12.12.2025
Справа №639/3560/25
Провадження №1-кп/639/309/25
12 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №62025170020006197 від 13.05.2025 року у відношенні
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зміїв Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який має військове звання «солдат», перебуваючого на посаді гранатометника 1 відділення оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 152 від 12.05.2023 року ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду механіка (з гідропневматичних і механічних агрегатів і вузлів) відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №25 21.01.2025 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду гранатометника 1 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в України неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_11 під час проходження військової служби на посаді гранатометника 1 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 10.04.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 10.04.2025 об 11 год. 08 хв. першим заступником командира 1-го батальйону оперативного призначення - начальником штабу військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_12 вишикувано зведене відділення 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_11 в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз'яснено бойове розпорядження командира 1 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення НГУ підполковника ОСОБА_13 від 10.04.2025 №04/600 дск «З 21:00 11.04.2025 здійснити заняття ВП «МАЯК» (Донецька область, Покровський район, Південно-східна околиця н.п. Удачне) з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади».
Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_11 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати до ВП «МАЯК» (Донецька область, Покровський район, Південно-східна околиця н.п. Удачне) для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України не визнав, суду пояснив, що дійсно він з травня 2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 НГУ на посаді механіка. 10.04.2025 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , першим заступником командира батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_12 йому та іншим військовослужбовцям відділення було оголошено бойовий наказ командира батальйону ОСОБА_13 про необхідність заняття з 21:00 11.04.2025 ВП «МАЯК», розташованому в н.п. Удачне Донецької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади, який він відмовився виконувати через поганий стан здоров'я.У цей же день він дізнався, що був переведений на іншу посаду у військовій частині, а саме на гранатометника, який до відома йому не доводили.
Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки він фізично не міг виконати вказаний бойовий наказ у зв'язку поганим станом здоров'я. Так, у грудні 2024 року він проходив військово-лікарську комісію, за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби. З вказаним висновком ВЛК він не погоджується, оскільки його огляд лікарі проводили поверхнево та формально, на додаткові обстеження не направляли, скарги на поганий стан, зокрема щодо наявності бронхіту, залишили поза увагою. Належної бойової підготовки з ним, щоб він міг виконувати обов'язки гранатометника у військовій частині, не проводилося. Крім того вважає, що на момент оголошення бойового розпорядження він не виконував обов'язки військової служби, тобто не мав статусу військовослужбовця, оскільки його суд звільнив від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України лише в червні 2025 року, а тому у період з 28.05.2024 року по червень 2025 року відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» він був поза штатом військової частини, у зв'язку із чим він не є суб'єктом злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України. Просив суд його виправдати.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_11 , його вина у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:
-показами в суді свідка ОСОБА_14 , згідно яких в квітні 2025 року, більш точну дату не пам'ятає, в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , першим заступником командира батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_12 у його присутності було оголошено військовослужбовцям відділення бойовий наказ командира батальйону ОСОБА_13 про необхідність заняття з 21:00 11.04.2025 ВП «МАЯК», розташованому в районі м. Покровська Донецької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Після оголошення наказу заступник командира батальйону запитав, чи є такі, хто відмовляється виконувати бойовий наказ. ОСОБА_11 разом з ще двома військовослужбовцями вийшли зі строю і повідомили, що вони не можуть виконувати наказ за станом здоров'я. Оголошення наказу та відмова ОСОБА_11 від його виконання фіксувалось на відеокамеру;
