Справа № 636/7445/25
Провадження 2-а/636/113/25
Іменем України
04.11.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Грошової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання -Цивуніна Б.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, третя особа: сержант поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюн Євген Олександрович про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5395611 від 04.08.2025 та закриття провадження у справі,
02 вересня 2025 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в харківській області Гедюна Євгена Олександровича, третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА 5395611 від 04.08.2025 та закриття провадження у справі.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 24.09.2025 адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
На виконання ухвали про залишення позову без руху 26.09.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків, долучено докази отримання ним копії постанови про адміністративне правопорушення 22.08.2025 та заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
30.09.2025 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивачем визначено відповідача - Головне управління Національної поліції України в Харківській області, третю особу - : сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюна Євгена Олександровича.
В обґрунтування позову зазначає, що 04.08.2025 поліцейським Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Гедюном Є.О. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Постанову серії ЕНА 5395611 від 04.08.2025 отримав 22 серпня 2025 року по пошті від Чугуївського РУП ГУНП в харківській області рекомендованим листом. Відповідно до постанови його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, зазначено про порушення п. 2.3.в ПДР (порушення правил користування ременем безпеки), накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Отримавши постанову, звернувся до посадових осіб Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області та просив надати докази вчинення правопорушення, однак йому було відмовлено. З даною постановою не згоден та вказує, що 04.08.2025, близько 19:15 год., рухався по вул. Героїв Чорнобильців у м. Чугуєві на автомобілі ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 . За ним їхав поліцейський автомобіль та, приблизно біля воріт гаражів, де знаходяться його гараж, обігнали співробітники поліції і змусили зупинитися. Він виконав вимогу працівників поліції, зупинився, відстебнув ремінь безпеки і зібрався виходити, коли до нього підійшли працівники поліції і почали ставити питання, розмовляли близько 30 хвилин та він навіть не розумів що вони від нього хочуть. Потім працівники поліції запропонували йому підписати якийсь документ, він відмовився. Вказує, що нічого не порушував, але працівники поліції сказали, що він був не пристебнутий ременем безпеки, на що він зазначив, що був пристебнутим і правил дорожнього руху не порушував. Працівники поліції склали відносно нього Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і повідомили що направлять постанову поштою.
Вказує, що йому не було роз'яснено ні прав, ні надано доказів правопорушення, хоча він вимагав надати докази правопорушення і запросити фахівця для надання необхідної правової допомоги.
Позивач вважає, що факти, викладені в постанові не відповідають дійсності.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» 20.10.2025, відповідно до якого представник ГУНП в Харківській області Котик С.Ф. вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою та просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач 04.08.2025 об 19:19 год. керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «В» ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Посилається на лист Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області № 146037-2025 від 18.10.2025 (548938) з якого вбачається, що 04.08.2025 під час несення служби у складі ВРПП, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Героїв Чорнобильців поліцейським ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Гедюном Євгеном Олександровичем за порушення п.п. 2.3 «В» ПДД України, зупинено автомобіль ЗАЗ Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водію ОСОБА_1 повідомлено про причину зупинки, роз'яснені його права та обов'язки. Поліцейським ВРПП старшим сержантом поліції Гедюном Є.О. розглянута справа та винесена постанова про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху за ч. 5 ст. 121 КУпАП, серії ЕНА №5395611, накладено стягнення у вигляді 510 грн. Копію постанови вручено на місці складання постанови, про що гр. ОСОБА_1 поставив свій особистий підпис. Згідно до ІКС ІПНП постанову серії ЕНА/5395611 гр. ОСОБА_1 відповідно до ст. 307 КУпАП не сплатив, скарга на вищезазначену постанову до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не надходила тому відповідно до ст. 308 КУпАП постанова направлена для примусового виконання до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву за вих. 168402 від 09.09.2025. Копії постанови серії ЕНА №5395611 в Чугуївському РУП ГУНП в Харківській області не міститься. Під час винесення даної постанови про адміністративне правопорушення велася безперервна відеофіксація на цифровий нагрудний відеореєстратор, відповідно до наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026, але станція для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, де зберігаються всі відеозаписи портативних відеореєстраторів налаштована таким чином, що передбачає звільнення пам'яті для нових файлів з портативних відеореєстраторів, які копіюються з носіїв за рахунок тих відеофайлів, які зберігаються більше 30-діб. Дана операція на станції для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів виконується в автоматичному режимі. Тому з великою кількістю відеозаписів, які завантажуються на станцію для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, відеозапис з усіма обставинами події яка мала місце 04.08.2025 о 19 годині 19 хвилині під час винесення постанови на гр. ОСОБА_1 не зберігся.
