Справа № 127/16836/25
Провадження № 2/131/364/2025
11 грудня 2025 р.м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шелюховського М.В.,
при секретарі судових засідань Курман Ю.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Негробов О.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що 17 червня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики в усній формі.
На підтвердження укладання цього договору відповідач в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склав розписку від 17 червня 2024 року, яка посвідчує факт передання йому грошової суми в розмірі 100000 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.). Згідно змісту вказаної розписки, відповідач зобов'язався повернути позивачеві грошові кошти в строк до 17 листопада 2024 року згідно такого графіку: - 10000,00 грн. до 23.06.2024 р., - 3000,00 грн з 24.06.2024 р. до 30.06.2024 р., - 3000,00 грн з 01.07.2024 р. до 07.07.2024 р., - 3000,00 грн з 08.07.2024 р. до 14.07.2024 р., - 3000,00 грн з 15.07.2024 р. до 21.07.2024 р., - 3000,00 грн з 22.07.2024 р. до 28.07.2024 р., - 3000,00 грн з 29.07.2024 р. до 08.08.2024 р., - решту боргу в розмірі 72000,00 грн. - до 17 листопада 2024 року.
Згідно узгодженого графіку, в обумовлений строк до 17 листопада 2024 року грошові кошти позивачеві повернені не були. Тому з огляду на вищевикладене вбачається, що відповідач як позичальник згідно вимог чинного законодавства зобов'язаний повернути позивачеві, який в цих правовідносинах є позикодавцем, грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., отриманих за договором позики, укладеним 17 червня 2024 року в усній формі.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Негробов О.В. в судове засідання не з'явилися, натомість його представник подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити та розглянути справу за їх відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, не повідомивши суд про причину своєї неявки, відзив не надав, клопотань від нього не надходило.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а листи повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом оголошення про виклик до суду, який був опублікований на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/fair/sud0207.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, ухвалити у справі заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Так, судом установлено, що 17 червня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики в усній форміта складений у вигляді розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався віддати 100000 (сто тисяч) грн., які він винен ОСОБА_1 в срок до 17.11.2024 року наступними частинами: - 10000,00 грн до 23.06.2024 р., - 3000,00 грн з 24.06.2024 р. до 30.06.2024 р., - 3000,00 грн з 01.07.2024 р. до 07.07.2024 р., - 3000,00 грн з 08.07.2024 р. до 14.07.2024 р., - 3000,00 грн з 15.07.2024 р. до 21.07.2024 р., - 3000,00 грн з 22.07.2024 р. до 28.07.2024 р., - 3000,00 грн з 29.07.2024 р. до 08.08.2024 р. (а.с. 10).
Так, ОСОБА_2 у передбачений строк борг за розпискою від 17 червня 2024 року не повернув. У результаті прострочення вказаних платежів за розпискою, за відповідачем утворилася заборгованість, яка становить 100000 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного Кодексу України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
ВС підкреслив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики та порушення ним вимог ст.1049 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача доведені повністю та не спростовані в жодній мірі належними та допустимими доказами відповідача, тому, вказана сума боргу підлягає стягненню. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 100000,00 грн.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.629, 1046, 1047,1049 ЦК України ст.ст. 280, 281, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) грн за договором позики, укладеним за розпискою 17 червня 2024 року в усній формі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: