Справа №:755/23781/25
Провадження №: 2-о/755/765/25
"09" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , яким просила визначити такі тимчасові обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 наближатися до заявника та її дитини ближче ніж на 100 метрів; 2) заборонити ОСОБА_2 телефонувати, переслідувати, контактувати будь-яким чином із заявником та її дитиною;
3) заборонити ОСОБА_2 відвідувати місце проживання, роботи заявника та дитячий заклад, який відвідує дитина.
Заява обґрунтована тим, що заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, протягом останніх років ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї та дитини, зокрема: неодноразово ображав та принижував у присутності дитини, погрожував фізичною розправою, виганяв з дитиною із житла, майже постійно перебуває у нетверезому стані. У зв'язку із такою поведінкою заявник та дитина були вимушені змінити місце проживання, оскільки така поведінка впливає на психічний стан та здоров'я дитини. ОСОБА_2 , не зважаючи на вади здоров'я, вживає алкогольні напої, часто перебуває у нетверезому стані та телефонує заявникові та її родичам, ображає їх та погрожує фізичною розправою. Також постійно переслідує заявника, телефонує на роботу, викликає поліцію за місцем проживання заявника. Після проведення профілактичних бесід працівниками поліції його поведінка не змінилася. Такі обставини та його поведінка свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю заявника, здоров'ю та безпеці дитини.
З огляду на викладене вимоги заяви просила задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
З метою встановлення підсудності даної заяви судом направлено запити про встановлення зареєстрованого/задекларованого місця проживання заявника.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 грудня на 17 год. 00 хв., викликано заявника та заінтересовану особу.
08 грудня 2025 року судове засідання знято з розгляду у зв'язку зі знеструмленням електромережі суду (запроваджено графіки відключення електроенергії). Наступне судове засідання призначено на
09 грудня 2025 року на 12 год. 30 хв.
09 грудня 2025 року у судовому засіданні заявник підтримала вимоги заяви, надала пояснення, аналогічні викладеним, просила заяву задовольнити. Додатково зазначила, що наразі перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , але фактично проживає з іншим чоловіком. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного спяніння, часто телефонує, висловлює образи на адресу заявника та її родичів, викликає поліцію, вимагає надати спільну дитину для спілкування. Такі дії заінтересованої особи зумовлені тим, що заявник не надає спільну дитину - сина ОСОБА_4 , якому 3,5 роки, батькові, оскільки останній офіційно не працює та постійно перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Між заявником і заінтересованою особою існує спір щодо встановлення графіку спілкування батька із дитиною. Заявник працює в дошкільному закладі освіти. Свідками такої зухвалою поведінки ОСОБА_2 стали також колеги по роботі заявника. Такі дії зі сторони заінтересованої особи вчиняються постійно з листопада
2024 року.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 08 грудня 2025 року надав суду заяву, у якій просив відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку з терміновою зайнятістю на роботі та хворобою. Зазначив, що графік роботи дозволяє прибути на засідання лише 11 грудня 2025 року. Заперечує щодо заяви, вважає доводи неправдивими, оскільки бажає бачитись і спілкуватись із дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Суд розглядає справу не пізніше 72 годин після надання заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення заявника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 05 березня 2022 року, про що Виконавчим комітетом Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області 05 березня 2022 року складено відповідний актовий запис № 2 та видано свідоцтво про шлюб від 05 березня 2022 року серії НОМЕР_1 . Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 09 серпня 2022 року серії НОМЕР_2 , виданого Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що 09 серпня 2022 року складено відповідний актовий запис № 433. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З довідки від 06 лютого 2025 року № 3004-5003603311 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи також долучено копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 19 жовтня 2024 року серії АА № 463087, складеного поліцейським ВРПП Бориспільського РУП старшим лейтенантом поліції Косовець С.О., про те, що згідно зі статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи, останній виніс терміновий припис стосовно ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру: 19 жовтня 2024 року близько 20 год. 15 хв. в селі Гора по вулиці Котляревського чоловік ОСОБА_2 умисно висловлював погрози в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , що спричинило для неї психологічне насильство.
З огляду на вказане вжито захід термінового заборонного припису стосовно кривдника - заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на 1 добу з 22-00 год. 19 жовтня
2024 року до 22-00 год. 20 жовтня 2024 року.
ОСОБА_2 отримав вказаний терміновий заборонний припис, про що проставив свій особистий підпис.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України (частина восьма статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; 2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частинами другою-четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів як заявника, так і осіб, відносно яких заявник просить видати обмежувальний припис, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди також мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно із частиною шостою статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 22 лютого 2023 року по справі № 531/352/22 Верховний Суд зазначив, що відповідно до преамбули Закону про запобігання домашньому насильству його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від
05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23, зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21, вказано, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 вказано, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками
(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22.
Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Важливим для спірних правовідносин є висновок про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23).
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК УКраїни, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи встановлено, що між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 мають місце конфліктні відносини, що виникли на фоні подружнього життя та участі обох батьків у спілкуванні із спільною дитиною.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що чоловік систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї та дитини, зокрема: ображає та принижує у присутності дитини, погрожує фізичною розправою, виганяв з дитиною із житла, перебуває у нетверезому стані, телефонує з погрозами до заявника та членів її родини, переслідує заявника, зокрема, за місцем роботи.
Водночас, заявником не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо заявника та/або дитини, а самі лише твердження заявника про те, що останній чинить психологічне насильство не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Єдиним свідченням вчинення психологічного насильства щодо заявника є винесення термінового заборонного припису від 19 жовтня 2024 року серії АА № 463087, що полягало у нецензурних висловлюваннях ОСОБА_2 щодо заявника.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує фізичному здоров'ю або завдає шкоди психологічному здоров'ю заявника та малолітньої дитини до матеріалів справи не долучено.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про видачу обмежувального припису слід досліджувати ризики повторного вчинення насильства, а не факт його первинного вчинення.
Видача обмежувального припису насамперед є необхідною у разі встановлення судом існування високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, та реальності таких ризиків, відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Окремо суд зауважує, що заявник просив застосувати декілька заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов'язків, водночас, у заяві не зазначено строку, який заявник вважає необхідним для застосування таких заходів, в межах встановленого статтею 350-6 ЦПК України, тобто, в межах від одного до шести місяців.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», статтями 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 , - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ..
Заінтересова особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 ..
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова