Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/9002/25
Провадження № 1-кп/644/903/25
11.12.2025
11 грудня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.05.2025 року №22025220000000554, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Харків, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, що має двох неповнолітніх дітей, не працевлаштованого, раніше не судимого, що зареєстрований та фактично мешкав до затримання АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.3 ст. 114-2 КК України, -
Зверненням Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації (далі - рф) державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII, рф визнано державою-агресором.
22 лютого 2022 року президент рф, реалізуючи план розв'язання та ведення агресивної війни та військового конфлікту на території України, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, всупереч вимогам п. п. І, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента рф, російська федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф, федеральну службу військ національної гвардії рф, та інші військові та незаконні збройні формування.
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
У громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуваючи у м. Харкові Харківської області, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в умовах дії правового режиму військового стану, у невстановлений час, але не пізніше 25 травня 2025 року, через відсутність патріотичних переконань, виник злочинний умисел направлений на поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України.
В подальшому, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно і добровільно, у невстановлений час, але не пізніше 19.04.2024 року, в месенджері «Telegram» використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 прив'язаного до аккаунту з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » налагодив зв'язок з представником держави агресора рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в месенджері «Telegram» використовує нік-нейм « ОСОБА_9 » з id НОМЕР_2 , « ОСОБА_10 » акаунт в «Telegram» ОСОБА_11 , для здійснення останньому поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України.
При цьому, ОСОБА_5 , усвідомлював, що вищевказана поширена ним інформація у відкритому доступі не розміщувалася (не поширювалася) ні Генеральним штабом Збройних Сил України, ні Міністерством оборони України, ні Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Службою безпеки України, а також не публікувалась в офіційних джерелах країн- партнерів.
Продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, у невстановлений час, але не пізніше 25 травня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно з метою реалізації свого вищевказаного злочинного умислу, виконав всі необхідні дії та здійснив збір інформації про розташування особового складу та військової техніки ЗС України та інших військових формувань утворених відповідно до чинного законодавства, залучених до надання відсічі збройній агресії рф, розташованих в Індустріальному районі м. Харкові вздовж вул. Сергія Тархова ( Комарова Михайла ) та прилеглих до неї територій з метою надання такої інформації представнику державі, що здійснює збройну агресію проти України.
У подальшому, 25 травня 2025 року у період з 22 год 20 хв. по 23 год. 20 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, використовуючи обліковий запис у додатку для спілкування «Telegram», зі свого аканту з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », зареєстрованого з телефону НОМЕР_3 , в ході розмови поширив зібрану ним інформації представнику держави-агресора рф - ОСОБА_8 про розташування особового складу та військової техніки ЗС України та інших військових формувань утворених відповідно до чинного законодавства, залучених до надання відсічі збройній агресії рф, розташованих у Індустріальному районі м. Харкові вздовж вул. Сергія Тархова ( Комарова Михайла ) та прилеглих до неї місцевостях.
Згідно інформації військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України Міністерства Оборони України № 0501/6/12507 від 26.06.2025, станом на 25.05.2025 вздовж вул. Сергія Тархова ( Комарова Михайла ) та прилеглих до неї місцевостях розташованих у Індустріальному районі м. Харкові, дійсно дислокувались Сили оборони України, що були задіяні при виконанні завдань з відсічі збройної агресії рф на території м. Харкова та інформація про дане розміщення ніде у відкритому доступі не розміщувалася (не поширювалася) Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Службою безпеки України і в офіційних джерелах країн-партнерів.
