Справа № 638/6444/25
Провадження № 2-др/638/60/25
Додаткове рішення
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді - Шишкіна О.В,.
Секретаря судового засідання - Лозової А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №638/6444/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
У червні 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №638/6444/25 у якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
В обґрунтування якої зазначила, що для здійснення представництва прав та законних інтересів позивача 02.04.2025 укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Лузан Олександром Сергійовичем. Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року порядок обчислення гонорару, порядок його сплати визначаються в додатковій угоді до Договору. 02.04.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Лузан О.С. укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року. Адвокатом - Лузан О.С. було виконано наступний обсяг робіт (надано правничу допомогу) по справі № 638/6444/25. Враховуючи обставини справи № 638/6444/25, встановлений фіксований розмір гонорару та повне задоволення позовних вимог позивача просить Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
09.10.2025 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому просить зменшити розмір стягнення понесених витрат на правову допомогу до 2500,00 грн, оскільки заявлений розмір є явно надуманим та необґрунтованим. Зазначає, що зазначені адвокатом витрати з надання правничої допомоги є необґрунтованими і не відповідають критеріям визначення розміру таких витрат, оскільки справа про стягнення аліментів не відноситься до категорії особової складності.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник заявника надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки положеннями ст.438 ЦПК України не передбачено обов'язкової явки учасників процесу, тому суд розглядає заяву без участі сторін.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Розглянувши заяву по суті, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.06.2024 у справі №638/6444/25 стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини - сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини - сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття та також судовий збір, рішення набрало законної сили 15.07.2025.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року у цивільній справі № 638/6444/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей - сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.».
Вказаним судовим рішенням дійсно не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а тому суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.
Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.
Встановлено, що позивач в порядку передбаченому абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України письмово у позовній заяві від 09.04.2025 року здійснив заяву про те, що докази, які підтверджують розмір витрат, які має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані Суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лузан Олександр Сергійович, про ухвалення додаткового рішення разом із доказами щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду через підсистему «Електронний суд» - 30.06.2025, відтак, заява. про ухвалення додаткового рішення подана з порушенням строку визначеного ст. 141 ЦПК України.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лузан Олександр Сергійович, в заяві просить поновити строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в обґрунтування зазначає, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки копію рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.06.2025 року по справі № 638/6444/25 отримано в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд» 23.06.2025 року о 18:09 год, а тому враховуючи ч. 6 ст. 272 ЦПК України та ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем подання заяви є 30.06.2025 року (перший робочий день після суботи - вихідного на який припадає закінчення строку), а дана заява подається 30.06.2025 року, тобто в межах п'ятиденного строку з дня отримання копії судового рішення Суду першої інстанції.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Згідно з частинами першою третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки рішення по вказаній справі отримано позивачем 23.06.2025 після 18:00 год. отримано в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд», а тому враховуючи ч. 6 ст. 272 ЦПК України та ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем подання заяви є 30.06.2025 року (перший робочий день після суботи - вихідного на який припадає закінчення строку).
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лузан О.С. надано: копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025, копію Додаткової угоди від 02.04.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025., копію Акта приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року.
Також, до клопотання додано докази надсилання відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Згідно п.п. 1-3 Додаткової угоди від 02.04.2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року: «1. На виконання пункту 4.2. Договору Сторони узгоджують фіксований розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги за підготовку позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, та до повноліття; складання всіх необхідних документів пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції; ознайомлення з матеріалами справи; здійснення представництва прав та законних інтересів Клієнта під час розгляду справи у Дзержинському районному суді м. Харкова за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання синів у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. 2. На виконання пункту 4.2. Договору Сторони узгоджують наступний порядок сплати гонорару за виконання Адвокатом змісту Доручення викладеного у п.1 даної Додаткової угоди - протягом 3 (трьох) календарних місяців з дня постановлення остаточного судового рішення, яке не підлягає подальшому судовому оскарженню, будь-яким зручним для Клієнта способом. 3. Сторони погодили укласти Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п'яти) календарних днів після виконання змісту п.1 даної Додаткової угоди. Під виконанням змісту п. 1 Додаткової угоди Сторони розуміють отримання судового рішення по справі у суді першої інстанції».
26.06.2025 року на виконання п. 3 Додаткової угоди від 02.04.2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року між адвокатом Лузан О.С. та ОСОБА_1 складено Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року згідно п. 1 якого: «1. Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди від 02.04.2025 до Договору, у зв'язку з надходженням 23.06.2025 року до електронного кабінету ЄСІТС «Електронний Суд» рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.06.2025 року по справі № 638/6444/25 складено даний Акт, який підтверджує, що Адвокат надав Клієнту, а Клієнт отримав правничу (правову) допомогу по справі № 638/6444/25 у суді першої інстанції, яка полягала у наступному: 1.1. підготовка позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, та до повноліття; 1.2. підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року по справі № 638/6444/25); 1.3. складання адвокатського запиту № 1 від 07.05.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова; 1.4. підготовка клопотання про розгляд справи № 638/6444/25 без участі Позивача/ представника Позивача». Адвокатом - Лузан О.С. було виконано наступний обсяг робіт (надано правничу допомогу) по справі № 638/6444/25 у Суді першої інстанції. - Опис проведених робіт (наданих правничих послуг): 1.1. підготовлено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, та до повноліття; 1.2. підготовлено заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року по справі № 638/6444/25); 1.3. складено адвокатський запит № 1 від 07.05.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова; 1.4. підготовлено клопотання про розгляд справи № 638/6444/25 без участі Позивача/представника Позивача. Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025 року порядок обчислення гонорару, порядок його сплати визначаються в додатковій угоді до Договору.
Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 в сумі 15000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано до суду: позовну заяву, заяву про усунення недоліків, заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Також встановлено, що по справі було призначено одне судове засідання та розгляд справи проводився без участі сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
У п. 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18 року, у справі №758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, враховуючи заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн у даній справі є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.
Таким чином, оцінивши подані ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає за можливе стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями ст. ст. 136, 141, 270, 389-391 ЦПК України, суд,
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лузан Олександр Сергійович строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лузан Олександр Сергійович, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №638/6444/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу надану в суді у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.)
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Головуючий суддя : О.В. Шишкін