Щодо правомірності винесення постанови про адміністративне правопорушення та застосування стягнення у вигляді штрафу вказав, що застосування до позивача санкцій частини 5 статті 121 КУпАП в обставинах, викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5395611 є законним, а тому підстав для скасування постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що після зупинки його транспортного засобу співробітниками поліції, бодікамери були вимкнуті, свідків не запрошували, спілкувались біля 30 хвилин, обіцяли включити. Жодного доказу на підтвердження порушення ПДР йому не було надано, відеозапис на місці не пред'явлено. Також вказує, що не зрозуміло, яким чином співробітники поліції, які їхали позаду його авто, бачили чи був він пристебнутий ременем безпеки. Від підпису він відмовився, постанову на місці не отримував, ї надіслали поштою.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5395611 від 04.08.2025, 04.08.2025 о 19:19 год. за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, м. Чугуїв, Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» ПДР. Дії кваліфіковані за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за вчинення вказаного адміністративного правопорушення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).
Також частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункт 1.5 ПДР).
Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до норм статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2 Розділу III Інструкції визначено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення..
Згідно статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Пунктом 2.3.в ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд зазначає, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з положень ст. 251, 252, 279 КУпАП, орган (посадова особа), розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, в тому числі надає оцінку зібраним доказам.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Нормами статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року по справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Судом, в межах повноважень, визначених КАС України, було вжито необхідних заходів для забезпечення права відповідача подати відзив на позовну заяву, приймати участь в судовому засіданні та надати суду усні пояснення по суті справи, а також надати суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначено, що відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому долучити його до матеріалів судової справи не є можливим.
Однак, представником відповідача на підтвердження зазначеного у відзиві, не надано суду відповідного акту про видалення (знищення) відеоматеріалів, а також не зазначено дату, коли була вчинена відповідна дія.
При цьому, позивач, як у позову, так і в судовому засіданні зазначав, що бодікамери у співробітників поліції були вимкнуті, на місці розгляду матеріалу йому не було надано для перегляду жодних відеозаписів, на яких зафіксоване правопорушення.
При цьому, позивач, як у позову, так і в судовому засіданні зазначав, що інспектор поліції, після зупинки його автомобіля, надав для перегляду уривок відеозапису з мобільного телефону, з якого неможливо ідентифікувати належний позивачу автомобіль.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно п. 1 ч. 3 розділу VIII Наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (далі - Наказ МВС №1026),строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА - становить 30 діб.
Відповідно до ч. 4 розділу VIII Наказу МВС № 1026, строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.
Тобто, строк зберігання відеозаписів може бути збільшений у разі використання їх в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.
Однак, вказані відеозаписи, як вказує представник відповідача, були знищенні. Питання щодо продовження строку зберігання відеозапису, як доказу по адміністративній справі, не вирішувалося.
Також, суд звертає увагу, що у листі від 18.10.2025 № 126037-2025 зазначено, що ОСОБА_1 постанова від 04.08.2025 була вручена на місці її складання, про що ОСОБА_1 поставив підпис.
Однак, зазначене не відповідає дійсності, так як у постанові відсутній підпис ОСОБА_1 про її отримання, про що позивачем було зазначено у позові та в судовому засіданні, а постанова від 04.08.2025 надіслана на адресу позивача засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення.
У постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 Верховний Суд вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. При цьому оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
За вказаних обставин, без надання суду відеозапису та інших доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, встановлення відповідачем наявності в діях позивача порушень п. 2.3.в ПДР ґрунтується виключно на припущеннях, що не може свідчити про всебічність та повноту встановлення обставин справи про адміністративне правопорушення під час її розгляду.
Скорочене провадження у справах, зокрема у сфері забезпечення дорожнього руху передбачає фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Обставини, що вказані відповідачем в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 по справі № 211/4667/16-а, 08.07.2020 по справі № 463/1352/16-а.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.
При розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
Всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб'єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.
Оскільки відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС, не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та, відповідно, правомірність оскаржуваної постанови, а з матеріалів справи неможливо достовірно встановити цей факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем в порушення вимог статті 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу не дає можливості встановити вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині вимог щодо скасування постанови та закриття провадження у справі та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення.
визнання дій сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюна Є.О. протиправними Щодо вимог позивача про визнання дій сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюна Є.О. протиправними суд зазначає, що скасування постанови з наведених вище приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є достатнім та належним способом захисту прав особи у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
В задоволенні позовних вимог про визнання дій сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюна Є.О. протиправними суд відмовляє, оскільки положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою, не передбачено можливості захисту прав позивача в даній категорії справ в такий спосіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18 липня 2006 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, третя особа: сержант поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюн Євген Олександрович про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5395611 від 04.08.2025 та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5395611 від 04.08.2025 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, складену сержантом поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюном Євгеном Олександровичем, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 5 ст. 121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити.
У задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій сержанта поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюна Євген Олександровича - відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції України в Харківській області, адреса: 61002, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків;
Третя особа: сержант поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Гедюн Євген Олександрович, 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд. 31.
Повний текст рішення складено 21.11.2025.
Головуючий: суддя Н.М. Грошова