справа № 756/12507/24 головуючий у суді І інстанції Примак-Березовська О.С.
провадження № 22-ц/824/17769/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року в частині відмови у поновленні процесуального строку на подання клопотання про виклик свідків, постановлену під головуванням судді Приймак-Березовської О.С. у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, про визнання недійсним договору іпотеки, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, про визнання недійсним договору іпотеки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
24 вересня 2025 року представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та виклику свідків, просив суд повернутись на стадію підготовчого провадження та надати можливість подати відповідні заяви.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким поновити відповідачу процесуальні строки для звернення із клопотанням про виклик свідків.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у вересні 2025 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про виклик свідків, додатково просивши суд повернутись на стадію підготовчого провадження та поновити йому строки щодо звернення з таким клопотанням. При цьому в якості аргументів щодо необхідності таких дій було зазначено виключно ігнорування судом попереднього клопотання відповідача щодо зобов'язання позивачів у справі надати відповіді в порядку ст. 93 ЦПК України. Адже ще на початку слухань в справі, в грудні 2024 року відповідачем, разом із першою заявою по суті справи (відзивом) було поставлено позивачам питання в порядку ст. 93 ЦПК України. Також сторона відповідача клопотала до суду: зобов'язати позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (кожного окремо) надати відповіді на поставлені відповідачем-1 питання в порядку ст. 93 ЦПК України. Оскільки, суд закрив підготовче засідання, не розглянувши подані відповідачем клопотання, представник відповідача просив визнати зазначені обставини поважними, повернутись на стадію підготовчого провадження та поновити йому строки щодо звернення з таким клопотанням. Втім, суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні такого клопотання, не визнавши обставини не розгляду судом клопотання відповідача у підготовчому засіданні поважними для поновлення пропущеного процесуального строку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законну та обґрунтовану ухвалу, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року залишеннюбез змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача ОСОБА_2. повідомлявся про розгляд справи належним чином, однак не скористався своїм процесуальним правом на подання заяв, клопотань на відповідній стадії підготовчого провадження. Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного подання заяв і клопотань, представник відповідача суду не надав. Відтак, суд не вбачав поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання, а тому залишив його без розгляду.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумність строків розгляду справи судом.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
За приписами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання.
Отже, чинним законодавством визначено строк для подання заяв про письмове опитування.
Для відповідача ОСОБА_1 такий строк та порядок подання заяви про письмове опитування визначений першою заявою, що подається до суду, а саме, одночасно з відзивом.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.
Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. ч. 1-2 ст. 191 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, про визнання недійсним договору іпотеки.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Судова повістка разом з ухвалою про відкриття провадження по справі та позовною заявою відповідачу ОСОБА_1 була направлена засобами поштового зв'язку на адресу за якою він зареєстрований (т. 1 а.с. 34), яка також зазначалась представником останнього, в тому числі і в апеляційній скарзі (т. 2 а.с. 1).
Разом з тим вказаний конверт з направленими судом документами повернувся до суду 15 листопада 2024 року з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 у справі №755/17944/18 касаційний суд виснував, що довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Отже, 15-денний строк на подачу відзиву для відповідача сплив 30 листопада 2024 року.
13 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2. ознайомився з матеріалами справи та 24 грудня 2024 року до суду надійшов відзив на позов з доданими до нього документами.
За таких обставин, вказаний відзив на позову заяву подано з пропуском процесуального строку для його подання.
Доказів поновлення вказаного строку судом, матеріали справи не містять.
Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника.
Сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності поважних причин для поновлення строку на подання клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та клопотання про допит позивача в якості свідка.
Крім того представник відповідача не звернув уваги, що не вирішення судом клопотання в порядку ст. 93 ЦПК України, надає стороні право ставити питання про його вирішення перед судом. Разом з тим, зазначене не є поважною причиною до поновлення строку для подачі інших клопотань, які раніше не заявлялись, в даному випадку клопотань про допит позивачів в якості свідків.
Також, відповідач та його представник залишили поза увагою, що відповідно до положення ст. 92 ЦПК України, сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що допит учасників справи як свідків, допускається процесуальним законом виключно за їх згодою.
З відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що стороною позивача були надані відповіді на поставленні запитання в редакції в якій позивачі вважали за необхідне.
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність згоди позивачів бути допитаним в якості свідків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено стороні відповідача у поновленні строку на подання заяви про допит позивачів в якості свідків, оскільки жодних поважних причин, які б перешкоджали звернутися з такою заявою у встановлений законом строк, тобто разом з відзивом на протязі 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, стороною не наведено, а судом не встановлено.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з дотриманням норм процесуального права та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.