Справа № 216/7453/25
провадження №2/216/3387/25
11 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської
області в складі:
головуючого судді - Гайтко Л.А.
за участю
секретаря - Маленька Т.О.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання , -
17 вересня 2025 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій позивачка просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Криворізькому фаховому коледж Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» в розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, на час його навчання, але не більше, ніж до досягнення дитино 23 років.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року провадження по справі було відкрито, справу було призначено до розгляду у спрощеному провадженні без виклику сторін.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлявся судом належним чином, що підтверджується документально, та додатково повідомлявся за допомогою оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 20005 р. по 2009 рік, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Шлюб було розірвано 28 жовтня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження та свідоцтва про зміну імені (прізвища). На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Криворізькому фаховому коледжі Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» на денній формі навчання на договірній основі для здобуття освітнього ступеня «Бакалавр», у зв'язку з чим потребує матеріального забезпечення. Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30.06.2028 року, що підтверджується довідкою.
Відповідач працює та одержує заробітну плату, у зв'язку з чим має змогу утримувати свою дитину.
Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються матеріалами справи.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України).
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст. 198 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Таким чином, на батьків покладено обов'язок утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, якщо батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для Забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доході платника аліментів.
Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Частиною 1 ст. 191 СК У країни передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», саме батьки несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, забезпечення її права на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
З аналізу вищенаведених норм сімейного законодавства вбачається, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Із врахуванням матеріального становища позивача, відповідача, інших обставин справи, що мають суттєве значення, суд вважає, що аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час його навчання у Криворізькому фаховому коледжі Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» слід стягувати з відповідача щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, до закінчення сином навчання, до 30.06.2028 року, та не довше ніж до досягнення ним 23 років, починаючи стягнення з дати подання позову, тобто з 17.09.2025 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн. по сплаті судового збору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 182, 185,198-201 Сімейного Кодексу України, п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №6 від 15 травня 2006 року, роз'яснень Пленуму ВСУ у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянство України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час його навчання у Криворізькому фаховому коледжі Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, до закінчення сином навчання, до 30.06.2028 року включно, та не довше ніж до досягнення ним 23 років, починаючи стягнення з дати подання позову, тобто з 17.09.2025 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянство України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя Л.А. ГАЙТКО