Справа № 177/645/25
Провадження № 2/177/584/25
Іменем України
11 грудня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Бабєєва К. О.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на частину спільного сумісного майна подружжя, -
19.03.2025 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд встановити факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу в період з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просив у порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0473, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, а також частину грошових коштів, що перебували на платіжних картках № НОМЕР_1 в Укрсиббанку, № 5168745100058467 та № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», що були відкриті на ім'я ОСОБА_5 за його життя.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що з січня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.
06.04.2022 ОСОБА_5 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_2 він загинув.
Позивач звернулася до нотаріуса з приводу отримання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , але постановою нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з неможливістю встановлення факту подружніх відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , неможливістю встановлення факту набуття нерухомого майна та наявністю спору між спадкоємцями.
Крім цього, вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 , де їй рекомендовано встановити факт спільного проживання з ОСОБА_5 .
Для реалізації вищевказаних прав позивача, їй необхідно встановлення факту проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Вказала, що з 2007 року вона дійсно проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю, як жінка та чоловік, але шлюб вони не зареєстрували. Разом з тим, вони спільно проживали, мали стійкі відносини притаманні подружжю, спільний побут, мали взаємні права та обов'язки притаманні подружжю, мали спільний бюджет, що витрачався на потреби обох членів сім'ї, вони взаємно матеріально забезпечували один одного та піклувалися один про одного. Їх відносини мали публічний характер, не приховувалися перед третіми особами.
Так, з зими 2007 року вони почали спільно мешкати, як одна родина, разом проводили вільний час, свята, відпустки, будували плани на майбутнє, планували бюджет, з ними проживала донька позивача від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , яку вони з ОСОБА_5 виховували разом, утримували її, а дитина ставилася до ОСОБА_5 як до рідного батька, називала татом.
З 2010 року вони почали проживати в квартирі, що належала батькові позивача: АДРЕСА_1 , зробили ремонт у квартирі, купували меблі та побутову техніку. Вони разом проводили всі свята та відпустки, часто подорожували.
З моменту мобілізації ОСОБА_5 , з 06.04.2022, по день його загибелі, вони постійно підтримували зв'язок телефоном та у месенджерах. Саме у позивача зберігаються всі оригінали особистих документів виданих на ім'я ОСОБА_5 , зокрема паспорт, військові документи, тощо.
Встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_5 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, надасть можливість позивачу реалізувати право на набуття статусу члена сім'ї загиблого захисника, а також прав на частину майна набутого ними в період фактичних шлюбних відносин.
Так, в період фактичних шлюбних відносин ОСОБА_5 придбано земельну ділянку площею 0,25 га, з кадастровим номером 1221884000:01:001:0473, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, титульним власником якої вказано ОСОБА_5 . Крім цього, ОСОБА_5 мав кошти на рахунках у банках, на які отримував заробітну плату. Виходячи з презумпції спільності права власності подружжя, позивач просила суд визнати за нею право власності на частину вказаного майна.
Ухвалою судді від 27.03.2025 позовна заява прийнята судом до розгляду, призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Судом витребувано ряд доказів, що надано на адресу суду.
27.05.2025 на адресу суду, засобами поштового зв'язку, надійшли заяви відповідачів щодо розгляду справи за їх відсутності, відсутність заперечень щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як жінки та чоловіка без шлюбу, а також про визнання «інших позовних вимог» в повному обсязі (а.с. 108-110).
Ухвалою суду від 28.08.2025 суд відмовив у визнанні відповідачами позову та призначив справу до судового розгляду в загальному порядку, з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності (а.с. 172).
Позивач у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Її інтереси в судовому засідання представляв адвокат Брюховецький М.М., який позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до суду не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 108-110).
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь представника у розгляді справи не забезпечив, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надав.
Неявка вищевказаних осіб до суду, в силу ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази та заслухавши покази свідків, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.08.2023, виданого відділом ДРАЦС по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 196 (а.с. 9).
Позивач, вважаючи себе дружиною ОСОБА_5 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо реалізації права на виплати членам сім'ї загиблих військовослужбовців, на що отримала повідомлення про відсутність у неї свідоцтва про шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 10). Позивач просила зарезервувати частку грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_5 , оскільки звертається до суду з позовом про встановлення факту проживання з загиблим однією сім'єю (а.с. 11).
