Справа №705/6265/25
2/705/3635/25
11 грудня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Гудзенко В.Л.,
при секретарі судового засідання Музичук Л.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 липня 2022 року вона та ОСОБА_2 уклали між собою договір купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.05.1995 року. 15 липня 2022 року між сторонами був укладений цивільно-правовий правочин (домашня угода) з приводу купівлі частки квартири АДРЕСА_1 . За вказаним договором позивач сплатила відповідачу повну вартість частки квартири в сумі 10000 доларів США. На підтвердження укладення правочину ОСОБА_2 видав позивачу розписку та взяв на себе зобов'язання нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу до 15.07.2025 року. Нотаріально договір купівлі-продажу між ними не складався і угода не реєструвалась. 14.08.2025 року позивач звернулась з вимогою до відповідача переоформити право власності на частку квартири АДРЕСА_1 та повідомити в який час і дату позивачу прибути до нотаріуса задля укладення договору купівлі продажу належного відповідачу вищезазначеного майна. Лист був повернутий за закінченням терміну зберігання. Станом на день подачі позову до суду спір не вирішено, відповідач уникає зустрічей з позивачем, тому остання змушена звернутись до суду та просить визнати договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 укладений 15.07.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаним та дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, на адресу суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єременко І.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги визнає та просить задовольнити. При цьому, вказує, що відповідач постійно перебуває на лікуванні за межами Черкаської області в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, тому немає можливості переоформити документи на майно через нотаріальну контору.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Статтею 657 ЦК України, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.05.1995 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної, спільної сумісної або часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Замовником технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.06.2025 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Діброва Л.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 432589053 від 24.06.2025 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , розмір частки 1/2.
Відповідно до копії розписки від 15.07.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти за продаж належної йому частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США. ОСОБА_2 зобов'язався переоформити дане належне йому майно до 15.07.2025 року. Зазначив, що отримав повний розрахунок і не має жодних претензій та в подальшому не буде мати.
14.08.2025 року позивач направила Вимогу на адресу проживання відповідача про переоформлення права власності на частки квартири. Лист був повернутий за закінченням терміну зберігання.
Вирішуючи питання про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та наявності підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Згідно ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Частина 3 ст. 640 ЦК України визначає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач та відповідач уклали договір купівлі- продажу нерухомого майна, шляхом написання розписки, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що «однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин».
У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено судам, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Аналізуючи надані позивачем докази, суд вважає, що при укладенні угоди між сторонами було досягнуто згоди про всі істотні умови договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири, на виконання яких позивачкою було сплачено обумовлену суму коштів відповідачу, а відповідач передав їй наявні правовстановлюючі документи, тобто виконали умови договору в частині фактичної передачі майна та забезпечення до нього вільного доступу.
Судом встановлено, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення угоди, оскільки внаслідок тимчасової непрацездатності постійно перебуває на лікуванні поза межами Черкаської області.
Суд, на підставі ч.2 ст. 47 ЦК України за вимогою сторони, яка виконала угоду вправі визнати угоду дійсною, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
За частиною 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Підстав для неприйняття визнання позову - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідач визнав позов позивача і визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 200,206, 211, 247,258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, ст.ст. 203, 639, 640, 657 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно- задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 укладений 15.07.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власноті на частку квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко