Справа № 177/3623/25
Провадження № 3/177/987/25
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.
розглянувши матеріали справи, що надійшли від Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , 16.11.2025 о 00 год. 48 хв., керував транспортним засобом марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 131 км траси Н-23, біля с-ща Радушне у Криворізькому районі Дніпропетровської області, із явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України від проходження медичного огляду на ступінь сп'яніння на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі відмовився, що зафіксовано під безперервний запис бодікамер.
Окрім того, ОСОБА_1 , 16.11.2025 о 00 год. 48 хв., керував транспортним засобом марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 131 км траси Н-23, біля с-ща Радушне у Криворізькому районі Дніпропетровської області, будучи особою, відносно якої встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами постановою ДВС від 21.04.2020.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся працівниками поліції, про що свідчить його підпис у протоколах про адміністративне правопорушення. Заяв про відкладення судового розгляду справи з поважних причин, а також інших клопотань, заяв з процесуальних питань чи письмових пояснень по суті правопорушень за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надав.
Суддя враховує, що неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. ОСОБА_1 , з огляду на його належне повідомлення про розгляд справи, мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження щодо нього, а тому нехтування ним своїми процесуальними обов'язками об'єктивними причинами не обумовлено, з огляду на що, суддя вважає такі дії позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, шляхом створення штучного затягування строків розгляду справи. Беручи до уваги викладене, зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, що не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124, 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судове засідання проведено без ОСОБА_1 .
Суддя, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозаписи на DVD-диску з відеофіксацією правопорушення, дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 16.11.2025 зафіксовано на DVD-диску, наданого до протоколу про адміністративне правопорушення, та підтверджується постановою від 16.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 2.1 а) ПДР України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
До матеріалів справи додано постанову державного виконавця Апостолівського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21.04.2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 45028222 із примусового виконання виконавчого листа № 171/1986/14-ц, виданого 23.09.2014 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період із 11.07.2014 по 21.04.2020 становить 77191,89 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Як вбачається з довідки від 16.11.2025, за даними Національної автоматизованої інформаційної системи ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Дослідженням файлів відеозапису на DVD-диску, наданому працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 не спростовує про неотримання ним посвідчення водія та встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Встановлені під час судового розгляду факти свідчать про те, що ОСОБА_1 16.11.2025, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, пов'язаних із порушенням встановлених відносно нього обмежень на право керування транспортними засобами, свідомо продовжував допускати порушення вимог ст. 15 Закону України «Про Дорожній рух».
Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про триваюче умисне ігнорування ним вимог закону при виконанні обмеження, встановленого в порядку Закону України «Про виконавче провадження», у праві керування транспортними засобами, у зв'язку зі зневажливим ставлення до виконання батьківських обов'язків, пов'язаних із сплатою аліментів.
Таким чином, під час судового розгляду знайшов підтвердження факт умисного керування ОСОБА_1 транспортним засобом при наявності в останнього тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами, тому суд дійшов до переконання, поза розумним сумнівом, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить із наступного.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд із метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, серед іншого, адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п. 8, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 (далі по тексту - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Так, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514390 від 16.11.2025 та направленні водія ОСОБА_1 з метою встановлення стану сп'яніння до КП «КБЛПД» ДОР» від 16.11.2025, ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 , у розумінні п. 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння, а у випадку відмови в проходженні огляду - визначають наявність у діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Переглядом відеозапису на диску DVD-R встановлено, що він містить фіксацію обставин пред'явлення працівниками поліції ОСОБА_1 вимоги пройти огляд на визначення стану сп'яніння через встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, не заперечуючи вживання алкоголю.
Суд зауважує, що відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп'яніння віднесене до виключної компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп'яніння не звільняє його від передбаченого п. 2.5 ПДР України обов'язку виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.
Таким чином, підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, та не спростовують правомірності дій інспекторів поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, які діяли у повній відповідності до вимог КУпАП та Інструкції.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознаками: відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обираючи вид і міру стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує особу ОСОБА_1 , його ухилення від явки до суду, явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративних проступків, які створюють небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, тому вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню.
При цьому враховується, що ОСОБА_1 вчинив два взаємопов'язаних адміністративних правопорушення і їх розгляд відбувається одночасно одним і тим же місцевим судом, тому стягнення на нього, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді адміністративного штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом.
На переконання суду, таке стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, буде справедливим, достатнім та виправданим метою його застосування.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 27, 33, 36, 40-1, ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283, 284, 289 КУпАП, суддя, -
Об'єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 № 177/3623/25 (провадження № 3/177/987/25) за ч. 1 ст. 130 КУпАП та № 177/3624/25 (провадження № 3/177/988/25) за ч. 3 ст. 126 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер 177/3623/25.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, накласти на нього стягнення, із урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з моменту її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя: