Справа № 467/1629/25
Провадження № 2/467/571/25
12.12.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Гелексі» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Гелексі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, посилаючись на те, що 03 липня 2018 року між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №15355 в електронній формі. 03 липня 2018 року відповідач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору та підписав акцепт електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.5%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором позики №15355 від 03 липня 2018 року не виконав належним чином, у зв'язку чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка на дату подання позову складає 25249 гр. 50 к., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 20249 грн. 50 к. заборгованість по процентам та комісією за користування позикою, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 25249 грн. 50 к., судовий збір в розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначені строки подачі заяв по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання двічі не з'явився без повідомлення причин, незважаючи на те, що про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за місцем реєстрації, подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Також у вказаній заяві зазначив про часткове визнання позовних вимог у розмірі тіла кредиту 5000 грн.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 03 липня 2018 року між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №15355 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно із п.п.1.1., 1.2. Договору ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" надає Позичальнику позику а Позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.
Відповідно до п.п.1.1.1 сума позики 5000 грн.; п.п.1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: п.п.1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; п.п. 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5% (одна ціла дев'ять десятих відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно п.п.1.1.1. Договору; п.п.1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Відповідно до п.п.1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, п.п.1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 01 серпня 2018 року.
За змістом п.п.1.2 Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).
Згідно із п.п.1.3 Якщо Позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100 грн. В цьому випадку вимоги п.п.1.1.2.1.1.4. не застосовуються.
Відповідно до п.п. 4.2 - 4.4 Договору позики сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5 Договору включно. У разі продовження строку Договору Позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.
Згідно із п.п. 2.1-2.2 Договору строк дії Договору становить до повного виконання Позичальником зобов'язань за Договором. Датою укладення Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника.
Договір позики №15355 від 03 липня 2018 року із графіком платежів, паспортом позики, відповідач підписав електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора 73226284.
01 серпня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 03 липня 2018 року, за умовами якої строк повернення позики продовжено до 30 серпня 2018 року, графік платежів викладено у новій редакції. Додаткову угоду підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 45263970.
30 серпня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору позики від 03 липня 2018 року, за умовами якої строк повернення позики продовжено до 28 вересня 2018 року, графік платежів викладено у новій редакції. Додаткову угоду підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 34995408.
Позикодавець свої зобов'язання за договором позики виконав, надав позичальнику позику в сумі 5000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджено копією листа ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" від 01/09/2025 №15355 (а.с. 21).
Згідно розрахунку заборгованості відповідача за договором позики №15355 від 03 липня 2018 року за період з 03 липня 2018 року по 02 серпня 2025 року заборгованість відповідача становить 27177 грн.91 к., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 22177 грн. 91 к. заборгованість по процентам та комісією за користування позикою (а.с.15-20).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із положеннями статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою ст.1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Факти укладення електронного договору та отримання за ним кредитних коштів належним чином підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем, однак він не погодився із розміром процентів.
Договором про надання споживчого кредиту від 03 липня 2018 року визначено: розмір позики - 5000 грн., строк повернення позики 28 вересня 2018 року, розмір стандартної процентної ставки становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.5 %, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Отже, ТОВ «ГЕЛЕКСІ» мало право нараховувати проценти та комісію за користування коштами на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України тільки до 28 вересня 2018 року.
Після 28 вересня 2018 року проценти повинні нараховуватись на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Тобто, заборгованість відповідача за процентами станом на 28 вересня 2018 року складає 29 грн. відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Вимоги про стягнення заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положеньЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Отже, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору слід відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «Гелексі» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії, пов'язаної з наданням позики, належить відмовити.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову у розмірі тіла позики 5000 грн. та процентів у розмірі 29 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просить стягнути понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 2423 грн.
Надання позивачу правничої допомоги підтверджуються письмовими доказами: договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, що укладений позивачем із адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем (а.с. 24); актом №15355 від 01.09.2025 року наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, що містить перелік робіт та їх обсяг (а.с. 25).
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлялось.
Однак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу та по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимоги в розмірі 19.92 %.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Гелексі» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Гелексі» (вул. В'ячеслава Липинського,10/1, м.Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики від 03 липня 2018 року у розмірі 5029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн., яка складається з: заборгованістю за позикою - 5000 грн., процентів - 29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Гелексі» (вул. В'ячеслава Липинського,10/1, м.Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) витрати на оплату судового збору у розмірі482 ( чотириста вісімдесят дві) грн. 54 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія'Гелексі» (вул. В'ячеслава Липинського,10/1, м.Київ, 01054, ЄДРПОУ 41229318) витрати на правничу допомогу у розмірі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива