Справа № 517/1199/25
Провадження № 1-кп/517/92/2025
11 грудня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, внесене 06 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025168390000028 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кошари Роздільнянського району Одеської області, українки, громадянки України, одруженої, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, із базовою вищою освітою, проживаючу та зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
ОСОБА_4 06.05.2025, приблизно о 14 год 00 хв, знаходячись в приміщенні свого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час знаходилась малолітня особа її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, на фоні ревнощів до батька дитини у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень своєму сину ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_4 знаходячись в приміщенні свого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень своєму сину ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_4 наблизилась до ОСОБА_6 та знаходячись біля нього, долонею своєї правої руки почала наносити біля семи ударів по обличчю останньому.
Надалі, ОСОБА_4 схопила рукою ОСОБА_6 за його шию та за допомогою сили своїх рук штовхнула її сина, від чого ОСОБА_6 впав спиною на бильцю дивану.
В подальшому, ОСОБА_4 взяла у праву руку дерев'яний макет меча (Катана), який знаходився в кімнаті та кинула в напрямку ОСОБА_6 при цьому попавши останньому по кінцівках ніг, а також взяла у праву руку шнур зарядного пристрою, який знаходився в кімнаті і неодноразово нанесла ним удари по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_6 , а саме: по поверхні ніг, рук і задній частині тулубу.
Вказаними діями ОСОБА_4 спричинила тілесні ушкодження потерпілому, ОСОБА_6 , у вигляді синців на лівій половині обличчя, на шиї посередині в середній третині, на лівій половині спини в верхній третині та посередині в середній третині, на передній поверхні тулуба в ділянці правої ключиці, на волосистій частині голови в лівій тім'яній ділянці, на передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки в нижній третині, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального проступку визнала та суду пояснила, що вона раніше була одружена з ОСОБА_7 та у них народився син - ОСОБА_6 . Через деякий час вони, у зв'язку з погіршенням відносин, розійшлися та син продовжив жити спільно з нею. 06.05.2025 вона знаходилася дома та коли прийшов її син ОСОБА_6 сказав, що разом з батьком ОСОБА_7 їде в м. Одеса до нього погостювати. На вказане вона повідомила сину, що зараз йде навчальний процес і йому необхідно відвідувати школу та заборонила їхати. Водночас сказала, що скоро будуть канікули та він зможе поїхати до батька. ОСОБА_6 не хотів слухати та почав сперечатися з нею та сказав, що все одно поїде. На той момент вона перебувала на 9 місяці вагітності та дуже рознервувалася. Син продовжував не слухатися та збирався їхати, на її зауваження не реагував. Після цього, вона підійшла до сина та нанесла декілька ударів долонею по його обличчю та штовхнула на диван. В подальшому нанесла сину удар дерев'яним макетом меча та шнуром зарядного пристрою. Обвинувачена суду повідомила, що вона у вчиненні вказаного проступку розкаюється та просила пробачення у потерпілого. Причиною такою поведінки вважає її стан вагітності та не зовсім правильна поведінка сина. Обвинувачена суду повідомила, що вона у вчиненні вказаного кримінального проступку розкаюється, висновки для себе зробила, шкодує про вчинене та запевнила суд про недопустимість такого в майбутньому.
У судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_6 в присутності законного представника ОСОБА_7 пояснив, що 06.05.2025 він прийшов додому та повідомив матері, що разом з батьком поїде до нього в гості в м. Одеса. Мати категорично заперечила та сказала, що необхідно закінчити навчальний рік, а потім вже їхати до батька. Він не хотів її слухати та сказав, що все одно поїде. Мати почала нервувати та нанесла йому кілька ляпасів по обличчю та дерев'яним макетом меча та зарядним пристроєм по різних частинах тіла. Також повідомив суд його мати на той час була у стані вагітності. На даний момент він проживає з матір'ю, вони попросили один в одного пробачення та живуть нормально. Мати зараз доглядає його маленьку сестричку, якій сім місяців. Будь-яких претензій до ОСОБА_4 він не має. Також повідомив суду, що дерев'яний чохол від меча та зарядний пристрій до телефону належить йому та він хотів, що йому їх повернули.Щодо міри покарання обвинуваченій, просив суд призначити не суворе покарання, оскільки сильно любить свою матір.