-показами в суді свідка ОСОБА_15 , згідно яких в квітні 2025 року, більш точну дату не пам'ятає, в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , першим заступником командира батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_12 під відеофіксацію було оголошено сімом військовослужбовцям відділення бойовий наказ командира батальйону ОСОБА_13 про необхідність заняття з 21:00 11.04.2025 ВП «МАЯК», розташованому в н.п. Удачне Донецької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Після оголошення наказу ОСОБА_11 відмовився його виконувати через незадовільний морально-психологічний стан. Разом з ОСОБА_11 відмовились виконувати наказ ще два військовослужбовця.Зазначив, що в подальшому цей бойовий наказ було успішно виконано іншими військовослужбовцями, під час проходження військової служби ОСОБА_11 мав схильність до вживання алкогольних напоїв;
-показами в суді свідка ОСОБА_16 , згідно яких 10.04.2025 року в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 було вишиковано відділення з семи військовослужбовців, після чого першим заступником командира батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_12 під відеофіксацію було оголошено письмовий бойовий наказ командира батальйону про необхідність заняття з 21:00 11.04.2025 ВП «МАЯК», розташованому в н.п. Удачне Донецької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Після оголошення наказу ОСОБА_11 відмовився його виконувати, з яких саме причин , не пам'ятає. Свідок зазначив, що після оголошення бойового наказу майор ОСОБА_12 підходив до кожного військовослужбовця та питав причину його відмови від виконання наказу;
-показами в суді свідка ОСОБА_12 , згідно яких 10.04.2025 року, перебуваючи на посаді першого заступника командира 1-го батальйону оперативного призначення - начальника штабу в/ч НОМЕР_1 НГУ, в пункті тимчасової дислокації підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він вишукував відділення військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_11 , та під відеофіксацію оголосив письмовий бойовий наказ командира батальйону ОСОБА_13 про необхідність заняття з 21:00 11.04.2025 ВП «МАЯК», розташованому в н.п. Удачне Донецької області з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади. Після оголошення наказу ОСОБА_11 відмовився його виконувати, з яких саме причин він не пам'ятає.
Окрім показань свідків, судом були досліджені письмові докази по кримінальному провадженню, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин, а саме:
- даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 152, згідно якого ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду механіка (з гідропневматичних і механічних агрегатів і вузлів) відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ (а.с. 60 к/п);
-даними наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №25 21.01.2025, згідно якого солдата ОСОБА_11 призначено на посаду гранатометника 1 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 61 к/п);
-даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.12.2023 за №364 старший лейтенант ОСОБА_12 (Г-034205), з 06.12.2023 року призначений на посаду першого заступника командира 1-го батальйону, оперативного призначення - начальника штабу в/ч НОМЕР_1 НГУ (к/п а.с. 66);
- даними витягу з бойового розпорядження т.в.о. командира 1 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України ОСОБА_17 №04/600 дск від 10.04.2025 року, згідно якого наказано командиру 1 роп, 2 роп, врсп в термін до 22:00 10.04.2025 року сформувати зведене відділення в кількості 7 військовослужбовців:
солдата ОСОБА_18 ( НОМЕР_2 ), помічника гранатометника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення;
солдата ОСОБА_19 ( НОМЕР_3 ), помічника гранатометника 1-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення;
солдата ОСОБА_11 (Г-192481), гранатометника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення;
сержанта ОСОБА_20 ( НОМЕР_4 ), техніка 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення;
молодшого лейтенанта ОСОБА_21 (Г-186529), командира 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення;
молодшого сержанта ОСОБА_15 (Г-191546) водія 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення;
солдата ОСОБА_14 ( НОМЕР_6 ), водія 1-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення.
З 21.00 11.04.2025 здійснити здійснити заняття ВП «МАЯК» (здійснити заняття ВП «МАЯК» (37U CP XXXXXXXXXX) з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади (к/п а.с. 15-16, 67-68);
-даними наказу т.в.о. командира частини НОМЕР_1 ОСОБА_22 від 08.04.2025 № 1196 «Про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу солдатами ОСОБА_11 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 », згідно якого було призначено службове розслідування за фактом відмови від виконання наказу 3 військовослужбовцями, зокрема солдатом ОСОБА_11 (к/п а.с. 57-58);
-даними рапорту командира 1 батальйону оперативного призначення ОСОБА_17 від 10.04.2025 року, згідно якого 3 військовослужбовця, в тому числі солдат ОСОБА_11 висловив відкриту відмову від виконання його наказу, згідно якого в термін до 22:00 10.04.2025 року сформувати зведене відділення в кількості 7 військовослужбовців та з 21.00 11.04.2025 здійснити заняття ВП «МАЯК» (здійснити заняття ВП «МАЯК» (37U CP XXXXXXXXXX) з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади (к/п а.с. 59);
-даними висновку службового розслідування за фактом невиконання наказу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГУ, зокрема солдата ОСОБА_11 вбачається, що заступником командира 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 1 батальйону оперативного призначення лейтенантом ОСОБА_23 на підставі наказу командира частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 496 «Про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу солдатом ОСОБА_11 », було проведено службове розслідування. В ході розслідування встановлено, що до командира військової частини надійшов рапорт т.в.о. командира 1 батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_17 про те, що 10.04.2025, перебуваючи у пункті тимчасової дислокації 1 БОП у м. Харкові 3 (троє) військовослужбовців, зокрема солдат ОСОБА_11 , висловили відкриту відмову від виконання бойового розпорядження командира 1 батальйону оперативного призначення №04/600 дск від 10.04.2025 року, згідно якого в термін до 22:00 10.04.2025 року сформувати зведене відділення в кількості 7 військовослужбовців та з 21.00 11.04.2025 здійснити здійснити заняття ВП «МАЯК» (здійснити заняття ВП «МАЯК» (37U CP XXXXXXXXXX) з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади.
Опитаний заступник командира 1 батальйону оперативного призначення начальник штабу майор ОСОБА_12 , пояснив, що 10.04.2025 року знаходячись в ПТД підрозділу, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , він віддав наказ в термін до 22:00 10.04.2025 сформувати зведене відділення в кількості 7 військовослужбовців та з 21:00 11.04.2025 року здійснити заняття ВП «МАЯК» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади, після чтого як він віддав наказ 3 (три) військовослужбовці, серед яких був солдат ОСОБА_11 висловили відкриту відмову від його виконання.
Опитані технік 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення сержант ОСОБА_16 , командир 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оператвіиного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення молодший лейтенант ОСОБА_21 , водій 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення молодший сержант ОСОБА_15 , водій 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 1 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_14 пояснили, що 10.04.2025 року знаходячись в ПТД підрозділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , він був свідком того як солдат ОСОБА_11 висловив відкриту відмову від виконання наказу майора ОСОБА_12 , першого заступника командира 1 батальйону оперативного призначення - начальника штабу, згідно з бойовим розпорядженням командира 1 боп НОМЕР_7 броп НГУ №04/600 дск від 10.04.2025 року.
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що даний факт невиконання бойового наказу, зокрема, гранатометником 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення солдатом ОСОБА_11 , стався внаслідок порушення ним вимог статей 29, 30, 32 та 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того, в діях зазначених військовослужбовців, зокрема ОСОБА_11 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Причинами даного правопорушення стали: особиста недисциплінованість військовослужбовців, недодержання ними порядку і правил установлених військовими статутами та іншим законодавством України питань проходження військової служби, низька усвідомленість свого військового обов'язку та низькі морально-психологічні якості (к/п а.с. 50-56).
-даними службової характеристики від 18.04.2025 року, згідно якої солдат ОСОБА_11 за своїми морально-діловими якостями займаній посаді не відповідає (к/п а.с. 79);
-даними медичної характеристики від 14.04.2025 року, згідно якої солдат ОСОБА_11 на первинному медичному огляді по прибуттю у військову частину, скарг на стан здоров'я не висловлював. ЗЧМТ, сноходіння, енурез заперечував. За результатами огляду був признаний здоровим. До медичного пункту в/ч НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався (к/п а.с. 80);
-даними протоколу огляду предмету та постанови про визнання та приєднання речового доказу (CD-диску з відеозаписом подій 10.04.2025) до кримінального провадження від 12.05.2025 року (а.с. 84-89 к/п), згідно яких старшим слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління ДБР під час огляду вказаного CD-диску, який надійшов разом з матеріалами службового розслідування з ВЧ НОМЕР_1 НГУ, та дослідження за допомогою стаціонарного системного блоку комп'ютера «Lenovo», розміщеної на ньому інформації встановлено, що на диску міститься відео-файл з назвою «Лукашук_Хабайло_Горбачов» тривалістю 2 хвилини, який знято на особистий мобільний телефон офіцера секції S-1 1 батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_24 . При відкритті відео-файлу за допомогою програми «VLC Media player» встановлено, що на ньому мається відеозапис, на якому зображено факт доведення наказу особовому складу військової частини НОМЕР_1 . На початку відеозапису міститься зображення ОСОБА_12 , який оголошує бойове розпорядження вишикуваним військовослужбовцям, зачитує поіменно осіб з числа особового складу, які мають виконувати вказане бойове розпорядження. Надалі ОСОБА_12 запитує у вказаних військовослужбовців, чи є такі хто відмовляється виконати бойове розпорядження та дає команду вийти зі строю. Першим виходить та представляється ОСОБА_11 , який повідомляє, що він відмовляється виконати бойовий наказ, оскільки він не готовий ні морально , ні фізично за станом здоров'я. Після цього солдат ОСОБА_19 повідомив, що не готовий виконати бойовий наказ за сімейними обставинами, а третім солдат ОСОБА_18 повідомляє, що не може виконати бойовий наказ за сімейними обставинами та станом здоров'я;
-дослідженим в судовому засіданні відповідного відеозапису на CD-диску встановлено, що на ньому дійсно міститься відео-файл, на якому розміщено запис саме того перебігу обставин оголошення 10.04.2025 семи вишикуваним військовослужбовцям бойового наказу про здійснення з 21.00 11.04.2025 вказаним зведеним відділенням військовослужбовців, в тому числі і солдатом ОСОБА_11 заняття ВП «МАЯК» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади, а також фрагмент, де ОСОБА_11 виходить зі строю і повідомляє майору ОСОБА_12 , що він не готовий ні морально ні фізично за станом здоров'я виконувати наказ(а.с. 90 к/п);
-даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного 10.04.2025 старшим слідчим в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, підозрюваний ОСОБА_11 був фактично затриманий 10.04.2025 о 16 годині 10 хвилин за адресою м.Харків, вул.Чоботарська, буд. 23 (а.с. 92-94 к/п);
- даними довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Харківській області області» №1195 від 12.12.2024 солдат ОСОБА_11 1981 р.н. пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській комісії) ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» 12 грудня 2024р. Встановлено, що у нього мається ХОЗЛ, хронічний бронхіт з незначним порушенням функції дихання по рестриктивному типу. Викривлення носової перегородки з порушенням носового дихання праворуч. Вазомоторний риніт. Простий короткозорий астигматизм в 0,25 Д правого ока, в 0,5 Д лівого ока. Акцентуація особистості за дистимічним та неврівноваженим типом реагування. Вказані захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
Посилаючись на викладене та положення статей 46 в, 45 б та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві, Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженої наказом МВС України №285, медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України в Харківській області» надала висновок, що ОСОБА_11 придатний до військової служби в/ч НОМЕР_1 (к/п а.с. 133);
З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, закріплені в ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглянув кримінальне провадження на підставі наведених вище доказів.
Належність, допустимість та достовірність наведених вище доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Перед допитом свідки були ознайомленні із обсягом прав та обов'язків у кримінальному судочинстві та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Їх показання є логічними, послідовними, узгоджуються та не суперечать один одному та іншим доказам.
Порушень вимог КПК України, які б були наслідком недопустимості вказаних доказів, судовим розглядом не встановлено.
Так, ст. 402 КК України передбачає відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.
В даному випадку безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок підлеглості.
З об'єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.
Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов'язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.
Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.
Наказ (розпорядження) - це обов'язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.
Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.
При цьому суд відзначає, що висновок медичної (військово-лікарська) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 12.12.2024 року про придатність ОСОБА_11 до військової служби, в тому числі і з урахуванням перелічених захворювань, на які він посилається, є належним доказом придатності ОСОБА_11 до подальшої військової служби, а відтак і виконання наказу (бойового розпорядження) командира 1 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення НГУ підполковника ОСОБА_13 від 10.04.2025 №04/600 дск.
