Дата документу 12.12.2025Справа № 554/13767/24
Провадження № 2-а/554/63/2025
12 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Кувіти М.М.
розглянувши у загальному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання постанови протиправною та її скасування, -
До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання постанови протиправною та її скасування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 листопада 2024 року транспортний засіб під керуванням позивача було зупинено працівниками поліції. У ході перевірки документів ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено, що в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) містяться відомості про ОСОБА_1 , як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», а відповідно він підлягає адміністративному затриманню.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 29.11.2024 року було затримано та доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, в порушення вимог ст. 261 КУпАП, протоколу про адміністративне затримання працівниками поліції складено не було.
Так, 29.11.2024 року близько 12:00-12:30 ОСОБА_1 було примусово доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останнього було зареєстровано у журналі відвідувачів. В подальшому позивачу було запропоновано пройти в кабінет до юриста для складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В ході складання даної постанови позивачу було оголошено, що він притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за неявку по повістці, яка була вручена ОСОБА_1 10.06.2024 року.
Як було пояснено позивачу, 10.06.2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку, згідно якої він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 12.06.2024 року, а у зв'язку з тим, що він не прибув в цю дату до ТЦК та СП його було оголошено в «адміністративний розшук».
Точних обставин вручення такої повістки 10.06.2024 року позивач не пам'ятає, а саме на яку дату вона була, у зв'язку з чим виносилася, та які саме обов'язки як військовозобов'язаний він мав виконати (уточнити дані, пройти ВЛК чи щось інше), та ким вручалася (уповноважені особи). Але дійсно 12 червня 2024 року він до ТЦК та СП не прибував, при цьому ОСОБА_1 допускає, що вчинив такі дії за об'єктивних підстав.
В результаті розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 , працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Дану постанову було складено в 2-х примірниках, однак копії постанови позивачу надано не було, такі дії були пояснені тим, що наразі керівник ТЦК та СП відсутній в установі, у зв'язку з чим підписати постанову та видати її примірник особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не вбачається можливим. При цьому споживачу було видано реквізити для оплати штрафу у розмірі 17 000 грн., на яких було зазначено, що постанова містить номер №1229, сума штрафу становить 17 000 грн., а притягнутий ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Саме з даних реквізитів позивач і зазначає інформацію в даному позові.
Підставою для оскарження складеної 29.11.2024 року постанови № 1229 відносно ОСОБА_1 наразі є лише порушення строків її складення, та, відповідно, притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, постанова від 29.11.2024 року (далі - оскаржувана постанова) була винесена з порушенням строків на притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 7 ст. 38 КУпАП.
З моменту неприбуття по повістці (12.06.2024 р.) до винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (29.11.2024 р.) минуло 5 місяців і 17 днів. Тобто передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП розпочав свій відлік з 13.06.2024 р. та станом на 29.11.2024 р. безумовно сплив.
Дане правопорушення (нез'явлення за повісткою, яка виписана на конкретну дату) не є триваючим правопорушенням, а тому про його існування відповідачу стало відомо 13.06.2024 р., що також підтверджується зверненням до відділу поліції щодо доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 20 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487).
Також зазначає, що під час складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, у тому числі на правову допомогу, у зв'язку з чим позивач фактично був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою та в повній мірі не розумів обсяг своїх прав. Також, у зв'язку з цим, про закінчення строку не було заявлено під час перебування у ТЦК та СП 29.11.2024 р., що в свою чергу дало б можливості уникнути складання неправомірної постанови.
Отже, винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 29.11.2024 р. постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню у зв'язку із закінченням строку на притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 7 ст. 38 КУпАП.
З огляду на викладене, він просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 29.11.2024 р. № 1229, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а також стягнути на його користь судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1 211.20 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.
Представник відповідача направила до суду відзив, у якому зазначила про те, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві, ІНФОРМАЦІЯ_2 не визнаються повністю з наступних причин:
Згідно пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі за текстом - Порядок № 560), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно пункту 30 Порядку № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У відповідності до пункту 30 Порядку №560, повістки мають право вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюються повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 35 Порядку №560, вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Також позивач вказує, що не пам'ятає обставин за яких йому було вручено повістку, хоча як вбачається з розписки про отримання повістки, ОСОБА_1 повістку отримав і з нею ознайомився, про що свідчить графа «особистий підпис громадянина».
Згідно статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, тому на думку працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є триваючим, оскільки в ОСОБА_1 все ще зберігається обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В постанові № 1229 від 29.11.2024 стоїть підпис ОСОБА_1 що свідчить про те, що під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 був присутнім і засвідчив підписом особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причину не прибуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
В діяннях ОСОБА_1 вбачається діяння, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, в постанові № 1229 від 29.11.2024 було допущено орфографічну помилку.
23.12.2024 року адвокату Дроменко Людмилі Василівні була надана відповідь № 1/27976 на адвокатський запит від 06.12.2024 року № 217, де було повідомлено, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності, за неявку за повісткою, про поважні причини неявки також не повідомив.
У зв'язку з вище викладеним просять залишити постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за справою про адміністративне правопорушення від 29.11.2024 року № 1229 без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Для повного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи, виконання вимог статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, незважаючи на те, що Відзив поданий невідомою юридичною особою з зазначенням ЄДРПОУ 09515504, який раніше належав ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказаний код не міститься навіть в графі стягувач до Постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 12.03.20225 року по ВП №77472296, вважає можливим дослідити позицію відповідача.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наданого суду документу «Постанова № 1229 від 29.11.2024 року», що містить реквізити начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що його зміст містить зазначення наступних відомостей: «Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 12.06.2024 року не з'явився за повісткою від 10.06.2024 року був доставлений органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Своїм діянням ОСОБА_1 порушив пункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Обставиною, що пом'якшує відповідальність гр. ОСОБА_1 відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Враховуючі, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння гр. ОСОБА_1 підпадають під дію ч.3 ст. 210 КУпАП».
Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 закріплено, що аналіз норм КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адміністративної відповідальності, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений частиною другою статті 61 Конституції України"; «в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності"; принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності «має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність".
Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
У Постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а зазначено, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем не спростовані доводи позивача про ненадання йому можливості скористатися допомогою адвоката.
Крім того, судом встановлено, що оскаржуваною Постановою позивача притягнуто до відповідальності поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення. Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
Нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 у зазначену дату - 12.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 - є днем виявлення правопорушення, оскільки саме ТЦК та СП, за ствердженням самого відповідача, виписувало повістку позивачу, відповідно, про вказану обставину було відомо посадовим особам відповідача, обов'язком яких є забезпечення здійснення контролю за прибуттям осіб за повістками, який вони могли та повинні були реалізувати. Проте, відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення здійснення контролю за прибуттям позивача за повісткою та не здійснив дій для своєчасного і законного розгляду адміністративного правопорушення у межах строків визначених законом.
Передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочав свій відлік з 13.06.2024 року та станом на дату винесення постанови №1229 від 29.11.2024 року - сплив, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про протиправність винесеної 29.11.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 постанови.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу, що викладена в Постанові №1229 від 29.11.2024 року диспозиція «Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 12.06.2024 року не з'явився за повісткою від 10.06.2024 року був доставлений органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 » не відповідає диспозиції ч.3 ст. 210 КУпАП, де вказано про - Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Тобто, невірне кваліфікація діяння є ще однією підставою для задоволення позову.
Суд не досліджує правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_7 під час вручення повістки ОСОБА_1 , та неможливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, як про це зазначено в Примітки до ст.210 КУпАП. А також не досліджує повноваження службових осіб та правові підстави для затримання позивача, оголошення його у розшук за відсутності таких норм в КУпАП та законність доставки його до ТЦК та СП. І не надає оцінку дій працівникам поліції, які здійснювали такі дії.
Однак, суд наголошує на необхідності суворого дотримання чинного законодавства.
Що стосується доводів позивача щодо відсутності складеного відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП України, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Постанова №1229 від 29.11.2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує наступним чином.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позов замовлено, то суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Дроменко Людмилою Василівною укладено договір від 04 грудня 2024 року про надання правової допомоги, на підставі якого адвокатом надано правову допомогу позивачу, вартістю 7 000,00 грн., виходячи з наступних підстав: 7 000,00 грн. - Грудень 2024 р. консультування клієнта (роз'яснення порядку вирішення порушеного питання, інформування щодо розгляду справи в суді (1 год)., Підготовка та надсилання адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (2 год.), Підготовка позовної заяви (вивчення нормативно-правової бази, написання позову, зібрання позову з додатками (5 год.), подання позову до суду (1 год.); Січень 2024 р. Участь у судовому засідання з розгляду справи (2 год.); Лютий-березень 2025 р. отримання копії рішення суду по справі (1 год.). Сплата коштів підтверджується квитанцією № 4 від 04.12.2024 року.
Вказані витрати, ані в обсязі виконаних робіт, ані в розмірі суми, не оспорювались відповідачем.
Однак, суд вважає, що позивачем не в повній мірі обґрунтована сума витрат на правову допомогу, оскільки в ЄДРСР велика кількість аналогічних справ, тому не потребує витрачання вказаного часу на підготовку позовної заяви (вивчення нормативно-правової бази, написання позову, зібрання позову з додатками) протягом 5 годин, як зазначено адвокатом Дроменко Л.В. у звіті про виконану роботу (Акт прийому - передачі наданих послуг) від 09 грудня 2024 року.
Крім того, справа відноситься до справ незначної складності, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а копія судового рішення надсилається сторонам засобами поштового зв'язку, а також за допомого системи «Електронний суд», тому оплата послуг адвоката: за 2 години витрачені на участь у судовому засіданні з розгляду справи, а також за 1 годину для отримання копії рішення суду по справі, як зазначено адвокатом Дроменко Л.В. у звіті про виконану роботу (Акт прийому - передачі наданих послуг) від 09 грудня 2024 року, не підлягає відшкодуванню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу підлягає відшкодуванню у розмірі 3 500,00 гривень, тобто за витрачені адвокатом Дроменко Л.В. - 6 годин для надання юридичних послуг, а саме: консультування клієнта (роз'яснення порядку вирішення порушеного питання, інформування щодо розгляду справи в суді (1 год.), Підготовка та надсилання адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (1 год.), Підготовка позовної заяви (вивчення нормативно-правової бази, написання позову, зібрання позову з додатками (3 год.), подання позову до суду (1 год.); яка підлягає стягненню за рахунок відповідних бюджетних асигнувань відповідача.
Суд вважає можливим стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 7, 210, 247, 268, 283, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -задовольнити.
Постанову № 1229 від 29 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.
Заходи забезпечення позову, встановлені Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 діють до набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ - невідомий.
Суддя: Е.М. Сініцин.