Відомості поширені ОСОБА_5 представнику держави-агресора рф, що здійснює збройну агресію проти України про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України дозволить представникам іноземної держави - країни-агресора проводити заходи направлені на нанесення шкоди військовим частинам (підрозділам) Збройних сил України, іншим військовим формуванням, залученим до відсічі збройної агресії російської федерації, здійснювати різного роду підривну діяльність проти України, з метою нанесення шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
В судовому засіданні обвинувачений свою провину визнав в повному обсязі та не заперечував проти обставин викладених в обвинувальному акті, каявся, дійсно спілкувався із Тропиніним по відеозв'язку, знав, що він є представником держави агресора, повідомляв що йому пропонували грошові кошти за роботу у виді спалення трансформаторів, але він не погодився, в процесі спілкування по мобільному зв'язку через додаток в Телеграмі, дійсно на прохання ОСОБА_14 показав місце де проживає та де знаходились військові, але координат не називав, не думав що це так важливо, каявся, розуміє, що триває війна, що він надав інформацію громадянину рф, просив його суворо не карати, врахувати, що він з початку війни допомагав розвозити продукти, волонтерів. Не працював, бо здійснював постійний догляд за матір'ю, бо батько вже за станом здоров'я не міг допомагати, наразі мати померла, допомогу надає батькові його рідна сестра, але вони обидва у похилому віці, батько переніс два інсульти.
Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого є доведеною, його вірно кваліфіковані за ч.3 ст.114-2 КК України, як поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Службою безпеки України і в офіційних джерелах країн-партнерів, з метою надання такої інформації представнику держави що здійснює збройну агресію проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що обставин, які обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено. Обставинами, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, злочин, що є особливо тяжким. Обвинувачений свою провину визнав повністю, є особою, що раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога, психіатра, не перебуває, перебуває на обліку лікаря кардіолога та сімейного лікаря, розлучений, має зі слів двох неповнолітніх дітей, постійне місце реєстрації та проживання, де проживав із батьками, не працював, оскільки здійснював догляд за важко хворою матір'ю ОСОБА_15 , особою з інвалідністю 1 групи, а саме надавав соціальні послуги постійно на непрофесійній основі, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько наразі також хворіє, потребує допомоги, має середню спеціальну освіту за фахом слюсар по ремонту та обслуговуванню автомобілів 3 розряду.
Але при цьому, вчинене кримінальне правопорушення, злочин, відповідно до розділу ХХ КК України відноситься до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даного правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для призначення покарання більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.
В рамках провадження щодо обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді від 03.07.2025 року, який був продовжений в ході розгляду справи до 17.01.2026 року. Фактично ОСОБА_5 був затриманий о 10.05 годині 01.07.2025 року, відповідно до протоколу затримання.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягають скасуванню.
Статтею 96-1 КК України передбачено спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав та не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування мобільний телефон марки «Redmi» IMEI НОМЕР_5 із номером телефону НОМЕР_1 , - визнано речовим доказом та знаряддям злочину.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України зазначений мобільний телефон має бути конфісковано в дохід держави.
Речові докази - планшет чорного кольору модель КТ 995, sn: 0123456789ABCDEF, системний блок чорного кольору з позначкою «LUX», підлягають поверненню власнику.
Судові витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого, заходи забезпечення підлягають скасуванню, питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, злочину, за ч.3 ст. 114-2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави за проведення Харківським НДЕКЦ МВС України криміналістичної експертизи №СЕ-19/121-25/18705-ВЗ від 22.08.2025 року судові витрати в сумі 10696 (десять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 07.07.2025 року на мобільний телефон, планшет, системний блок, - скасувати.
Речовий доказ мобільний телефон «Redmi» IMEI НОМЕР_5 із номером телефону НОМЕР_1 , що перебуває на зберіганні в слідчому відділі Управління СБ України в Харківській області, - конфіскувати в дохід держави.
Речові докази - планшет чорного кольору модель КТ 995, sn: 0123456789ABCDEF, системний блок чорного кольору з позначкою «LUX», що перебувають на зберіганні в слідчому відділі Управління СБ України в Харківській області, підлягають поверненню власнику ОСОБА_5 .
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжити до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 11.12.2025 року, зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01.07.2025 року, з моменту фактичного затримання, до 10.12.2025 року включно, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м.Харкова.
Головуючий: суддя ОСОБА_1