Дата документу 11.12.2025
Справа № 334/9338/25
Провадження № 2/334/4886/25
11 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
04.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник: адвокат Тимошенко К.В. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В позові посилалися на те, що 01.06.2022 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис №287. У шлюбі сторони народили дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, перспектив на майбутнє. У них різні погляди на життя. Крім того подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки між сторонами повністю втрачено почуття любові та поваги. З вини обох сторін сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими. Позивач намагалася зберегти сім'ю, однак її спроби не були виправдані, відповідач свої обіцянки щодо належної поведінки по відношенню до неї не виконував, її прохання ігнорував, виражав неповагу. Сімейні відносини фактично припинились з 08.08.2024 року, внаслідок постійних сімейних конфліктів спільне проживання в одному житловому приміщенні стало неможливим. Наміру відновлювати подружні відносини позивач не має, перш за все, через те, що вони з відповідачем постійно конфліктують, що на думку позивача наносить їй психологічне негативне навантаження і відповідачу в тому числі. Окрім цього постійні конфлікти між ними негативно впливають на психологічний стан їх спільної дитини. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Відповідач з позивачем спілкуватися не бажає, на пропозицію розірвати шлюб за обопільною згодою, з укладенням відповідних нотаріальних договорів щодо визначення порядку спільного виховання дитини та її утримання категорично відмовився. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. Надання строку для примирення, а також збереження шлюбу, суперечить моральним засадам суспільства.
Спір між сторонами про місце проживання сина відсутній, за обопільною домовленістю дитина залишається проживати разом з позивачем, з метою збереження його життя та здоров'я в умовах військового стану у більш безпечному місці: АДРЕСА_1 . Спори щодо майна, яке є спільною власністю, між сторонами наразі відсутні.
Позивач бажає після розірвання шлюбу надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_5 ».
Прохали розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 01.06.2022 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №287; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 7968,96 грн.
06.11.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
08.12.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник позивача: адвокат Тимошенко К.В. з заявою, в якій прохали справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити.
08.12.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся відповідач ОСОБА_2 з заявою, в якій прохав справу розглянути без його участі, не заперечував проти розірвання шлюбу.
11.12.2025 року сторони в судове засідання не з'явилися.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя народився відповідач - ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №1978495 від 06.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Орлянське Василівського району Запорізької області народилася позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_3 від 16.07.2022 року.
01.06.2022 року позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №287, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.07.2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу у сторін народилася дитина - син ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.03.2025 року.
Позивач разом з дитиною фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач посилається на те, що спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, перспектив на майбутнє. У них різні погляди на життя. Крім того подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки між сторонами повністю втрачено почуття любові та поваги. З вини обох сторін сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими. Позивач намагалася зберегти сім'ю, однак її спроби не були виправдані, відповідач свої обіцянки щодо належної поведінки по відношенню до неї не виконував, її прохання ігнорував, виражав неповагу. Сімейні відносини фактично припинились з 08.08.2024 року, внаслідок постійних сімейних конфліктів спільне проживання в одному житловому приміщенні стало неможливим. Наміру відновлювати подружні відносини позивач не має, перш за все, через те, що вони з відповідачем постійно конфліктують, що на думку позивача наносить їй психологічне негативне навантаження і відповідачу в тому числі. Окрім цього постійні конфлікти між ними негативно впливають на психологічний стан їх спільної дитини. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Відповідач з позивачем спілкуватися не бажає, на пропозицію розірвати шлюб за обопільною згодою, з укладенням відповідних нотаріальних договорів щодо визначення порядку спільного виховання дитини та її утримання категорично відмовився. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. Надання строку для примирення, а також збереження шлюбу, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідач визнав вказані обставини, про що свідчить його заява від 08.12.2025 року.
Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:
Так, відповідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Відповідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2,3 ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 01.06.2022 року, від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем, шлюбні відносини фактично припинені з 08.08.2024 року, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, спору про місце проживання дитини та щодо спільного майна не мають.
Позивач після розірвання шлюбу прохає залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
А тому суд вважає, що шлюб має бути розірвано, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки відповідач фактично визнав пред'явлений до нього позов і визнання відповідачем позову не суперечить закону, тому суд, враховуючи положення ст.206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Так як 11.12.2025 року позивачем подано заяву про відмову від стягнення з відповідача судових витрат, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Керуючись ст.ст. 19, 76-83, 141, 206, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 01.06.2022 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №287.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: С.М. Телегуз