ЄУН 193/1025/25
Провадження 2/193/455/25
іменем України
08 грудня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О. В.,
за участю секретаря судового засідання Оселедець О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
Стислий виклад позиції позивача.
17.07.2025 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ТОВ "ФК «Кредит Капітал» до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №103797131 від 26.10.2021 у розмірі 18960 грн., судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 103797131, згідно якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 4000,00 грн та зобов'язався повернути ці кошти і сплатити проценти, комісію за надання кредитних коштів. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК " Кредит-Капітал " приймає останні. Таким чином ТОВ "ФК " Кредит-Капітал " набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі № 103797131 від 26.10.2021.
Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.07.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі з призначенням розгляд справи у спрощеному позовному провадження з викликом сторін. Одночасно за клопотанням представника позивача витребувано у банківській установі АТ «А Банк» банківську інформацію, що містить відомості про емітування банківської картки на ім'я відповідача, факт зарахування коштів на банківську картку за вказаним споживчим кредитом.
02.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_2. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у позові, посилаючись на те, що надана позивачем копія Договору не містить електронного підпису відповідача одноразового ідентифікатора. Крім цього, вказує, що позивачем не надано суду відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт), яка надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це передбачено п. 6.2. Договору про споживчий кредит № 103797131 від 26.10.2021, а надана довідка про ідентифікацію не відображає волевиявлення безпосередньо позичальника.
Окрім того, наголошує на тому, що платіжне доручення про перерахування кредитних коштів відповідачу не відповідає критеріям належності та достовірності, якими повинні відповідати засоби доказування. Так, керуючись положеннями ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такими документами є первинні бухгалтерські документи, які повинні містити ряд обов'язкових реквізитів, тоді як зі змісту платіжного доручення 34303944 від 26.10.2021 вбачається, що на підставі вказаного документа не можливо встановити дійсні обставини операції щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 грошових коштів як кредитних в сумі 4 000,00 грн., оскільки платіжне доручення не містить таких обов'язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
Поміж тим, вказує, що законодавством України встановлено, що стороною (кредитором) кредитного договору може бути виключно банк або фінансова установа, яка має ліцензію на надання фінансових послуг з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Разом з тим Позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є фінансовими установами та мають відповідну ліцензію на надання фінансових послуг. Відсутність доказів отримання ліцензії на надання фінансових послуг виключає набуття останнім прав кредитора у зобов'язанні за Договором про споживчий кредит № 103797131 від 26.10.2021 у тому обсязі, який існував у ТОВ «Мілоан».
05.09.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
12.11.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2. надійшли письмові пояснення, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у разі якщо суд прийде до висновку щодо надання позивачем належних та допустимих доказів набуття права вимоги за договором про споживчий кредит, то просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, у розмірі 5800 грн., що складається із суми тіла кредиту у розмірі 4 000 грн та 1800 грн заборгованість за відсотками, в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1160 грн відмовити, посилаючись на ЗУ «Про споживче кредитування».
В обгрунтування вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 1800 грн представник відповідача наголошує на тому, що строк кредитування згідно договору 103797131 від 26.10.2021 складає 15 днів (п. 1.3 кредитного договору- далі договір), із визначеною відсотковою ставкою у розмірі 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Однак позивачем нараховано заборгованість за відсотками поза межами строку дії договору, що суперечить ст. 625 ЦК України, оскільки нарахування відсотків у порядку ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності визначена вказаною статтею.
При цьому посилається на те, що з 24.02.2022 відповідно до ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" і по теперішній час в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначена ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. У зв'язку із чим вважає, що нараховані відсотки у порядку ст. 625 ЦК України підлягають списанню.
Окрім того, представник відповідача вважає, що позивачем не надано належних доказів набуття права вимоги до договором № 103797131 від 26.20.2021, а розмір витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, об'ємом наданих послуг, витраченим ним часом на дання таких послуг, не відповідають таким критеріям реальності, розумності, а їх стягнення призведе до надмірного тягаря для відповідача, у зв'язку із чим просить суд зменшити витрати до 2000 грн.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за його відсутності, що підтверджено відповідним клопотанням подане до суду.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, натомість до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд доходить до наступного висновку.
Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про споживчий кредит № 103797131, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику на строк 15 днів з 01.10.2020 грошові кошти в розмірі 4 000 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит, проценти та комісію 10.11.2021 (п.1.3, 1.4 договору)(а.с. 12).
За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договору № 103797131 від 26.10.2021 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства (пункт 6.1 Договору) шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, чому передувало подання відповідної заяви позичальником із зазначенням своїх персональних даних, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення ним формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи представника відповідача про не підписання договору, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема про відсутність на кредитному договорі електронного підпису позичальника. Оскільки без здійснення відповідачем певного алгоритму дій спрямованих на укладення договору, таких як перехід до особистого кабінету зареєстрованого у ІТС, внесення відповідних даних щодо номеру телефону, карткового рахунку, паспортних даних тощо кредитний договір не було б укладений.
Кредитний договір № 103797131 від 26.10.2021 з Додатком підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R44180, який відправлений позичальнику 26.10.2021 13:45 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» .
Як вбачається з довідки по заяві на кредит № 103797131 від 26.10.2021, заповнення анкети ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , 26.10.2021 о 12:42, автоматична, перевірка у БКІ о 12:44, скоринг о 12:44, підписання договору відбулося 26.10.2021 о 12:45 годині.
При цьому спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 2960 грн, що включає, окрім тіла кредиту, комісію 1160 грн, проценти за користування кредитом 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).
Згідно з копією платіжного доручення № 34303944 від 26.10.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_5 , кредитні кошти згідно договору № 103797131 від 26.10.2021 у розмірі 4 000 грн..
Відповідно до умов Договору позичальник сплачує позикодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування: у розмірі 3,00 % до дати повернення кредиту, у подальшому у разі продовження користування позичальником кредитом у розмірі, передбаченому пунктом 1.6 Договору, за стандартною (базовою) ставкою 5.00 % за кожен день користування кредитом (пункти 2.2.1 - 2.2.3 Договору).
Пунктом 2.3.1.2 передбачено умови пролонгації договору, згідно якого визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожного разу коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб визначений цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилось до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом. Якщо позичальник продовжує строк кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною ставкою наведеною п. 1.6 договору користування кредитними коштами припиняється
Крім того, пунктом 2.3 Договору передбачені умови пролонгації договору на 3, 7, 15 днів за відповідною пропозицією позикодавця із обов'язковим вчиненням позичальником певних дій, у тому числі сплатою комісії за продовження кредиту та частки заборгованості по кредиту; волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту підтверджується здійсненням ним відповідного платежу.
Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до момент повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов'язань повинно відбутися не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 Договору - 10.11.2021 (пункт 7.1 Договору).
У Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № 103797131 від 26.10.2021, міститься розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів), а саме 10.11.2021 кредит 4 000 грн, комісія за надання кредиту 1160 грн, проценти 1800 грн, разом 6960 грн.
Із розрахунку вбачається, що позивачем нараховано заборгованість за відсотками у перші 15 днів кредитування з 27.10.2021 по 10.11.2021 за ставкою передбачена п. 1.5.2 договору, тобто у розмірі 3,00 % із розрахунку по 120 грн в день, що складає 1800 грн, після чого починаючи із 11.11.2021 по 09.01.2022 заборгованість за відсотками розраховано на підставі п. п. 1.6 договору, тобто у разі його пролонгації на 60 днів, із розрахунку 5,00 %, (по 200 грн в день), що становить 12000 грн, і таким чином загальна сума заборгованості за відсотками за весь час користування кредитом складає 13800 грн.
Окрім того, із аналізу вказаного розрахунку видно, що позичальником за спливом 15 денного строку кредитування, було вчинено дії щодо подальшого користування кредитними коштами, тобто позичальником здійснено пролонгацію строку дії договору на 60 днів передбачений п. 2.3.1.2. Так у своїх письмових поясненнях представником відповідача висловлено щодо неправомірності нарахування позивачем відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, однак при цьому нею не надано доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитом, крім того не доведено наявності обставин, які б свідчили про невчинення відповідачем дій продовження строку дії вказаного договору.
Поміж тим, представником відповідача наголошено, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування у розмірі 12000 грн, тоді як повинні були розраховуватись на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки є мірою відповідальності визначена вказаною статтею. При цьому з урахуванням положень п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України" у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначена ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.
Однак із вказаним твердженням представника відповідача, суд не погоджується, виходячи із того, що позивачем не пред'явлено вимогу щодо стягнення відсотків нараховані у порядку ст. 625 ЦК України, у зв'язку із чим відсотки нараховані кредитодавцем на строк кредитування пролонгований діями самого відповідача, у розмірі передбаченому кредитним договором.
Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договірні зобов'язання ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 4 000 грн шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок, що підтверджено випискою по рахунку наданою на вимогу ухвали суду, з якої видно, що позичальнику на його картковий рахунок, який емітований у АТ "А Банк", відкритого на ім'я ОСОБА_1 з якого вбачається, що він отримував кошти 26.10.2021 шляхом перерахування коштів, якими він користувався на власний розсуд.
27 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги, зокрема за Кредитним договором № 103797131 від 26.10.2021.
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 18 960 грн, з яких 4 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13800 грн прострочена заборгованість за відсотками; 1160,00 грн прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 21641090 від 10.07.2025 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у якій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило про відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги за кредитним договором № 103797131 від 26.10.2021 та вимагало виконати зобов'язання протягом 7 днів, а саме негайно погасити заборгованість у сумі 18960 грн на вказані у претензії реквізити.
Посилання у письмових поясненнях представника відповідача на те, що позивачем нарахована комісія, оскільки така умова є нікчемною в силу закону не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Так згідно п. 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту у сумі 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Зазначений договір був підписаний сторонами, таким чином відповідач підписуючи договір прийняв всі його умови, положення вказаного договору ним не були виконані, поміж тим слід зауважити, що дана умова також була продублювана і у Додатку № 1 до договору.
Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів, якими доведено розмір заборгованості, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно із абз.11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.
У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно із пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
З огляду на вказане, матеріали справи містять достатньо доказів, а саме: договір про надання споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості за кредитом, виписку по картковому рахунку відповідача наданий на вимогу ухвали суду, надавши оцінку яким, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо підтвердження заявленого позивачем розміру заборгованості та не спростування його відповідачем.
Представником відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позову про те, що ОСОБА_1 отримав кошти за Кредитним договором, а лише посилалася на недоведеність таких фактів позивачем.
Безпідставними вважає суд також посилання сторони відповідача на відсутність ліцензії на переказ коштів, яка засвідчує право небанківської установи надавати послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, оскільки зазначені документи не стосуються предмету доказування у даній справі, відповідно їх відсутність не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначених договором строку і обсягу не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості повністю чи частково суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 18960 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу надав договір № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладена між позивачем та АО «Апологет», акт № 108 надання правової допомоги від 06.07.2025, згідно якого сторонами узгоджено суму послуг у розмірі 8 000 грн, яка підлягає сплаті клієнтом на протязі 1 року з моменту підписання акту (а.с. 31) та детальний опис наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 до акту № 108 від 06.07.2025, відповідно до якого зазначено перелік послуг, зокрема адвокатом здійснено усну консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта та подання заяви до суду від імені клієнта, а також в підтвердження своїх повноважень як представника позивача надано ордер про надання правничої допомоги серії ВС № 1381377.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на складність справи, яка є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема те, що надання правової допомоги становила у складанні позовної заяви, та додатків до неї, надання усної консультації, а також подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000 грн, необхідно дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн., який є значно завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., як такий, що відповідатиме принципу співмірності із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
Керуючись ст. 11, 509, 512-514, 525-527, 530, 610, 611, 615, 1077, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-296 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 103797131 від 26.10.2021, у загальному розмірі 18 960 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок та складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 4000 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 13 800 гривень та заборгованості за комісією у розмірі 1160 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 08.12.2025.
Суддя О. В. Томинець