Справа 556/3029/25
Номер провадження 2/556/1039/2025
02.12.2025 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Володимирецького районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 05 березня 2015 року Виконавчим комітетом Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що зроблено відповідний актовий запис №3.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що шлюбне життя з відповідачем не склалося через часті непорозуміння, втратили почуття любові, взаємоповаги і взаєморозуміння один до одного. У них різні характери, різні погляди на життя. Від шлюбу мають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подальше перебування у шлюбі є недоречним, оскільки практично шлюб розпався і всі можливості для його збереження вичерпані. На примирення не згідна. Шлюб носить формальний характер. Просить його розірвати. Дітей залишити проживати з матір"ю.
Вказаний позов надійшов до суду 07 жовтня 2025 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що зроблено відповідний актовий запис №3, що стверджується свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
За визначенням поняття шлюбу, наведеним у ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 200/952/18 від 30.05.2019 року у справі № 442/6319/16-ц.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. (ч.2 ст.112 СК України)
Як зазначено в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 26.12.2018 року у справі №761/33261/16-ц, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Закріплені у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що даний шлюб існує формально, сторони миритися не бажають, не підтримують сімейні відносини, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу.
Що стосується місця проживання неповнолітніх дітей.
Відповідачем не спростовано, за допомогою належних та допустимих доказів, факту проживання дітей разом із матір'ю, як і не подано жодного доказу на підтвердження проживання дітей разом із ним чи наявності між сторонами спору про місце проживання дітей.
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (Провадження № 61-5775св22).
Враховуючи, що сторони не зверталися до суду при розгляді цієї справи із вимогами про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, відповідач не подавав до суду своїх заперечень щодо проживання спільних дітей разом із матір'ю, вважає залишити проживати дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір"ю, чим лише констатує місце проживання дітей, не визначаючи та не змінюючи його.
У відповідності до ст.113 СК України особа яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка не заявляла клопотання про відновлення дошлюбного прізвища.
Позивачка не ставить питання про стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263, 264, 265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 56, 105, 110, 111, 112, 113,157, 160 Сімейного Кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 05 березня 2015 року Виконавчим комітетом Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що зроблено відповідний актовий запис №3.
Залишити неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживати з матір'ю - ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча: Котик Л.О.
Сторони:
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно відповіді з ЄДДР зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_6 .