вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/1046/25
Провадження №2/547/690/25
(заочне)
10 грудня 2025 року с-ще Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Самойленко Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про стягнення моральної шкоди та розірвання договору оренди землі,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про стягнення завданої моральної шкоди за порушення умов договору оренди земельної ділянки б/н від 08.09.2020 площею 2,0 га, кадастровий номер 5324581500:00:002:0547 в розмірі 5000,00 та розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 5324581500:00:002:0547 для ведення особистого селянського господарства на території Горошинської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. 08.09.2020 між ТОВ "ДВК Агро" та позивачкою було укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання надала у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір укладено сторонами строком на 15 років. Згідно п. 8,9 вказаного договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 33502,08 грн/га. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8700,00 грн на рік, що становить 14,08 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по району. Орендна плата сплачується в повному обсязі за мінусом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за ставками та в розмірах, встановлених чинним законодавством на день сплати орендної плати. Пунктом 11 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня звітного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання. Згідно п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до п.33 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.
Позивачка зазначила, що викладені вище умови договору оренди земельної ділянки відповідач не виконує, орендну плату за 2022-2023 роки відповідач сплатив із значною затримкою лише 05.12.2024, а за 2024 рік - 07.04.2025, що свідчить про систематичність порушення умов договору та порушень прав позивача, тому є підстави для розірвання даного договору. Факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
Вказала, що вона є військовослужбовцем, в Україні триває війна, а відповідач зловживає своїми правами та ігнорує умови договору. Позивачка змушена була змінювати свої плани на життя, оскільки позбавлена можливості розпоряджатися коштами, на які розраховувала у 2022-2024 роках. Правомірні очікування були ігноровані та настало розчарування від співпраці із відповідачем, тому вважає їх ненадійними партнерами і не може довіряти їм подальший обробіток землі. Вважає, що відповідач повинен компенсувати завдані їй моральні страждання у грошовому виразі та оцінює їх у 5000,00 грн.
Тому позивачка просила стягнути з відповідача компенсацію завданої моральної шкоди за порушення умов договору оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 5324581500:00:002:0547 б/н від 08.09.2020 в розмірі 5000,00 грн та та розірвати договір оренди оренди землі б/н від 12.02.2021.
Ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці 10-дннний строк для усунення недоліків.
05.11.2025 позивачкою було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 11.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явилася. Відповідно до телефонограми від 10.12.2025 просила розглянути справу за її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» належним чином повідомлялось про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки до електронного кабінету (а.с. 41). Відзиву або будь-яких інших документів на спростування доводів позивача не подали, у судове засідання свого представника не направили, клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За вище зазначених обставин судом ухвалено здійснити заочний розгляд справи.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324581500:00:002:0547, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Горошинської сільської ради Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 222714946 від 04.09.2020 (а.с. 6, 15).
08.09.2020 між ТОВ "ДВК Агро" та позивачкою було укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання надала у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір укладено сторонами строком на 15 років. Згідно п. 8,9 вказаного договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 33502,08 грн/га. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8700,00 грн на рік, що становить 14,08 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по району. Орендна плата сплачується в повному обсязі за мінусом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за ставками та в розмірах, встановлених чинним законодавством на день сплати орендної плати. Пунктом 11 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня звітного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання. Згідно з п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до п.33 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (а.с. 10-12).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.10.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5324581500:00:002:0547, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Горошинської сільської ради Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області належить власнику ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права 31.08.2020, номер запису про право 38031951. Відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку: вид речового права: право оренди земельної ділянки, юридична особа: ТОВ «ДВК Агро», дата державної реєстрації права: 08.09.020, номер запису про право 38152962, орган, що здійснив державну реєстрацію права: Чутівська сільська рада Оржицького району (а.с. 7-8, 13-14).
Відповідач умови договору оренди земельної ділянки належним чином не виконує. Так, всупереч умовам договору, орендну плату за 2022-2023 роки відповідач сплатив із значною затримкою, а саме 05.12.2024 в розмірі 16050,00 грн, за 2024 рік - 07.04.2025 в розмірі 8044,57 грн, що підтверджується скріншотом відомостей з АТ «Приватбанк» (а.с. 16, 17) та свідчить про систематичність порушення умов договору та порушень прав позивача, тому є підстави для розірвання даного договору.
Факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Згідно п. 33 дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати у строки, встановлені договором.
Судом встановлено, що у порушення умов вказаного договору, орендарем не виплачувалася вчасно орендна плата за 2022, 2023, 2024 роки, що свідчить про істотні порушення умов договору оренди землі в частині виплати орендної плати.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 08.09.2020.
Щодо моральної шкоди, суд зазначає, що пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що скільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц викладена правова позиція, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19 зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 в справі №216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 у справі №569/20510/19).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, з-поміж іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачка ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.12.2019, та звільнена від сплати судового збору (а.с. 22).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1017,41 грн (1211,20*105883,76/12583,76*100).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 84, 89, 141, 263, 280-282, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про стягнення моральної шкоди та розірвання договору оренди землі, задовольнити частково.
Розірвати договір оренди землі б/н від 08.09.2020, укладений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" щодо оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 5324581500:00:002:0547, на строк 15 років.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь держави судовий збір в розмірі 1017,41 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Позивачка - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с. Новий Калкаїв, вул. Гагаріна, буд. 31; РНОКПП 41256598).
Повне рішення складене 12.12.2025.
Суддя Л.М.Самойленко