єдиний унікальний номер справи 359/6296/25
номер провадження 2/546/550/25
12 грудня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Скирди В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скирда Владислав Євгенович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
установив:
У травні 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов вищезазначений позов, у якому сторона позивача зазначає, що наприкінці 2024 року ОСОБА_1 поверталася з Естонської Республіки від свого чоловіка, який там працює електрогазозварником з накопленою сумою грошей, які вони планували відкласти на пенсію. З автовокзалу у Києві вона замовила таксі через застосунок «Uklon» до свого тимчасового місця проживання. На виклик приїхала особа, яка представилася ОСОБА_2 на авто «Tesla Model S» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 . Під час подорожі ОСОБА_2 повідомив, що є звільненим у запас військовослужбовцем і наразі працює в таксі. На початку 2024 року з того ж автовокзалу у місті Києві ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_2 , з метою виклику таксі, проте він повідомив, що попав у аварію і не може приїхати. У подальшому між ними зав'язалася розмова, ОСОБА_1 , стало шкода ОСОБА_2 і він попросив кошти в розмірі 5000,00 доларів США на ремонт авто, які, як він запевняв, поверне після виплати страхового відшкодування. У зв'язку з цим 27.01.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено боргову розписку на 4700,00 доларів США з терміном повернення до 27.04.2025. Проте з 21.04.2025 ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок в заблокував мобільний номер телефону ОСОБА_1 , на будь - які контакти не виходив. Таким чином відповідач у обумовлений строк на порушення своїх договірних зобов'язань позику не повернув.
Посилаючись на вищезазначені обставини, положення статей 525, 626, 627, 1046, 1049 ЦК України, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот ) доларів США грн та судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн.
Процесуальні дії по справі
09 червня 2025 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області було постановлено передати матеріали справи за підсудністю до Решетилівського районного суду Полтавської області, оскільки місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Дана справа надійшла до Решетилівського районного суду Полтавської області 30 липня 2025 року.
Ухвалою судді від 31 липня 2025 року позов залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
11 серпня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання з додатками, чим були усунуті виявлені суддею недоліки.
Ухвалою судді від 11 серпня 2025 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання на 09 вересня 2025 року, яке за клопотанням представника позивача було відкладено на 02 жовтня 2025 року та витребувано від Державної податкової служби України інформацію щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Підготовче судове засідання по справі проведено 20 жовтня 2025 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 листопада 2025 року. У зв'язку із необхідністю огляду оригіналу розписки судове засідання було відкладене на 12 грудня 2025 року.
Позиція учасників судового процесу
У судове засідання 11 листопада 2025 року позивачка не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача - адвокат Скирда В.Є. у судовому засіданні 11 листопада 2025 року позов підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні 12 грудня 2025 року позивачка ОСОБА_3 суду повідомила, що в місті Києві отримувала посилки від чоловіка, який працює в Естонії. Вона викликала таксі, приїхав таксист на ім'я ОСОБА_4 , він був дуже чемний, вони з ним розговорилися. Наступного разу вона поверталася з Естонії та знову викликала ОСОБА_4 , але він у телефонному режимі повідомив, що не зможе приїхати, оскільки попав у ДТП. Вона запропонувала допомогу. А через деякий час він зателефонував і попросив гроші у борг на ремонт автомобіля Тесла. Спочатку вона позичила йому 3200 доларів США, а у подальшому він попросив у неї ще 1200 доларів США. Вона погодилася, а ОСОБА_4 написав розписку. Обіцяв повернути борг до 27 квітня 2025 року. Потім він повідомив, що 05 травня 2025 року відбудеться судове засідання по даній дорожньо - транспортній пригоді. Але після цієї дати він перестав виходити на зв'язок. Вона повідомила про це сина, а той сказав, що вона попала на шахраїв. Тому просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання 11 листопада 2025 року та 12 грудня 2025 року року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, до суду повернувся конверт без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 96, 104).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, ураховуючи, що судові повістки направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, суд уважає, що відповідач про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому ЦПК України, не подав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судовому засіданні 11 листопада 2025 року представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
У зв'язку з цим суд протокольної ухвалою постановив проводити заочний розгляд даної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 27 січня 2025 року ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий органом 5114 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі суму 3200 $+ 1500 $ терміном до 27.04.2025 року, що підтверджується копією розписки від 27.01.2025 та оригіналом, який було оглянуто судом у судовому засіданні 12 грудня 2025 року та приєднано до матеріалів справи (а. с. 16, 105).
