Справа № 127/36465/25
Провадження № 2-а/127/354/25
11.12.2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся із адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гурба М.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, на підставі ст. 210, 252 КУпАП, а саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №3676 від 17.12.2024, просив: визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн та скасувати постанову № 3676 від 17.12.2024 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3676 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачених частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У постанові зазначено, що позивач нібито порушив абзац 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1 Розділу ІІ Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, що, на думку органу, полягало у неприбутті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповідомленні про причини неприбуття.
Позивач не погоджується з указаною постановою та зазначає, що складу адміністративного правопорушення у його діях відсутній. Він вказує, що не був повідомлений належним чином про надходження повістки, оскільки не отримував ані рекомендованого листа, ані телефонного дзвінка, ані повідомлення у поштову скриньку. На думку позивача, відповідач порушив порядок виклику, передбачений пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року. Позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження дотримання вимог щодо інформування адресата, що виключало можливість проставлення працівником пошти відмітки «адресат відсутній за зазначеною адресою».
Позивач також вказує, що безпосередньо перед датою, на яку його нібито викликали, він уточнив свої військово-облікові дані, а 15.11.2024 року пройшов військово-лікарську комісію та надав відповідні документи відповідачу. Доказом цього позивач надав військово-облікові документи.
Крім того, позивач посилається на положення частини 3 статті 210-1 КУпАП та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і зазначає, що обов'язок з'являтися за викликом під час мобілізації стосується лише проходження медичного огляду, взяття на військовий облік або визначення призначення на особливий період. Позивач наголошує, що він вже виконав ці обов'язки, пройшов медичний огляд, мав визначення призначення та повідомив відповідача про відповідні дані.
Позивач також звертає увагу на наявність у нього відстрочки від призову відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується військово-обліковими документами.
Окремо позивач посилається на примітку до статті 210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання суб'єктом владних повноважень персональних даних особи з інформаційно-комунікаційних систем та реєстрів державних органів. Позивач стверджує, що всі необхідні його дані містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та були доступні відповідачу, що виключало можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач також зазначив, що не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувану постанову не отримував, а про її існування дізнався лише 31 жовтня 2025 року із повідомлення мобільного додатку «Дія» про відкриття виконавчого провадження. Лише 13 листопада 2025 року позивач отримав копію постанови внаслідок відповіді на адвокатський запит.
Вказує на те, шо в оскаржуваній постанові взагалі не вказано номер повістки та дата її відправлення; відсутні відомості про поштове відправлення, якщо повістка була направлена засобами поштового зв'язку тощо. Постанова взагалі не містить інформації, яка б надавала можливість дійти висновку про оповіщення ОСОБА_1 належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чому він не з'явився, чи є причини його неявки поважними; статус ОСОБА_1 (призовник, резервіст чи військовозобов'язаний) у постанові не зазначений. До того ж, посилання в оскаржуваній постанові на абзац 2 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого «Громадяни зобов'язані: надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом», є недоречним і не відповідає обставинам справи, зазначеним в оскаржуваній постанові.
В зв'язку з наведеним позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом за судовим захистом його прав та інтересів.
З урахуванням викладеного позивач просить суд скасувати постанову № 3676 від 17.12.2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У позовній заяві та поданій одночасно заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив такі обставини.
Позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не був присутній, що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови. Постанову про накладення адміністративного стягнення він не отримував ані особисто, ані засобами електронного зв'язку.
За твердженням позивача, про існування постанови від 17 грудня 2024 року він дізнався лише 31 жовтня 2025 року з повідомлення мобільного застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти. Того ж дня позивач уклав договір про надання правової допомоги.
У листопаді 2025 року адвокатом позивача було подано адвокатський запит до Липовецького відділу ДВС щодо надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії постанови про накладення адміністративного стягнення.
13 листопада 2025 року на адресу представника позивача надійшла відповідь Липовецького відділу ДВС з копією постанови, що, на думку позивача, є моментом фактичного ознайомлення з оскаржуваним рішенням.
Позивач послався на:
- підп. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, відповідно до якого постанови можуть бути оскаржені до суду;
- ст. 289 КУпАП, згідно з якою скарга може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови, а пропущений строк може бути поновлений;
- ч. 2 ст. 286 КАС України, яка також встановлює десятиденний строк на подання позову;
- ст. 121 КАС України, на підставі якої суд може поновити пропущений строк з поважних причин.
Позивач наполягав, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки об'єктивно не мав можливості отримати постанову раніше. Позов було подано протягом десяти днів після отримання копії постанови.
На цій підставі позивач просив поновити строк та розглянути позов по суті.
20.11.2025 ухвалено поновити ОСОБА_1 строк звернення до Вінницького міського суду Вінницької області та розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Суд, відкриваючи провадження, виходив із поданих позивачем пояснень та первинно визнав доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду достатніми для відкриття провадження.
10.12.2025 року представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому викладено заперечення проти заявлених позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, а тому просить суд відмовити у його задоволенні та зокрема проти поновлення строку, стверджуючи, що позивач знав про існування постанови значно раніше, ніж зазначено у заяві про поновлення строку.
В судовому засіданні представник позивача Гурба М.М. підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд, враховуючи, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Представник відповідача Бойко О.І. у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю, справу розглядати за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступного.
Після відкриття провадження суд дослідив додаткові матеріали, у тому числі відзив відповідача та надану копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення №2/541 відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у яких містилися обставини, що прямо спростовують викладені позивачем доводи щодо моменту, з якого йому стало відомо про оскаржувану постанову, і тим самим свідчать про відсутність поважних причин пропуску строку.
Суд встановив, що відповідач наполягав на таких обставинах.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у своєму відзиві вказав, що позивач не навів поважні причини, щодо пропуску строку оскарження постанови про накладення адміністративного штрафу, що і стало підставою перевірки даної обставини після відкриття провадження по справі та розгляду справи.
Отже, судом з'ясовано, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, розпочатої протоколом № 541. Про це свідчить особистий підпис позивача в протоколі № 541. Другий примірник протоколу № 541 був отриманий позивачем 13 грудня 2024 року про що свідчить його підпис. Таким чином, протокол № 541 є належним і допустимим доказом того, що позивач знав про те, що 17 грудня 2024 відбудеться розгляд справи та за матеріалами справи з адміністративного провадження буде винесено рішення. На день розгляду справи з адміністративного провадження, розпочатої протоколом № 541, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 не надійшло жодних заяв, клопотань з щодо порядку розгляду справи чи надання доказів.
Крім того, варто зазначити, що 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 зі скаргою щодо незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягали у притягненні його до адміністративної відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 з надання матеріалів справи з адміністративного провадження.
Отже, твердження позивача про те, що йому було невідомо про існування постанови за адміністративним провадженням відносно нього спростовується наведеними обставинами: складеним протоколом № 541, зверненням зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані відповідачем факти підтверджують, що позивач знав про дату розгляду справи ще 13.12.2024; підтверджують, що позивач подавав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_6 ще 19.08.2025, тобто був обізнаний про сам факт притягнення до адміністративної відповідальності та постанову про накладення стягнення; спростовують доводи позивача про те, що йому стало відомо про постанову лише 31.10.2025 року.
Такі обставини свідчать, що доводи, наведені у заяві про поновлення строку, не відповідають дійсності, а первинний висновок суду при відкритті провадження був передчасним у розумінні ч. 4 ст. 123 КАС України.
Зі змісту доводів, наведених позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не вбачається обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду у встановлений законом строк.
Незвернення особи до суду через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
У заяві позивача не наведено жодних непереборних обставин, які б об'єктивно унеможливили його звернення до суду в десятиденний строк, передбачений законом.
Фактично зміст заяви зводився до заперечення самого факту пропуску строку, що є юридично помилковою позицією.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість його поновлення.
Частиною 1-3 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави. Якщо факт пропуску строку буде виявлено після відкриття провадження, і позивач не заявить про поновлення строку або підстави будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду».
Згідно частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі пункт 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оцінивши всі матеріали справи в сукупності, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем, є неповажними, оскільки позивач був обізнаний про притягнення до адміністративної відповідальності значно раніше, ніж це зазначено у заяві про поновлення строку.
Суд, відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 3676 від 17.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право повторного звернення до суду після усунення підстав, з яких позов залишено без розгляду (ч. 4 ст. 240 КАС України).
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2025.
Суддя: