Справа № 202/7127/25
Провадження № 1-кс/202/9013/2025
Іменем України
10 грудня 2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованої, незаміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий зазначає, що підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. З метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор, вказавши на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, підтримав клопотання та просив застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та вказала про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які б обґрунтовували необхідність утримання ОСОБА_5 під вартою. Також адвокат зазначила, що підозрювана готова співпрацювати зі слідством.
Підозрювана ОСОБА_5 в судовому засіданні просила не застосовувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зазначила, що не знала про наявність в пакеті, який вона виносила за проханням іншої особи, психотропної речовини.
Дослідивши клопотання та надані сторонами докази, вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000055 від 22 січня 2025 року за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000055 продовжено до п'яти місяців, тобто до 31 грудня 2025 року включно.
В рамках даного кримінального провадження, 01 грудня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропних речовин, вчинених за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні зазначено, що метою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 є забезпечення виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя виходить з наступного.
Нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, у зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчим суддею встановлено, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, а також наявні в клопотанні докази, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, оскільки з достатньою імовірністю підтверджують причетність особи до вчинення інкримінованих їй дій.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчим суддею враховуються обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою; дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка має середньою спеціальною освіту, незаміжня, місце реєстрації та місце мешкання.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує, що ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, тяжкість якого особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, наявність у підозрюваної місця реєстрації та проживання, не можуть в повній мірі нівелювати фактор втечі та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Перевіряючи існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що станом на теперішній час триває досудове розслідування, в ході якого сторона обвинувачення продовжує встановлювати всі обставини кримінального провадження, зокрема, свідків та інших співучасників кримінального правопорушення.
При цьому, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності. Також під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_5 стануть відомі анкетні дані всіх свідків у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя доходить переконання, що підозрювана наділена потенційною можливістю незаконно впливати на них, схиляючи їх до надання неправдивих показань.
Слідчий суддя бере до уваги те, ОСОБА_5 раніше судима, й даний час підозрюється в скоєнні тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, як за ознак ретельного планування, так і з розподіленням відповідних ролей, що свідчить про підвищену небезпеку протиправних дій останньої.
Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, а також особу ОСОБА_5 яка не працевлаштована та, ймовірно, отримувала дохід лише від своєї протиправної діяльності, слідчий суддя вважає, що наведене вказує на систематичний характер її протиправної поведінки та дає підстави вважати, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, що є ризиком, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави слідчому судді застосувати до підозрюваної запобіжний захід.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваної має бути застосований такий запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У даному випадку прокурором хоча і було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, проте зазначені у клопотанні доводи не дають підстав вважати, що належну поведінку підозрюваної неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, виходячи з мотивів та обґрунтування клопотання, оцінивши потреби досудового розслідування, з урахуванням права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним кодексом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутня.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначено в клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.
Так, враховуючи особливості кримінальних правопорушень (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, тощо), а також особу підозрюваної, особисте зобов'язання буде занадто м'яким запобіжним заходом та може не забезпечити достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 .
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити її до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
При цьому, враховуючи особу підозрюваної, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце мешкання цілодобово та з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку слідчого судді, буде слугувати завданням кримінального провадження, меті обрання запобіжного заходу, зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й не буде надмірним тягарем у порушення прав підозрюваної.
За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останню обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 179, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , окрім випадків необхідності отримання підозрюваною невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваної у житлі.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, та покласти на неї такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися за межі міста Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом до 31 грудня 2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали направити на виконання до відділу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
Контроль за виконання ухвали покласти на прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 00 хвилин 12 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1