З роздруківки з месенджера «Viber» вбачається, що позивачка спілкувалася з особою, підписаною як «Денис Военний» 21 квітня (без зазначення року), якого позивачка вітає зі святами, на що той повідомив, що у нього призначене судове засідання по ДТП на 17 травня. Після цього 22 травня 2025 року позивачка надсилала повідомлення про те, коли він зможе повернути гроші, які залишилися без відповіді (а. с. 17 - 19).
Також позивачкою було долучено фотографію автомобіля марки «Tesla», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 20).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1456326 від 06.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи: номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 36).
З відповіді Державної податкової служби України від 15.04.2024 судом установлено, що у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків міститься інформація щодо особи з прізвищем, ім'ям, по батькові: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена фізична особа зареєстрована у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_3 (а. с. 84 - 85).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Судом встановлено, що розписка містить паспортні дані та прізвище, ім'я, по батькові особи позичальника, дату її складання, факт позики грошових коштів та зобов'язання щодо їх повернення. Щодо валюти грошових коштів за цим договором суд зазначає, що у розписці позичальником зазначено 3200 $+ 1500 $. Загальновідомим є той факт, що символом - $ найчастіше позначається долар США. Тому, незважаючи на те, що у розписці не міститься текстове зазначення валюти позики, на думку суду, слід виходити з того, що позика була здійснена саме у доларах США.
Відповідно до правової позиції, висловленій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей».
Отже, судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором позики, укладеним 27 січня 2025 року, виконав в повному обсязі, а саме, передав грошові кошти у сумі 4700,00 (3200,00 + 1500,00) доларів США.
Відповідач же свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів в строки, встановлені вищевказаним договором позики, тобто до 27 квітня 2025 року, не виконав, будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання цих коштів чи підтверджували виконання ним зобов'язання шляхом повернення грошових коштів, не надав.
Відповідно до ст. 599 ЦПК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18 зазначив про те, що якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Крім того наявність оригіналу боргової розписки у позивачки ОСОБА_1 свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18, від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц та інших.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №753/2362/17 тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зроблено висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній договором позики, тобто у сумі 4700 доларів США без визначення еквівалента такої суми в гривні, оскільки договором позики не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З квитанції про сплату судового збору № 257011372 від 07.08.2025 установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1560,40 грн, який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується випискою (а. с. 57, 61).
Враховуючи вищезазначене, та у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі в розмірі 1560,40 грн на користь позивача.
Щодо судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які позивачка просила стягнути з відповідача, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Проте на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем було подано лише копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Скирдою В.Є. (а. с. 13) та розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого аналіз обставин справи, підготовка та подання позовної заяви з 23.05.2025 по 28.05.2025 зайняв час у 20 годин, усього на суму 80000,00 грн (а. с. 15).
Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Судуу постанові від 06 листопад 2019 року у справі № 817/66/16, системний аналіз положень статейЗакону України 26 та 27 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.
Також Верховний Суд у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 зазначив, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
З огляду на відсутність в матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між позивачкою та її представником, що в свою чергу не дає суду можливості пересвідчитись у їх дійсній домовленості щодо розміру адвокатського гонорару,акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, то у задоволенні стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, та керуючись положеннями статей 4, 12, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скирда Владислав Євгенович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4700 (чотири тисячі сімсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень 40 копійок.
У частині стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників судового процесу:
Позивачка - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Представник позивачки - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 12 грудня 2025 року.
Суддя Ю.В. Зіненко