Сторона захисту не вказувала та нею не надано доказів, що відповідний висновок ВЛК або відданий ОСОБА_11 наказ (бойове розпорядження НГУ №04/600) були оскаржені обвинуваченим у встановленому законом порядку.
За таких обставин незгода обвинуваченого із висновком ВЛК жодним чином не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст.402 КК України і не свідчить про те, що обвинувачений не міг за станом здоров'я виконувати оголошене 10.04.2025 йому і іншим військовослужбовцям бойове розпорядження.
Посилання обвинуваченого на той факт, що на момент оголошення йому бойового розпорядження, тобто 10.04.2025 року він не виконував обов'язки військової служби суд також вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 152 від 12.05.2023 року ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду механіка (з гідропневматичних і механічних агрегатів і вузлів) відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ (с/с. а.с. 184).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 НГУ №144 від 03.06.2024 року солдата ОСОБА_11 з 28.05.2024 року було виключено з усіх видів забезпечення, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини (с/с а.с. 185).
В подальшому наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ №309 від 24.11.2024 року солдата ОСОБА_11 з 11.06.2024 року звільнено з посади механіка до його повернення у військову частину або до дня набрання чинності рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, чи оголошення померлим, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі (с/с а.с 186).
Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №309 від 24.11.2024 року солдат ОСОБА_11 вважається таким, що з 15.11.2024 року прибув до військової частини після самовільного її залишення та зарахований на всі види забезпечення (с/с/ а.с. 187).
Наказом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 НГУ №25 від 21.01.2025 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду гранатометника 1 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2025 року ОСОБА_11 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч.5 ст. 401 КК України (с/с а.с. 189-192).
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент інкримінованого кримінального правопорушення) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 у період самовільного ним залишення військової частини не призупиняли військову службу, а тому 10.04.2025 року він виконував обов'язки військової служби та зобов'язаний був виконати оголошене йому бойове розпорядження.
Посилання обвинуваченого в суді як на підставу невиконання бойового розпорядження недоведення йому наказу про призначення на посаду гранатометника та непроведення з ним належного бойового навчання є таким , що не заслуговує на увагу суду, оскільки вказані обставини не були підставою для відмови виконання бойового розпорядження на час інкримінуємої події , а виникли у обвинуваченого пізніше, під час судового розгляду.
Така поведінка, на переконання суду, обумовлена його ставленням до військової служби та небажанням її проходження .
Невизнання своєї провини обвинуваченим суд розцінює способом його захисту від пред'явленого обвинувачення та спробою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
Отже, оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_11 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення за наведених вище судом обставин доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями самого обвинуваченого та дослідженими судом доказами, адже обставин, які об'єктивно перешкоджали (унеможливлювали) виконати ОСОБА_11 відповідний наказ не встановлено, а мотиви вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, можуть бути різними і для кваліфікації злочину значення не мають.
Таким чином, аналізуючи встановлені судовим розглядом обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_11 в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною. Дії обвинувачено ОСОБА_11 кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має ряд хронічних захворювань, не пов'язаних із проходженням військової служби, інвалідності немає, неодружений, не має будь-яких осіб на утриманні, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ, де характеризується посередньо, має постійне місце проживання та реєстрації.
Обставин, передбачених ст.66 КК України, які б пом'якшували покарання ОСОБА_11 , судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_11 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_11 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину (ч. 5 ст.12 КК України); відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; відсутність передбачених ст. ст. 66, 67 КК України обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_11 , попередження скоєння ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання в цілому є неможливе без реального відбування ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 402 КК України.
Підстав застосування положень статті 69 КК України, і тим більше статті 75 цього Кодексу, судом не встановлено. При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 липня 2023 року по справі № 726/78/23, від 05 вересня 2024 року по справі № 552/4832/22, від 27 березня 2025 року по справі № 953/3196/23 тощо, за змістом яких: відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід залишити раніше обраний до набрання вироком законної сили.
Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_11 строк його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Продовжити стосовно ОСОБА_11 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 12 грудня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017) зарахувати ОСОБА_11 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10.04.2025 по 11.12.2025 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме: оптичний диск із відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати там же (к/п том а.с. 90).
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1