Справа № 237/4112/24
Провадження № 1-кп/211/338/25
іменем України
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
11 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 , обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за №12024052690000347 від 04.05.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
в провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
11 грудня 2025 року через електронну пошту суду від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення і тому враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб , без визначення розміру застави.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 проти продовження строків тримання під вартою заперечував, посилаючись при цьому на те, що існування ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, прокурором не доведені. Заявив клопотання про обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . У разі продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити обвинуваченому заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти продовження строків тримання під вартою, підтримав клопотання захисника.
Прокурор проти застосування у вигляді домашнього арешту та визначення розміру застави заперечував, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ним у клопотанні ризикам.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дійшов висновку про таке.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду, що дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду. Також враховуючи серйозність пред'явленого йому обвинувачення та стадію судового провадження, коли судовий розгляд по справі не розпочато, свідки сторони обвинувачення та потерпілий не допитані судом, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого ОСОБА_5 впливу на вказаних осіб, що також дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_5 може впливати на вказаних осіб.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, суд враховує характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини стосовно того, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_5 , характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Водночас суд не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено; а особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на високі ризики втечі та переховування від суду, впливу на свідків також не зможе достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, особливо на певний період доби. Також суд приймає до уваги відсутність доказів фінансової можливості забезпечення побутових потреб обвинуваченого під час перебування його під домашнім арештом в разі обрання його судом цілодобовим. Отже, у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів.
Суд вважає доводи захисника щодо необхідності визначення застави безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 115 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
За таких обставин, враховуючи що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило загибель людини, відповідно до ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення застави.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 370, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2026 року, включно.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити прокурору, захиснику, обвинуваченому - для відома, начальнику гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1