Справа № 606/1571/25 року
24 листопада 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Малярчук В.В.,
при секретарі Зіньковській Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради про визнання права власності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно та майно колишнього колгоспного двору, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак звернувся до суду з заявою, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача Теребовлянської міської ради в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про слухання справи без представника Теребовлянської міської ради, позов визнав та не заперечив проти його задоволення.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки виданої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкомом Теребовлянської міської ради Тернопільської області № 16/10-08/184 від 07 травня 2025 року про те, що ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 була головою колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року в АДРЕСА_1 , в ньому крім голови двору проживав її чоловік - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.
Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до підпункту “а» та “б» пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності », положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Таким чином, із вищевказаного вбачається, що власниками житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належало по частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 як членам відповідного колгоспного двору на праві спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2013 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 26.
Після її смерті відкрилася спадщина на житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що АДРЕСА_1 своєму онукові ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Позивач ОСОБА_1 - онук померлої звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини.
Однак, згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 10 вересня 2025 року № 172/02-31 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 364.
Після його смерті відкрилася спадщина на житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1265 Цивільного кодексу України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до довідки виданої виконкомом Теребовлянської міської ради № 16/10-08/174 від 29 квітня 2025 року на час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та був зареєстрований і проживав за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті проживав сам.
Позивач ОСОБА_1 - онук померлого звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини.
Однак, згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 10 вересня 2025 року № 173/02-31 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житлового будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 26, як за спадкоємцем за заповітом та після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 364, як за спадкоємцем за законом.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, ст.ст. 392, 1217, 1223, 1258, 1261, 1265, 1268 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 26, як за спадкоємцем за заповітом та після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 364, як за спадкоємцем за законом.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.
Головуючий Малярчук В.В.