Справа №949/1912/25
11 грудня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на свою користь суму заборгованості в розмірі 61726,49 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Крім цього, просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних із ОСОБА_1 на свою користь.
Також просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.06.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1663743 про надання споживчого кредиту.
Згідно до умов укладеного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 9900,00 грн.; згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 16.06.2024 року по 11.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 9900,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до реквізитів Договору № 1663743 від 16.06.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С009».
Кредитні кошти відповідачу перераховувались за допомогою платіжного провайдер, що має відповідну ліцензію та спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно умовами Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом, які нарахування на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.
Пунктом 1.5.2. Договору передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,2% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 01.07.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У період з 16.06.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 1425,61 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1425,60 грн.
У даному випадку часткова оплата відповідачем процентів за користування кредитом є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору та є підтвердженням факту отримання ним від первісного кредитора грошових коштів.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" набуло право грошової вимоги до відповідача.
ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, що права вимоги за кредитними договорами передані новому кредитору ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", повідомлено про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.
Отже, до ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1663743 від 16.06.2024 року на загальну суму заборгованості 41579,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9899,99 грн., заборгованість за процентами - 26730 грн., штрафні санкції 4950,00 грн.
Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунок позивача, ані на рахунки первісного кредитора.
Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, несправедливими чи недобросовісними.
У позовній заяві представник позивача просить розглядати справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 16.06.2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 1663743 про надання споживчого кредиту "Комфортний"
Пунктом 1.2. Договору визначено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9900,00 гривень. Тип кредиту - кредит. (п. 1.3 Договору).
Згідно п. 1.4. Договору, строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 дні (в).
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.
Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
У відповідності до п. 1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; знижена процентна ставка 1,200% в день та застосовується відповідно до умов Договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору (п. 5.1 Договору).
Зі змісту п. 9.6 Договору вбачається, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання.
Відповідно до реквізитів Договору № 1663743 від 16.06.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C009, що відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", має таку саму юридичну силу як власноручний підпис.
Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, станом на 11.06.2025 загальна вартість кредиту становить 63360,00 грн., з них 53460,00 грн. проценти за користування кредитом. Таблицю підписано одноразовим ідентифікатором C009.
З паспорта споживчого кредиту, судом встановлено, що відповідачу надано у користування кредитні кошти у сумі 9900 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка, відсотків річних: 547,5% річних (або 1,5% в день), знижена процента ставка, відсотків річних (застосовується з дати видачі кредиту до 01.07.2024 року, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, згідно Графіку платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту) 438% річних (або 1,200% в день). Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором C009.
Так, ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору.
У своєму листі від 16.01.2025 за вих. № 20250116-839 ТОВ «ПЕЙТЕК» повідомило про те, що відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 №21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Між Товариством та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06.
Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 16.06.2024 15:26:56 на суму 9900,00 грн.
Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 018dd049-b905-4674-a1d5-b125f2f95fe9
Номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 16637431718540813
Session ID - 025198805455
Сайт торгівця - https://sloncredit.ua
Код авторизації - 675318
Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»
Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «Приватбанку» від 09.09.2025 за вих. №20.1.0.0.0/7-250901/58017-БТ судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 на яку 16.06.2024 здійснено переказ коштів у сумі 9900,00 грн., код авторизації 869362.
Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» суд вважає доведеним.
Проте, відповідач використовував кредитні кошти, однак, умов Договору не виконав і не погасив борг.
Із копії розрахунку заборгованості судом встановлено, що станом на 24.12.2024 заборгованість відповідача становить 41579,99 грн., з яких 9899,99 грн. заборгованість за кредитом; 26730,00 грн. заборгованість за процентами; 4950,00 грн. штрафні санкції.
Із копії розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 за 168 календарних дні з 25.12.2024 по 11.06.2025, нараховано процентну ставку на основну суму боргу 9899,99 грн.; процентна ставка 1.5%.; 25096,50 грн. сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами.
Згідно Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 та реєстру боржників та повідомлення про відступлення права грошової вимоги судом встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» згідно умов договору відступило право вимоги за кредитним договором №1663743 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», а відповідно ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача, про що відповідача повідомлено і зобов'язано перераховувати суму боргу у розмірі 41579,99 грн. на користь нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» за вказаними у повідомленні.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконав.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами ЦК України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 провадження № 61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначений вище договір, який укладений був з Відповідачем включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, зокрема відповідачем шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 639 ЦК України.
Правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв'язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Проте відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів, та за ним обліковується прострочена заборгованість за наданим кредитом у зазначеному вище розмірі.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Крім того, на час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На переконання суду, всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Щодо нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Крім того, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.
Варто зважати також на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто, це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України.
Отже, ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за ч. 2 ст.625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, у суду відсутні підстави для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України.
Разом з тим, як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
А тому, не підлягає задоволенню вимога позивача про надання вказівки/роз'яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суд не наділено правом ухвалення рішення суду на майбутнє та правом на зобов'язання виконавчих органів на вчинення виконавчих дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З копії ордера від 10.12.2024 року встановлено, що адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року надає правничу (правову) допомогу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано, крім договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 12 серпня 2025 року та рахунок на оплату №9261-12/08-2025 від 12.08.2025 року.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідності критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому сама справа не є складною і з приводу спірних правовідносин існує усталена судова практика. Зважаючи на принцип співмірності, наданої адвокатом Столітнім М.М. правничої допомоги із заявленим розміром судових витрат, витрачений адвокатом час на надання цієї допомоги, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягає розмір витрат по оплаті послуг за надання правничої допомоги частково, а саме у сумі 6000,00 грн.
Крім того, позивачем були понесені також витрати зі сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви.
Враховуючи вищенаведене у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 2422,40 грн. судового збору.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 526, 527, 530, 533, 610 - 612, 623, 625, 631, 1048 - 1050, 1051, 1052, 1054 - 1056, 1056-1, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" суму заборгованості в розмірі 61726,49 грн. (шістдесят одна тисяча сімсот двадцять шість гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Капітал", місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.