Ухвала
Іменем України
14 вересня 2006 року
Справа № 2-25/7347-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2. дов. НОМЕР_1,
відповідача: Балюк М.І. дов. №3146/9/10-0 від 15.06.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 15.05-06.06.2006 року у справі № 2-25/7347-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1,Ялта,98600)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про визнання нечинним рішення
За результатами перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обороту Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. (акт перевірки №НОМЕР_2 від 11.10.2005) Державною податковою інспекцією у місті Ялта в Автономній Республіці Крим прийнято податкове рішення №НОМЕР_3 від 21.10.2005 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2429,50 грн. грн., у тому числі 173,00 грн. за порушення пункту 1 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Закону (за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій); 1916, 50 грн. за порушення пункту 13 статті 3 вищевказаного Закону (за не відповідність суми готівкових коштів у розмірі 383,3 грн. на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій); 340,00 грн. за порушення пункту 5 статті 3 вищевказаного Закону (порушений порядок використання розрахункової книжки).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) позов задоволено, вищевказане рішення податкового органу визнано нечинним.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують порушення пунктів 1, 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95 тому нема підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених статями 17, 22 вищеназваного Закону.
При прийнятті постанови, судом першої інстанції визнані безпідставними доводи податкового органу про невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки, як встановлено місцевим судом, готівкові кошти у сумі 383,30 грн. були заробітною платою продавця та грошима, які отримані під звіт для закупівлі товару. Судом також зазначено, що звітний чек, на який посилається відповідач, одержаний з порушенням законодавства, тому не може бути використаний в якості доказу по справі.
Відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку податкового органу, відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з видачею розрахункового документу; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим стверджує, що факти порушень позивачем торговельної діяльності підтверджуються матеріалами перевірки та, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, вважає акт перевірки належним письмовим доказом.
Відповідач вважає, що продавець ОСОБА_3 є зацікавленою особою, а його показання завідомо неправдивими та не відповідають дійсності.
Доводи відповідача також мотивовані іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін апеляційну скаргу визнає не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 10 «Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової інспекції України« 110 від 17.03.2001 року, факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. Такий акт підписується посадовими особами контролюючого органу та підприємства.
В акті перевірки від 11.10.2005 року викладені обставини про порушення платником податків пунктів 1, 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до акту перевірки не надано належних доказів підтверджуючих вищевказані порушення. Вищеназвані акт перевірки не підписаний представником позивача.
Відповідно до статті 2 місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти; розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення ) товарів, отримання (повернення) коштів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції відповідач не надав доказів про здійснення позивачем розрахункової операції. Так, не встановлено факт покупки товарів конкретним споживачем. При таких обставинах штрафні санкції за порушення порядку проведення розрахункової операції не можуть бути застосовані.
Перевіряючими складений покупюрний опис суми готівки, яка знаходиться на місці проведення розрахунків за реалізований товар, підпис якого заперечується продавцем ОСОБА_3 Перевіряючими були незаконно вилучені грошові кошти, що знаходились у одягу продавця ОСОБА_3. (200, 00 грн. призначені для закупки товару та 140, 00 грн. -заробітна плата за два тижня роботи) та зараховані у касу реєстратора розрахункових операції.
Таким чином гроші, які відповідач зарахував як виручку від реалізації продукції, є заробітною платою продавця та грошима, отриманими під звіт для закупівлі товару, що підтверджується накладними, видатковими касовими ордерами, звітом про використання коштів, касовою книгою, представленими позивачем.
Крім того, в акті перевірки запис про незабезпечення збереження у книзі обліку розрахункових операцій оригіналу фіскального звітного чеку № НОМЕР_4 від 23.05.2005 було здійснено після того, як перевіряючими було вилучено оригінал чеку із реєстратору розрахункових операцій. На підставі пункту 9 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні перевірок забороняється вилучення оригіналів документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як уже зазначалось вище судовою колегією акт перевірки від 11.10.2005 не підписаний представником позивача.
Відповідно до підпункту 4.7. пункту 4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання від підписання акту перевірки, службовими особами органу державної податкової служби складається акт відмови від підпису акту перевірки, який підписується не менші як трьома службовими особами.
Як вбачається із матеріалів справи, акт відмови від підписання акту перевірки, відповідачем не був складений. Посадовими особами лише зроблена помітка у акті перевірки про те, що представник позивача відмовився від підписання акту перевірки, проте дана помітка здійснена за підписами двох перевіряючи.
Таким чином, акт перевірки від 11.10.2005 не є належним доказом про порушення платником податків вимог вищеназваного законодавства у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05-06.06.2006 року у справі № 2-25/7347-2006А залишити без змін.
3. Ухвала суду набирає законній сили із дня оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
О.В. Дугаренко