по факту заволодіння грошовими коштами, на мобільний номер телефону НОМЕР_4 , о 00:36 та 00:39 15.02.2025 надходили дзвінки (пропущенні) від Приватбанку з телефонів: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . На дані дзвінки потерпіла зазначила, що не відповідала. На телефоні відсутні будь які повідомлення та будь які номери телефонів, також повідомлення по факту підтвердження операцій щодо перерахунку та надсилання одноразових паролів, кодів підтвердження не надходили на мобільний телефон та у додаток Приват-24. Оглянувши додаток Приват-24 та виписку з банку потерпілої ОСОБА_1 було встановлено, що відповідно до історії з банку зловмисник з банківських рахунків «Приватбанку» з банківського рахунку «Приватбанку» № НОМЕР_2 , карткового рахунку № НОМЕР_1 , в період з 00:37 по 00:40 - 15.02.2025 трьома платежами здійснено переказ коштів в загальній сумі 49 141,71 гривень в іноземній валюті (90 USD, 511,37 USD, 568,19 USD) на невідомий рахунок, деталі операції« CEB/donationalerts.com, Amsterdam». Зазначене міститься в протоколі огляду предметів, речей від 17.02.2025 року, що був проведений старшим слідчим ВП № 7 Поліщуком В.В.
Стороною відповідача до матеріалів справи додано Витяг із службової перевірки по картковим рахункам клієнтки ОСОБА_1 , що була проведена головним спеціалістом із захисту електронних платежів та послуг управління безпеки по Північно-Західному макрорегіоні ГО ПриватБанку, зі змісту якого встановлено по картковому рахунку НОМЕР_1 три вже зазначені спірні транзакції. Оскільки термінал "70001467" належать стороннім банкам, встановити отримувачів коштів не надається можливим. Транзакції проведено з ручним введенням номеру картки та з підтвердженням платежів по технології 3D Secure. Для підтвердження спірних транзакцій, клієнту було направлено форму у додаток Приват24. Тобто особа, яка проводила підтвердження по технології 3D Secure через акаунт Приват24 ОСОБА_1 повністю володіла інформацією щодо реквізитів платіжної картки (номер картки, CVV-код, термін дії), фінансового номеру телефону (логіну) та паролю входу в акаунт Приват24. Встановлено, що на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 15.02.2025 було відправлено три інформаційні повідомлення про здійснені транзакції та отримано сигнал про успішну доставку. Всі повідомлення були направлені в Приват24 на акаунт з номером телефону НОМЕР_4 . Зміни облікового запису акаунту Приват24 ОСОБА_1 відбулися 17.02.2025 року - після несанкціонованого зняття грошових коштів з карткового рахунку клієнтки та її звернення до банку щодо факту шахрайських дій по відношенню до себе. Типовий пристрій, яким користується клієнтка: SM-M325FV|SAMSUNG, ANDROID 12, ІМЕІ_НОМЕР_12. Водночас, шість входжень в акаунт клієнтки відбулось з нехарактерного пристрою SM-G998B|SAMSUNG, imei_НОМЕР_11: 30.01.2025 о 09:16:29 год. - авторизацію було підтверджено за допомогою паролю П24 та OTP-паролю з СМС (додається), що був надісланий на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_4 . Авторизації при всіх наступних входах в акаунт Приват24 клієнтки ОСОБА_1 , які були здійснені 15.02.2025 о 00:33:24, 00:34:09, 00:37:04, 00:38:53 та 00:40:22 із нехарактерного для клієнтки пристрою, що вказаний вище, відбувалися за допомогою відновлення сесії шляхом введення логіну "НОМЕР_4" та паролю П24. Зазначається, що всі "багаторівневі IVR-опитування" - вхідні автоматичні дзвінки для отримання згоди клієнта на проведення операцій надходили на фінансовий номер телефону клієнтки НОМЕР_4 . Після опрацювання дзвінка клієнтом інформація про це відобразилась у додатку Приват24 (2025-02-15 о 00:35:56, 00:35:56, 00:39:55 - дзвінки для підтвердження операцій). У випадку, якщо клієнт не відповідає на дзвінок, він рахується "пропущеним", що також відображається в додатку клієнта Приват24. У своєму зверненні в службу клієнтської підтримки «3700» ОСОБА_1 повідомила про те, що 25.02.2025, на її фінансовий номер телефону були дзвінки з телефонів НОМЕР_6 о 00:35 та НОМЕР_7 о 00:39. Дані телефони належать Приватбанку, з яких були здійснені вхідні автоматичні дзвінки для