Крім цього, вона звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні з ОСОБА_5 , але постановою нотаріуса від 11.01.2024 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя після померлого ОСОБА_5 , через неможливість встановлення факту подружніх (цивільних) стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , неможливістю встановлення факту набуття нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 1221884000:01:001:0473 у сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та через наявність спору між спадкоємцями: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 (а.с. 12-13).
Отже, судом встановлено, що має місце невизнання права позивача на частку у спільному майні з загиблим ОСОБА_5 , а також інших прав, що випливають з факту спільного проживання їх як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в тому числі справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому, згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України, якщо правовідносини свідчать про існування спору про право, встановлення факту в окремому провадженні виключається, натомість особа має право заявити вимогу в порядку позовного провадження, що здійснюється за засадах змагальності сторін. Саме це право реалізовано позивачем.
При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
При цьому, згідно ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Так, згідно ст. 60-61 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63, 70 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в період з 2007 року по 10.07.2023 року не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою та з іншими особами, що підтверджено відповіддю Центрально-міського відділу РАЦС від 26.07.2023, наявною в матеріалах спадкової справи ОСОБА_5 (а.с. 148), а також повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та розірвання шлюбу, за змістом яких ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком з 14.04.1995 року по 18.04.2002 року, коли шлюб було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, актовий запис про розірвання шлюбу № 327 від 27.05.2002 (а.с. 163-169). ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі, за свого життя, не перебував (а.с. 162).
Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 фактично проживали як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу підтверджується актом про фактичне проживання від 20.09.2023, посвідченого підписами сусідів та уповноваженого ТОВ «Житлосервіс-КР», за змістом якого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, з 2010 року, вели спільне господарство (а.с. 15).
Факт спільного проживання, спільного сімейного відпочинку ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в різні проміжки часу, підтверджується даними їх паспортів для виїзду за кордон щодо виїздів з України на відпочинок та повернення в Україну в одні й ті ж дати (а.с. 16-19). Про стійкість відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 свідчать світлини різних періодів їхнього спільного життя, починаючи з 2007 року по 2018 роки, на яких зафіксовано спільні сімейні події, відпочинок, свята, зокрема з донькою ОСОБА_2 , батьками ОСОБА_5 , народження онуки ОСОБА_2 , та турботу про неї ОСОБА_5 (а.с. 38-41).
Саме у ОСОБА_2 зберігаються всі документи ОСОБА_5 , що посвідчували його особу, підтверджували факт призову на військову службу під час мобілізації, проходження військової служби, виписки з історій хвороб у період несення військової служби та інші (а.с. 20-35).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен окремо, підтвердили перед судом той факт, що починаючи з 2007 року до дня загибелі ОСОБА_5 , він підтримував сімейні стосунки притаманні подружжю з ОСОБА_2 , вони спільно проживали та вели спільний побут, піклувалися один про одного, спільно відпочивали та мали спільний бюджет, спільні плани на майбутнє. Так, свідок ОСОБА_7 показала, що знає пару ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з кінця 2006 - початку 2007 року, а ОСОБА_9 взагалі з дитинства. Вони товаришували сім'ями, ходили один одного в гості, сім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишалася інколи в неї на ночівлю. Їй достеменно відомо, що вони жили разом саме як сім'я, хоч і без реєстрації шлюбу. Разом виховували доньку ОСОБА_2 від першого шлюбу, будували плани на майбутнє, подорожували, мали спільний бюджет, здійснювали ремонти в житлі, зокрема в квартирі на ОСОБА_10 , де вони разом проживали. Під час однієї з розмов з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , їй стало відомо про те, що ОСОБА_5 придбав земельну ділянку в с. Лозуватка, де вони з ОСОБА_2 планували будувати будинок. Під час несення військової служби ОСОБА_5 , ОСОБА_2 дбала про нього, чекала його приїздів, а коли він приїздив, полишала всі справи, щоб зустрічати його, готувала йому смачненьке.
Свідок ОСОБА_8 вказав, що знає ОСОБА_5 з 2005 року, вони були друзями. З 2007 року, до анексії Криму, ОСОБА_5 щоліта приїздив до нього на дачу з родиною - ОСОБА_2 , яку називав своєю дружиною. Свідок вказав, що навіть не знав, що вони офіційно не реєстрували шлюб, адже ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були справжньою сім'єю, виховували доньку ОСОБА_2 від першого шлюбу, а з народженням онуки, обожнювали її. Вони мали чудові стосунки між собою, разом проживали, будували пани на майбутнє, здійснювали ремонтні роботи, в тому числі по дачі батьків ОСОБА_2 , де проводили багато часу. З початком війни, свідок та ОСОБА_5 разом прийняли рішення йти до війська, разом несли військову службу, були близькими друзями, а тому свідок достеменно знав, що до дня своєї смерті ОСОБА_5 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , їздив до неї у періоди відпусток та увільнень від служби, вона дбала про нього, готувала їм передачі. Щодо земельної ділянки в с. Лозуватка, свідку відомо, що ОСОБА_5 придбав її для будівництва будинку, з видом на водойму, де вони мали спільно проживати з ОСОБА_2 . Це було мрією ОСОБА_5 , якій не судимося стати реальністю.
Вищевказані докази в їх сукупності, доводять той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , перебували у фактичних шлюбних відносинах впродовж багатьох років, проживали як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, з січня 2007 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , мали взаємні права та обов'язки притаманні подружжю, мали спільний бюджет та спільний побут, а отже були сім'єю в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України. Вказаний факт в своїх заяв не заперечували й відповідачі по справі, батьки ОСОБА_5 .
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період з січня 2007 року по 10 липня 2023 року, підлягають до задоволення.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0473, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2010 (а.с. 95-98, 149, 151), Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 54-59).
До вказаного договору купівлі-продажу від 16.11.2010 додано заяву ОСОБА_5 проте, що він у шлюбі ніколи не перебував, ні з якою жінкою не проживає, все майно набуте за договором, буде належати йому на прав особистої приватної власності (а.с. 97).
Однак, зміст даної заяви спростований сукупністю вищевказаних доказів, що свідчать про те, що починаючи з 2007 року та до дня своєї смерті ОСОБА_5 прожив однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_2 , вів з нею спільне господарство, мав спільний бюджет, виховував дитину ОСОБА_2 як власну дитину, а свідки в судовому засіданні підтвердили, що вказана земельна ділянка придбана в період фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 та для будівництва будинку, в якому вони планували проживати разом. Отже, суд приходить до висновку, що виходячи з презумпції спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу, спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , титульним власником якої був ОСОБА_5 . Враховуючи відсутність доказів, що спростовували б презумпцію спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а тому вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частку вказаної земельної ділянки підлягають до задоволення.
Позивач просила суд визнати за нею право власності на частину вкладів на рахунках ОСОБА_5 , зокрема на картці № НОМЕР_2 та картці № НОМЕР_4 в АТ «ПриватБанк», а також на картці № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк. Однак, як слідує з інформації АТ «ПриватБанк» наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, картка № НОМЕР_2 закрита та залишки коштів на ній відсутні, а картка № НОМЕР_4 не відкривалася на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 74), а тому вимоги позивача в частині визнання за нею права власності на частину вкладів на вказаних картках, задоволенню не підлягають як недоведені та необґрунтовані.
Щодо вимог про визнання права власності на частину грошових вкладів на картці № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», на якій станом на дату надання відповіді - 27.03.2025 наявні кошти 2777,90 грн (а.с. 79, 81), то такі вимоги підлягають задоволенню, з визнанням за позивачем права власності на частину вкладів на даній картці, що були наявними станом на станом на 10 липня 2023 року (дату відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на частину спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.
Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, в період з січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в порядку поділу спільного майна чоловіка та жінки, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, право власності на частину:
-земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0473, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
-грошових коштів, що перебували на платіжній картці № НОМЕР_1 в Укрсиббанку, станом на 10 липня 2023 року (дату відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ).
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 12.12.2025.
Суддя М.В. Березюк