465/5075/24
2-а/465/45/25
Іменем України
09.12.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 2396750 від 15.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 2396750 від 15.06.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 24.07.2024 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судові засідання, призначені на 25.09.2024 року, 14.03.2025 року, 19.06.2025 року, 16.10.2025 року, 09.12.2025 року позивач не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
23.09.2024 року від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд розглядати справу у його відсутності або відкласти судове засідання на іншу дату. З моменту подання позивачем вказаної заяви судові засідання відкладалися чотири рази, при цьому, позивач на адресу суду жодних заяв не направляв, в судові засідання не з'являвся, про поважність причин неприбуття до суду не заявляв.
30.09.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви у зв'язку із безпідставністю такої. Окрім того, просить справу розглядати у відсутності сторони відповідача.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що в такій наявні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з ч.5 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається із поданого відзиву, представник відповідача зазначає, що позивача на місці події було ознайомлено із розташуванням дорожнього знаку, вимогу якого останній порушив, при цьому, інспектор поліції, керуючись нормами чинного законодавства, наявними доказами та власною дискрецією виніс абсолютно законну та правомірну постанову. Також звертає увагу суду на те, що позивач наводить очевидно неправдиві доводи, які спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Незважаючи на це, позивач жодним чином не відреагував на поданий представником відповідача відзив, більш того, в судові засідання жодного разу не з'явився, що, на думку суду, перешкоджає розгляду справи та встановленню відповідних обставин, про які зазначає позивач.
Так, після відкриття провадження у справі і призначення на 25.09.2024 року судового засідання позивач звернувся до суду із заявою від 23.09.2024 року, в якій просив проводити 25.09.2024 року судове засідання у справі без його участі або відкласти судове засідання на іншу дату. З урахуванням поданої заяви, а також беручи до уваги, що позовна заява обгрунтована взаємовиключними доводами позивача, який за змістом позову просить скасувати оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, водночас в обгрунтуванні позову визнає, що він здійснював рух в зоні дії знаку 3.21 "В'їзд заборонено" і вказує, що працівники поліції у даній ситуації повинні були б обмежитися усним зауваженням або ж накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження, судом було прийнято рішення відкласти розгляд справи для виклику в судове засідання позивача з метою надання ним особистих пояснень з приводу підстав позову та дійсних фактичних обставин, якими він обгрунтований, що відповідає положенням п.5 ч.2 ст.205 КАС України. В подальшому позивач у визначений процесуальним законом спосіб ще чотири рази викликався для у часті в судових засіданнях на 14.03.2025 року, 19.06.2025 року, 16.10.2025 року, 09.12.2025 року, однак, жодного разу до суду для надання пояснень по суті заявленого позову не з'явився, будь-яких заяв і клопотань з цього приводу не подавав, про наявність поважних причин неприбуття або ж об'єктивних обставин, які перешкоджають його прибуттю до суду у визначений для розгляду справи час, не інформував. Не може залишатися поза увагою суду те, що про необхідність явки в судове засідання позивач повідомлявся не лише судовими повістками, але й особисто. Так, зокрема 11.02.2025 року позивача було особисто проінформовано про необхідність явки в судове засідання 14.03.2025 року, про що він засвідчив особистим підписом у розписці, наявній в матеріалах справи. Однак, незважаючи на це, позивач для розгляду справи ні 14.03.2025 року, ні в подальшому не з'являвся та зацікавленості у розгляді справи не проявляв. Така процесуальна поведінка позивача слугує перешкодою для повного та об'єктивного розгляду справи, в якій особисті пояснення позивача мають важливе значення для правильного встановлення дійсних обставин справи та за відсутності яких суд позбавлений можливості дати належну оцінку обставинам, якими позивач обгрунтовує свій позов. А тому, неодноразові неявки позивача в судові засідання без пояснення будь-яких причин для цього є обставиною, що унеможливлює подальше провадження у справі.
За таких обставин суд визнав неявки позивача неповажними та у даному випадку діє у відповідності до ч.5 ст.205 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Суд враховує те, що статтею 205 КАС України визначено правове регулювання наслідків неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, які спрямовані на забезпечення прав щодо участі у судовому розгляді осіб, які беруть участь у справі, у разі їх неприбуття з об'єктивних причин.
Таким чином, з метою дисциплінування та виключення випадків умисного затягування розгляду справи стаття встановлює негативні для учасників судового розгляду наслідки у разі неприбуття у судове засідання через безвідповідальне ставлення до справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 240 вказаного Кодексу суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Отже, у даному випадку сторона позивача, яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибула два рази, не повідомивши суд про причини неявки.
Врахуванню підлягає те, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що "право на суд" та "право на доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції", пункт 28 рішення "Станєв проти Болгарії"). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони.
З огляду на викладене можна зробити висновок, що позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.
Крім викладеного суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.12.2019 року у справі №9901/949/18, відповідно до якого в аспекті наведеного суд першої інстанції зазначив, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.
Верховний Суд зробив висновок про те, що, беручи до уваги наведені обставини про належне та своєчасне повідомлення судом сторони позивача про призначення судових засідань, повторне неприбуття сторони позивача в судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, неподання заяв про розгляд справи за відсутності сторони, суд залишив позов без розгляду. Отож, якщо позивач був належним чином повідомлений судом про призначення судових засідань, двічі не прибув у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п'ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивача в судове засідання - залишення позову без розгляду.
Загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п'ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з'явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №9901/949/18).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, сукупність наведених норм та встановлених судом обставин, пов'язаних із систематичними неявками позивача в судові засідання для надання особистих пояснень, свідчить на користь висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що останній не позбавлений права повторного звернення до суду із зазначеним позовом з огляду на положення ч. 4 ст. 240 КАС України.
Суд констатує, що у даному провадженні вирішення спору за відсутності позивача неможливе, адже потребує надання особистих пояснень позивачем з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та очевидних суперечностей в наведених позивачем обставинах, якими обгрунтовано заявлені у справі вимоги, без чого встановити дійсні фактичні обставини справи неможливо.
Враховуючи наведене та керуючись ч.5 ст. 205, ст.240 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 2396750 від 15.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що останній не позбавлений права повторного звернення до суду із зазначеним позовом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Величко О.В.