підтвердження операцій (IVR-опитування). Встановлено, що за період з 24.06.2022 року 12:50:46 год. по 26.05.2025 року 15:41:57 год. фінансовий номер телефону клієнтки НОМЕР_4 не змінювався. За період з 14 по 16 лютого 2025 року змін пін-коду до карткових рахунків клієнтки не виявлено. Заявки на можливість оскаржити транзакціі від 15.02.2025 року по карті НОМЕР_1 не виявлено. Договір страхового відшкодування "Захист від шахрайства" при настанні страхового випадку між ОСОБА_1 та страховою компанією не укладався. Причетність інших осіб до здійснення переказів, які не визнаються клієнтом, може бути встановлено лише в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню 12025181140000032 відкритому за ознаками кримінального правопорушення, ч. 4 ст.185 КК України. Натомість, системних збоїв програмного забезпечення ПК Приват24, які могли б вплинути на реєстрацію та входи в акаунти Приват24 фіз.осіб, а також втручань інших осіб в алгоритм роботи Приват24 за відповідний період не зафіксовано. Оспорювані платіжні операції проведено у відповідності до правил платіжної системи. На підставі матеріалів перевірки зроблено висновок, що відсутність зміни облікового запису Приват24, вхід в акаунт Приват24 клієнта з підтвердженням за допомогою ОТП-паролю, відомого лише клієнту, відсутність будь-яких повідомлень про зміну фінансового номеру клієнта чи про його втрату до здійснення спірних операцій, свідчать про те, що зазначені вище операції проводила та підтверджувала особисто клієнт ОСОБА_1 , можливо, під впливом третіх осіб. Всі оспорювані операції проведені з посиленою автентифікацією платіжного інструменту і його держателя з правильним введенням паролю від Приват24 клієнта, а також з підтвердженням клієнтом з використанням фінансового номеру телефона, ОТП-паролів, що були відомі лише клієнту та технології 3D-Secure, тобто внаслідок дій клієнта.
Встановлено, що впершевхід в Приват 24 з іншого нехарактерного для позивача пристрою відбувся 30.01.2025 року о 09:16:29 год. (ANDROID, 9). Авторизацію було підтверджено за допомогою паролю до Приват 24 та OTP паролю з СМС (додаток № 14 до відзиву), що був надісланий на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_4 .
30.01.2025 року Банк направляв позивачу текстові повідомлення в SMS про авторизацію в Приват 24 - "авторизація" P24AOS2 authorization. Ідентифікатор контакту НОМЕР_14 з відміткою «Контакт проведено (ОК) (додаток № 15 до відзиву). На фінансовий номер телефону НОМЕР_4 було відправлено повідомлення з OTP-паролем підтвердження входу в акаунт Приват24. Також, на фінансовий номер телефону позивачки було відправлено повідомлення з OTP-паролем підтвердження входу в акаунт Приват24 (додаток № 16, 17 до відзиву). Повідомлення про вхід в Приват24 служить для інформування клієнта про успішний вхід до його Приват24 (додаток № 18 до відзиву). 30.01.2025 року о 12:27:30 - багаторівневі IVR-опитування "авторизація" (контакт проведено (OK), ідентифікатор контакту НОМЕР_4. Також зафіксовано вхідний автоматичний дзвінок для підтвердження операцій, здійснених через Приват24 (додатки № 19, 20 до відзиву).
Як було вказано, після входу 30.01.2025 року в Приват 24 з іншого пристрою, стали можливі інші спірні операції, які відбулися 15.02.2025 року.
15.02.2025 о 00:35:56 год. фіксуються багаторівневі IVR-опитування "підтвердження платежу" P24AOS2 payments 4*61 (контакт проведено (OK), ідентифікатор контакту НОМЕР_14 та вхідний автоматичний дзвінок для підтвердження операцій здійснених через Приват24 (додаток № 21, 22 до відзиву); о 00:39:55 - P24AOS2 cardcreditlimit (контакт проведено (OK), ідентифікатор контакту НОМЕР_14 та вхідний автоматичний дзвінок для підтвердження операцій здійснених через Приват24 (додаток № 25 до відзиву); о 13:06:04 год. - вхідний телефонний контакт, дзвінок на 3700 (продукт: шахрайство процесс: Клієнт не підтверджує операцію Тематика: Платіж на сторонньому сайті (додаток № 23 до відзиву). о 13:16:24 год. - E-mail повідомлення про блокування картки після сумнівних операцій (статус: забраковано (відсутні контактні дані ел.пошти в ЄКБ (додаток 24 до відзиву).
З інформації, що була надана ПрАТ «Київстар» від 01 серпня 2025 року вбачається, що електронні комунікаційні послуги за телефонним номером + 38096-324-24-29 у період часу з 30.01.2025 року по 15.02.2025 року надавались ОСОБА_1 на умовах контрактної форми обслуговування. Надано також інформацію про вхідні (отримані) СМС-повідомлення по телефонному номеру НОМЕР_4 у періоди часу: з 00 год. 00 хв. по 23 год. 59 хв. 30.01.2025 року; з 00 год. 00 хв. по 23 год. 59 хв. 15.02.2025 року; про здійснення вихідних та отримання вхідних дзвінків номером телефону НОМЕР_4 , у періоди часу: з 00 год. 00 хв. по 24 год. 00 хв. 30.01.2025 року; з 00 год. 00 хв. по 24 год. 00 хв. 15.02.2025 року - з прив'язкою до базових станцій та адресами їх розташування, які були зафіксовані комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар». Так, 30.01.2025 року о 09:16:08 год. на номер телефону НОМЕР_4 фіксується надходження вхідного СМС повідомлення від PrivatBank; 30.01.2025 року о 12:27:37 год. зафіксовано вхідний дзвінок з номера НОМЕР_13 тривалістю 21 с. 15.02.2025 року фіксується надходження чотири вхідні СМС впродовж дня (перша о 09:55:08 год.) з номеру телефону НОМЕР_8 ; о 13:02:32 год. зафіксовано вихідний дзвінок з номеру телефону позивачки на номер 3700, а о 15:48:39 - на лінію «102». Інформація про наявність будь яких вхідних чи вихідних дзвінків у період з 00:00:00 год. по 09:55:29 год. 15 лютого 2025 року (в тому числі 15.02.2025 року о 00:35:56 год. та о 00:39:55 год. з телефонних номерів банку НОМЕР_6 та НОМЕР_7 ) не зафіксована.
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою про припинення нарахування відсотків за користування кредитом (а.п. 9), у відповідь на яку Банк повідомив про відмову в задоволенні поданого запиту, посилаючись на Умови кредитного договору та положення ст. 628-629, 1054 ЦК України (а.п. 10).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України, саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ЦПК, які викладені вище.
Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 22 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що Національний банк України визначає порядок здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, обмеження щодо здійснення емісії та використання електронних платіжних засобів, у тому числі в платіжних системах.
Відповідно до пунктів 143, 146 розділу VIІ. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника; власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне.
Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов'язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював.
Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України встановлений принцип змагальності сторін, згідно якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, судом встановлено і не спростовано відповідачем, що позивачка не вчиняла дії, спрямованих на зняття чи перерахунок коштів з її карткового рахунку трьома спірними транзакціями 15 лютого 2025 року. Після виявлення несанкціонованого списання грошових коштів позивачкою здійснено передбачені законом дії, а саме ОСОБА_1 повідомила банк про виявлені обставини а також звернулась до правоохоронних органів. На підставі чого було зареєстровано кримінальне провадження № 12025181140000032 від 15.02.2025, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (яке триває на цей час) та банком було ініційовано службову перевірку.
В матеріалах справи відсутні докази, які б безспірно підтверджували, що списання грошових коштів з рахунку позивачки стало можливим виключно в результаті розголошення нею конфіденційної інформації по своїй картці, передачі даних та паролів третім особам, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, в тому числі, під час оформлення "тисячі від президента" через офіційний додаток "Дія" чи підписання онлайн-петицій, не мають доказового підтвердження, а є лише їхніми припущеннями. Відповідач не довів, що ОСОБА_1 втрачала, передавала та/або сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивачки була відсутня воля на вчинення вказаних операцій, а банком не заперечено факту звернення позивачки із повідомленням про вчинення невизнаних останньою операцій шахраями.
Необхідно також враховувати нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
З огляду на все вищезазначене, суд вважає за необхідне частково задоволити позовні вимоги позивача, що стосується припинення нарахування відсотків за кредитом по картці/рахунку № НОМЕР_3 (угода № НОМЕР_9 , НОМЕР_2 ), що була видана на ім'я позивачки, із скасуванням всіх нарахованих платежів, відсотків та заборгованості починаючи з 15 лютого 2025 року.
Водночас, суд вважає необґрунтованою вимогу сторони позивача про закриття картки/рахунку № НОМЕР_3 (угода № SAMDNWFC00077824490, НОМЕР_2 , зважаючи на те, що договірні відносини між сторонами не припинені, а позивавачка не заявила вимогу про розірвнання кредитного договору, на підставі якого і було відкрито оспорюваний рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задоволити частково.
Припинити нарахування відсотків за кредитом по картці № НОМЕР_3 (угода № НОМЕР_9 , НОМЕР_2 ), що була видана на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, які були нараховані починаючи з 15.02.2025 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1д.
Суддя