З досліджених в судовому засіданні доказів, що надані сторонами вбачається, що з заявою про вчинення кримінального проступку звернувся ОСОБА_7 , який просив прийняти міри до його колишньої дружини ОСОБА_4 , яка 06.05.2025 нанесла тілесні ушкодження їх спільному сину ОСОБА_6 , що підтверджується змістом заяви ОСОБА_7 .
Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку, що підтверджується витягом з ЄРДР від 06.05.2025.
Висновком експерта № 33 від 13.05.2025 підтверджено, що на підставі судово-медичного обстеження у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій половині обличчя, на шиї посередині в середній третині, на лівій половині спини в верхній третині та посередині в середній третині, на передній поверхні тулуба в ділянці правої ключиці, на волосистій частині голови в лівій тім'яній ділянці, на передній поверхні лівої гомілки в середній третині, на зовнішній поверхні правої гомілки в нижній третині. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 не були небезпечними для життя у момент спричинення, а мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6 діб і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Розглянувши вказане провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши докази у справі в заявленому сторонами обсязі, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої доведена, оскільки підтверджена показаннями обвинуваченої, потерпілого та письмовими доказами у справі, які узгоджуються між собою. Вказані докази суд приймає до уваги як належні та допустимі, та вважає їх достатніми для висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 .
Так, обвинувачена ОСОБА_4 повідомила суду всі обставини вчинення кримінального проступку, її об'єктивні дії, які підтверджують наявність умислу в її діях на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . Так, суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ у справі показання обвинуваченої, яка в судовому засіданні визнала, що дійсно 06.05.2025 умисно нанесла ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
Вказані показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілого, який підтвердив обставини повідомлені обвинуваченої щодо способу, часу, місця вчинення проступку, характеру та локалізації ударів, механізму отримання ним тілесних ушкоджень, та висновком експерта, яким підтверджено отримання потерпілим легких тілесних ушкоджень.
Отже, суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченої, вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до довідки лікаря-психіатра Захарівської багатопрофільної лікарні від 18.07.2025 вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченої № 308 від 11.07.2025 вбачається, що ОСОБА_4 характеризується з позитивної сторони. До складу її сім'ї входить: донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 10.07.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 27.05.2025 ОСОБА_4 народила ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 .
Суд приймає до уваги, що обвинувачена вину визнала, розкаялася та оцінює зазначене як обставину, що пом'якшує покарання у виді щирого каяття.
Про щире каяття обвинуваченої беззаперечно свідчить її показання в судовому засіданні, відповідно до яких вона не лише повідомила про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а й висловила щирий жаль щодо його вчинення, неодноразово повідомляла про усвідомлення неприпустимості та протиправності її дій.
Крім того, суд враховує те, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 в стані вагітності, що переконує суд у наявності пом'якшуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності.
Також, суд враховує те, що потерпілим від злочину є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є малолітнім, що переконує суд у наявності обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винної, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою відноситься до категорії кримінальних проступків, її ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, думки потерпілого, який просить призначити не суворе покарання, дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні малолітніх дітей, за даними наявної документації на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
При обрані виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує неможливість призначення покарання у виді виправних робіт відповідно до обмежень, передбачених ч.2 ст.57 КК України та недоцільність призначення покарання у виді громадських робіт, у зв'язку з наявністю на її утриманні малолітньої дочки, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженою та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас при призначенні ОСОБА_4 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, суд не може застосувати відносно неї обмежувальні заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки приписи вказаної правої норми регулюють захист інтересів потерпілого від злочину, тоді як ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Також у відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченої слід стягнути судові витрати у справі, які згідно акту №3274-34-25 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта становить 16963 гривень 20 копійок.
Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої не обирався.
Керуючись ст. 125 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.125 КК України увиді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п'ятсот десять) гривень.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме дерев'яний чохол від меча, чорного кольору та зарядний пристрій до телефону, що перебувають в камері зберігання речових доказів ВнП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області згідно квитанцій № 418 повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме DVD+R на якому містяться запис з нагрудних камер спостереження працівників поліції, які здійснили виїзд на повідомлення залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 16963 гривень 20 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя