11 грудня 2025 року Справа № 280/9000/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в виплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, у розмірі десяти її місячних пенсій у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Мар'єнко В.Ю, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.10.2025 серія АР №1269676.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з 18.08.2025 позивач перебуває на обліку в Управлінні та їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач вважає, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, як працівник закладу освіти, проте, відповідна грошова допомога відповідачем при призначенні пенсії позивачу не виплачувалася. Позивач стверджує, що взагалі не отримувала пенсію за вислугу років, вона була їй лише призначена, але не виплачувалася через її працевлаштування на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у відповідача докази по справі.
04.11.2025 представником відповідача подано витребувані докази.
05.11.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що однією з головних умов нарахування та виплати грошової допомоги є відсутність призначеного раніше будь-якого виду пенсії. Позивачу первинно пенсію за вислугу років було призначено з 26.12.2014, виплату пенсії було призупинено у зв'язку з працевлаштуванням, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис №13), ОСОБА_1 13.09.2010 звільнена з посади вихователя ДНЗ №196 у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
Відповідно до протоколу 600998 від 03.11.2010, ОСОБА_1 з 14.09.2010 призначено пенсію за вислугу років, на підставі ст.55 Закону №1788-XII як працівнику освіти в розмірі 745,52 грн.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис №14), ОСОБА_1 з 01.10.2010 прийнята на посаду вихователя ДНЗ №196.
З 18.08.2025 позивачу призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Верховний Суд в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а вказав, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Колегія суддів вважала вірним висновок суду першої інстанції, що основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону №1788-XII, саме в день досягнення пенсійного віку. При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
У справі № 200/854/19-а колегія суддів Верховного Суду погодилась з тим, що норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 21.03.2024 у справі № 580/2737/23, від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22, від 06.05.2025 у справі №520/1949/24.
При цьому, для отримання відповідного виду грошової допомоги визначальним є факт реалізації особою права на пенсію з інших підстав до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
За встановленими судом у даній справі обставинами, позивач з 14.09.2010 реалізувала своє право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, тобто до виходу на пенсію за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач втратила право грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11.12.2025.
Суддя М.О. Семененко