10 грудня 2025 року м. Київ
Справа №761/43510/23
Провадження 22-ц/824/14061/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 10 грудня 2025 року
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В..
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач Служба безпеки України
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року, постановлену у складі судді Фролової І.В., -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації, та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року справу було прийнято у провадження судді Фролової І.В.
На адресу суду надійшло клопотання представника Служби безпеки України про закриття провадження у справі.
Своє клопотання обґрунтував тим, що у своїх вимогах позивач просить суд зобов'язати СБУ спростувати поширену інформацію, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04.02.2022, шляхом відповідної публікації в мережі Інтернет, зокрема, на сайті СБУ, сторінках в соціальних мережах Facebook, Twitter, Instagram, відеохостингу Youtube, каналі СБУ в Telegram, а також стягнути з СБУ моральну шкоду у розмірі 78 900,00 грн, як похідну вимогу від спростування недостовірної інформації.
Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/27828/23 закрито провадження у зв'язку із відмовою позивача від позову (пункт 4 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Дана справа стосувалась вимог ОСОБА_1 до СБУ щодо спростування недостовірної, на його думку, інформації про те, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04.02.2022, шляхом відповідної публікації в мережі Інтернет, зокрема, на сайті СБУ, сторінках в соціальних мережах Facebook, Twitter, Instagram, відеохостингу Youtube, каналі СБУ в Telegram».
За своїм змістом позовна заява та позовні вимоги є аналогічними до тих, що заявлені у даній цивільній справі щодо спростування недостовірної інформації.
Таким чином, в силу положень статей 255, 256 ЦПК України провадження у даній цивільній справі № 761/43510/23 повинно бути закрите.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року клопотання представника Служби безпеки України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації закрито.
Роз'яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції помилково стверджує про аналогічність позовів не обґрунтовуючи це твердження матеріалами справи та поданими доказами. В поданому відзиві (сторінки 11-14) представник відповідача визнає не тільки предмет позову, а визнає факт спричинення моральної шкоди позивачу.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі від 23 червня 2025 року Шевченківського районного суду м. Києва провадження у цивільній справі №761/43510/23 наведені посилання на висновки викладених в постановах Верховного Суду які вказують, що обов'язковою вимогою закриття провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - є наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
В ухвалі від 23 червня 2024 року Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/43510/23 не було обґрунтовано, що предмет та підстави позову є ідентичними предмету та підставам позову у справі №761/27828/23. Також представником відповідача не було надано висновків лінгвістичної експертизи який би доводив факт ідентичності предмету та підставам позову у справах №761/27828/23 та №761/43510/23.
Оскільки суддя не є експертом у лінгвістиці, а предмети позовів є різними у справах №761/27828/23 та №761/43510/23 - висновки суду є помилковими.
Зазначає, що у поданому відзиві на позову заяву представник відповідача подає документи, які доводять, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень встановлених статтею 25 ЗУ від 25.03.1992 № 2229-XII, що є фактом вчинення уповноваженими особами відповідача кримінального злочину передбаченного ч.1 статтею 365 КК України - умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Служби безпеки України Проскурякова Н.А., посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник СБУ Проскурякова Н.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1, 3 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо:
- справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
- набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Встановлено, що позивач 23 листопада 2024 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України справа № 761/43510/23, у якому просила суд: зобов'язати СБУ спростувати поширену інформацію, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04 лютого 2022 року, шляхом відповідної публікації в мережі Інтернет, зокрема, на сайті СБУ, сторінках в соціальних мережах Facebook, Twitter, Instagram, відеохостингу Youtube, каналі СБУ в Telegram, а також стягнути з СБУ моральну шкоду у розмірі 78900,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та ділової репутації закрито.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 уже скористався правом на захист своїх порушених прав, звернувшись до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою та за результатами якого судом постановлено ухвалу про закриття провадження, а тому повторне звернення до суду з позовом від свідчить про зловживання процесуальними правами позивача. За вказаних підстав, під час судового розгляду встановлено, що позови у справі № 761/43510/23 та № 761/27828/23 є тотожними, так як в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 4 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З відомостей, що містяться в ЄДРСР, а саме зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року вбачається, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні, яке відбулось 25 жовтня 2023 року, позивач заявив клопотання про відмову від позову, та просив суд задовольнити клопотання та прийняти відмову від позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2025 справі № 761/27828/23 прийнято відмову позивача від позову.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про захист честі, гідності та ділової репутації закрито.
Судом першої інстанції встановлено, що дана справа № 761/27828/23 стосувалась вимог ОСОБА_1 до СБУ щодо спростування недостовірної, на його думку, інформації про те, що «СБУ викрила «серійного» псевдомінера у Харкові», яка була опублікована 04.02.2022, шляхом відповідної публікації в мережі Інтернет, зокрема, на сайті СБУ, сторінках в соціальних мережах Facebook, Twitter, Instagram, відеохостингу Youtube, каналі СБУ в Telegram».
Висновок суду першої інстанції, що позови у справі № 761/43510/23 та № 761/27828/23 в частині спростування недостовірної інформації є тотожними, так як в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору, є вірним.
Відповідно до статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку із відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
Дані положення дотримано судом під час розгляду справи № 761/27828/23, прийнято відмову позивача від позову, закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу відповідні наслідки такого закриття.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 року у справі № 428/9280/20, від 21.12.2021 року у справі № 295/983/21.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з СБУ моральної шкоди у розмірі 78 900,00 грн, є похідною вимогою від спростування недостовірної інформації, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є самостійною вимогою.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Суд першої інстанції правильно встановивши, що предмет і підстави позовних заяв у справах № 761/27828/23, та №761/43510/23 в частині спростування недостовірної інформації є аналогічними: у кожній з них позивач оскаржує одну й ту саму інформацію, поширену СБУ 04.02.2022 на офіційному сайті, яку він вважає недостовірною, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині. При цьому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги у справі № 761/27828/23 ОСОБА_1 заявлені не були.
Щодо повноважень представника Служби безпеки України, то в цій частині суд вважає зазначити наступне. За положеннями статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Аналогічне стосується і юридичних осіб, які беруть участь у справі в порядку самопредставництва юридичної особи або через представника.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23 в разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
До даного відзиву додається витяг з ЄДР, в якому передбачений обсяг повноважень представника СБУ - «Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Здійснювати самопредставництво Cлужби безпеки України без окремого доручення голови Служби безпеки України в судах та органах примусового виконання судових рішень з усіма правами, що надані стороні, кредитору, третій чи іншій особі, яка бере участь у справі).
Відповідно до офіційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для здійснення повноважень представником в порядку самопредставництва у судах не потребується окреме доручення Голови СБУ. Крім того, з наданого витягу чітко випливає обсяг наданих представнику повноважень.
Згідно з пунктом 11 глави І розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21; далі - Положення) керівник юридичної особи засобами програмного забезпечення Електронного кабінету може уповноважувати працівників юридичної особи (в тому числі себе) або інших фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців на перегляд, створення та надсилання електронних документів, а також вчинення інших дій від імені юридичної особи з використанням власних Електронних кабінетів таких фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.
Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав, для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає частковому скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про відшкодування моральної шкоди - скасувати та направити справу в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна