04.12.2025 Справа №607/14637/25 Провадження №2/607/4340/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, та просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2017 року, справа № 607/7445/17, на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру 800,00 грн щомісячно, на 4 000,00 грн щомісячно, на кожну дитину, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття, а також просить покласти судові витрати на відповідача (а.с. 1-23).
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. У даному шлюбі в сторін народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2018 року у справі № 607/7445/17 стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 800 (вісімсот) грн щомісячно на кожну дитину, починаючи із 13 червня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
Позивачка стверджує, що відповідач не сплачував належні суми аліментів, у зв'язку з чим станом на червень 2025 року сума заборгованості відповідача зі сплати аліментів становить 18 669,79 грн. На даний час матеріальний стан позивачки ОСОБА_1 змінився, оскільки від 2017 року суттєво зросли витрати на утримання дітей, вона зареєструвала новий шлюб у якому в неї народилася дочка ОСОБА_5 , а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
21 серпня 2025 року та 23 вересня 2025 року судом зареєстровано клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Алексенко С. Л. про доручення фіскальних чеків та платіжних інструкцій на підтвердження понесених витрат на утримання дітей (а.с. 42-47, 52-58).
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Алексенко С. Л. у судове засідання не з'явився проте, подав заяву у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 січня 2013 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02 жовтня 2014 року (а.с. 7, 8).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2017 року, справа № 607/7445/17, з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 800 (вісімсот) грн щомісячно на кожну дитину, починаючи із 13 червня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 11-12).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади № 2024/012904329, сформованого 25 жовтня 2024 року, та № 2024/012904275, сформованого 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).
Як вбачається із довідки № 105, виданої 14 липня 2025 року ДП «Фаворит-1»ПП «Дружба сервіс-житло 1» за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім'я ОСОБА_1 , яка складається з доньки ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_5 , матері ОСОБА_6 , батька ОСОБА_7 , брата ОСОБА_8 (а.с. 19).
За змістом розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 (ВП № 55082120), заборгованість відповідача станом на 30 червня 2025 року становить 18 669,79 грн (а.с. 13-15).
На підтвердження понесених витрат на утримання дітей позивачкою надано Картку улюбленого клієнта, товарний чек, чеки, які охоплені періодом, як до подання позову, так і після звернення до суду (а.с. 16-18, 43-47, 53-58).
Згідно актового запису № 1334 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) батьками вказано ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).
Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22, від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Таким чином, поставивши перед судом питання про збільшення розміру раніше присуджених аліментів, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги. Разом з тим, зважаючи на пред'явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.
Однак, пред'являючи позов про збільшення розміру аліментів, позивачка не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, хоча це є її процесуальним обов'язком, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для збільшення розміру аліментів. Проте ОСОБА_1 подала докази щодо зміни свого сімейного стану, а саме про народження доньки ОСОБА_5 , що суд описав вище.
Отож, судом було встановлено, що сімейний стан позивачки змінився, у неї на утриманні крім доньки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11 , також перебуває донька ОСОБА_12 , що є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів. Окрім того, суд звертає увагу на те, що визначений судом раніше розмір аліментів є меншим за 50% прожиткового мінімуму, який на час вирішення судом спору по суті становить 1 598,00 грн для дітей від 6 до 18 років, що також свідчить про недостатність суми аліментного платежу.
За встановлених обставин, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виснував, що позов про зміну розміру аліментів підлягає задоволенню частково.
З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, імперативну норму закону щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дітей, можливість зміни розміру аліментів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом встановлення нового розміру аліментів, які слід стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, по 3000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180-182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2017 року, справа № 607/7445/17, та встановити новий розмір - стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, по 3 000 (три тисячі),00 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Копію рішення направити відповідачу у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.