Справа №705/5369/25
2/705/3273/25
14 листопада 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Заповітряній Д.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Декарчука А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Уманської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування зазначивши наступне.
29 травня 2009 року між ним та ОСОБА_3 був укладений шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_4 .
Через постійні конфлікти, суперечки спільне життя з ОСОБА_3 стало неможливим у зв'язку з чим, шлюбні стосунки були фактично припинені в судовому порядку.
Спільна донька ОСОБА_5 залишилась проживати разом з ним та перебуває на його повному фінансовому забезпеченні, а мати дитини ОСОБА_3 почала проживати окремо від дитини.
В кінці 2023 року ОСОБА_3 переїхала за кордон, тим самим самоусунулася від виховання та утримання своєї доньки. Життям дитини вона не цікавиться взагалі, зв'язків з донькою не підтримує.
Таким чином, він є єдиним піклувальником їх доньки, здійснює за нею постійний якісний догляд, якого вона потребує згідно віку, він самостійно здійснює її утримання та виховання. Фактично він є одиноким батьком, що самостійно виховує доньку.
У школі де навчається їх дитина, мати дитини не бачили жодного разу, оскільки її привозить та забирає зі школи він особисто.
В умовах війни та стресових ситуаціях він забезпечує якісне навчання, позашкільне життя та відпочинок. Мати дитини ОСОБА_3 в жодному з процесів організації відпочинку дитини участі не приймала.
Таким чином, він є єдиним піклувальником своєї неповнолітньої доньки, здійснює за нею постійний догляд, якого вона потребує, оскільки є неповнолітньою, самостійно здійснює її утримання та виховання.
Враховуючи вимоги законодавства, факт про утримання виховання дитини батьком є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту, про який просить позивач, потрібно для захисту прав і інтересів його доньки та його прав, як батька, у тому числі, переміщення батька і його дітей без нотаріальної згоди матері тощо та має для нього юридичне значення, оскільки надасть йому можливість оформити його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та забезпечить захист прав та інтересів його малолітньої дитини.
Просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові витрати, у разі визнання відповідачем позову, просить залишити за ним.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Зазначив, що його довіритель після розірвання шлюбу в квітні 2023 року почав самостійно виховувати та утримувати спільну з відповідачем дочку оскільки його колишня дружина виїхала за кордон, де фактично створила іншу сім'ю тому припинила свою участь у житті дитини. Станом на зараз стало питання встановлення такого юридичного факту, оскільки позивач у період воєнного стану в Україні може бути призваний до лав ЗСУ і в такому разі його дочка залишиться напризволяще. Тобто встановлення факту про який просить позивач, безпосередньо вплине на його право скористатися відстрочкою від призову до лав ЗСУ з метою подальшого утримання неповнолітньої дитини, що також відповідатиме інтересам дитини. У зв'язку з чим просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого представника та викладені у позовній заяві обставини, просив суд позов задовольнити.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Уманської міської ради в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає, що встановлення факту, про який просить позивач у справі, відповідатиме інтересам дитини, яка не буде позбавлена батьківського піклування.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з позивачем по справі в багатоквартирному будинку та є головою ОСББ. Позивач ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_7 та опікується нею, відвозить до школи. Матері дівчинки вона не бачила вже близько 3 років.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача, з яким проживає в одному багатоквартирному будинку. Підтвердила, що позивач у своїй квартирі проживає з донькою, а його колишня дружина - мати дитини, з ними не проживає близько трьох років, на скільки їй відомо зі слів дитини, позивач займається утриманням дитини самостійно, матір проживає окремо за кордоном та ніякої допомоги дитині не надає.
Неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що її мама протягом 1 року 2 місяців проживає за кордоном та спілкується з нею лише телефоном, додому не приїздить, матеріально її не утримує, ніяких коштів не надає. Їй відомо, що мама після розлучення з батьком створила іншу сім'ю, тому вона вирішила проживати разом з батьком.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилася, на адресу суду подала заяву про розгляд справи без її участі, де зазначила, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову оскільки дійсно тривалий час проживає за кордоном та не утримує свою доньку. Також вказала, що на цей час має іншу сім'ю.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляли, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.
Суд, врахувавши позицію позивача, представника позивача, представника третьої особи, думку неповнолітньої дитини, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис про народження зроблено 03 листопада 2010 року за № 818.
У відповідності до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2023, яке набрало законної сили 08.05.2023, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано за ініціативою ОСОБА_3 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади сформованого 26.04.2023 Уманською територіальною громадою за № 2023/003277073, місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстроване місце проживання неповнолітньої дочки сторін по справі ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади сформованого 20.02.2025 Уманською територіальною громадою за № 2025/002464353.
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру за № 1745010 від 08.09.2025, місце проживання відповідача зареєстроване з 29.08.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується також заявами направленими відповідачем ОСОБА_3 на адресу суду з позицією щодо предмету спору та участі у судовому засіданні. Крім того, у вказаних заявах відповідач вказує, що фактичним місцем її проживання є АДРЕСА_3 , та надає суду копію дозволу на тимчасове проживання з належним перекладом та копію строкового трудового договору про її працевлаштування в Німеччині.
У відповідності до довідки № 5, виданої 06.07.2025 головою ОСББ «Білогрудівка 11», ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає його дочка ОСОБА_4 . За роки проживання за даною адресою ОСОБА_1 проявив себе з позитивного боку, бере участь в громадських зборах і необхідних роботах, є дружелюбною людиною, вчасно сплачує внески на утримання ОСББ. Він відвозить та забирає дитину в школу і зі школи, ходять разом в магазин, часто гуляють разом із собакою. За період роботи головою ОСББ з 01.11.2023, остання жодного разу не бачилася і не спілкувалася з мамою дитини.
Згідно довідки виданої сімейним лікарем КНП «ЦПМСД» Паналанської сільської ради 03.07.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (декларація № 0001-785М-3Е10 від 20.03.2025 у КНП «ЦПМСД» Паланської СР укладена особисто батьком) оглядалася та консультувалася за станом здоров'я у сімейного лікаря в присутності батька ОСОБА_1 . Мати дитини в даних процесах участі не приймала. Вказане також підтверджується копіями декларацій, укладених саме ОСОБА_1 22.08.2019 з КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Уманської міської ради та 31.03.2025 з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Паланської сільської ради» про вибір сімейного лікаря для медичного нагляду та супроводу над неповнолітньою ОСОБА_4 .
Згідно довідки Приватного закладу дошкільної та загальної середньої освіти «Українська дитяча академія» (м. Умань, вул. І.Гонти, 3) від 03.07.2025, , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в даному навчальному закладі, договори на надання освітніх послуг укладаються щорічно особисто батьком ОСОБА_1 , який здійснює щомісячні оплати за надані освітні послуги шляхом безготівкового перерахування коштів з р/р ФОП ОСОБА_1 . У період навчання дитини батько привозить в академію і забирає дитину із закладу, завжди цікавиться успішністю дитини, відвідує батьківські збори, приймає активну участь у житті класу. Мати дитини ОСОБА_3 в освітньому процесі участі не приймає.
Згідно довідки РСК «Амарант» від 03.07.2025 за № 1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує спортивний зал в РСК «Амарант». Річні абонементи їй оплачує батько ОСОБА_1 . Останній річний абонемент був придбаний та активований 21 вересня 2024 року. На тренування ОСОБА_7 привозить та забирає батько. Вони часто тренуються разом. Мати дитини ОСОБА_3 в даному процесі участі не приймає.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_9 , виданої 02.07.2025 ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_4 в період з 21 червня по 07 липня відпочиває на розважально-тренінговій програмі «Час Індиго» в Болгарії. ОСОБА_1 особисто оплатив послуги з організації та проведення програми «Час Індиго» в сумі 39400,00 грн. та страхування в сумі 1500,00 грн. Перед оплатою протягом місяця ОСОБА_1 детально дізнавався умови та правила відпочинку, консультувався по незрозумілих моментах. ОСОБА_1 особисто доставив дитину ОСОБА_4 до автобусу, яким вона поїхала в Болгарію. Мати дитини ОСОБА_3 в жодному із процесів організації відпочинку дитини ОСОБА_4 не приймала.
Згідно акту обстеження, складеного працівниками служби у справах дітей та затвердженого 20.10.2025 начальником служби у справах дітей Уманської міської ради, на підставі заяви ОСОБА_1 , з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 , було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання добрі, в будинку чисто, затишно тощо. Для дитини є все необхідне для проживання, навчання, оздоровлення та виховання. Також встановлено, що за вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_5 . Батьки дитини розлучені, зі слів дитини її мати більше двох років проживає у Німеччині. Батько створив дитині всі необхідні умови для всебічного розвитку, забезпечує матеріально (одяг, харчування, навчальний та спортивний матеріал).
Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки встановлення факту самостійного утримання ним неповнолітньої дитини безпосередньо вплине на його право скористатися відстрочкою від призову під час мобілізації, яке необхідне йому для захисту інтересів дитини, в зв'язку з тим, що мати неповнолітньої дочки участі в її утриманні не бере, а в зв'язку з введенням в Україні воєнного стану він може бути мобілізований, а дочка залишиться сама, так як її мати, відповідач по справі, проживає окремо за межами України та не цікавиться життям дитини.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Згідно п.4 додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» документами, що підтверджують право на відстрочку особи, особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду є зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Отже, на даний час нормами спеціального законодавства визначений порядок отримання особою відстрочки від мобілізації, згідно з яким зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини є документом, який підтверджує право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому в інший спосіб встановлення такого факту законом не передбачено.
Відповідно до ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ст. 15 Сімейного Кодексу України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту самостійного утримання неповнолітньої дитини надає позивачу право, з метою захисту прав та інтересів дитини, належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов'язки, які покладені на нього Сімейним Кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі відповідача, надає позивачу право ініціювати процедуру позбавлення батьківських прав, окрім того встановлення цього факту надає позивачу право на звільнення з військової служби.
В зв'язку з тим, що вимога про встановлення факту самостійного виховання фактично пов'язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, такими як право батьків на визначення місця проживання дитини, право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
За таких обставин суд вважає, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітньої дитини є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідач від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_7 , 2010 року народження. Їх сімейні стосунки не склалися, тому шлюб між сторонами було розірвано в судовому порядку 05.04.2023 і вказане рішення набрало законної сили 08.05.2023 та було прийняте саме за ініціативою відповідача по справі - матері дитини. У відповідності до пояснень позивача та його представника, а також пояснень самої неповнолітньої дитини, та відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, яка систематично подавала до суду заяви про визнання позову та розгляд справи у її відсутність, у яких вказувала, що має іншу сім'ю, тим самим не проявила ніякої зацікавленості до предмету спору та не скористалася своїм правом подати відзив чи заявити зустрічний позов, було підтверджено, що дійсно протягом останніх років донька виховується та утримується саме батьком, позивачем по справі, що було підтверджено також і представниками служби у справах дітей при розгляді в досудовому порядку питання доцільності встановлення факту самостійного утримання позивачем дочки, тому суд вважає доведеним факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої ОСОБА_10 , 2010 року народження, її батьком ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, але позивач на стягненні судових витрат не наполягав, більше того, просив у разі визнання відповідачем позову залишити за ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 160, 161 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 20.11.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський