справа № 752/7878/20 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.М.
провадження № 22-ц/824/15012/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.М. у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 1 000,00 грн., суму упущеної вигоди у розмірі 112 500,00 грн., суму моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., що разом становить 143 500,00 грн.; стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 23 667,06 грн.; послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 940,00 грн.; суму пені у розмірі 4 604,03 грн.; 3 % річних у розмірі 530,86 грн.; інфляційні втрати у розмірі 474,58 грн., що загальною сумою становить 30 216,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та транспортним засобом марки « Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року у справі № 752/18371/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 22 серпня 2019 року. Станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. 16 січня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 58 789,00 грн., проте позивач із вказаною сумою не погодилася та вважала, що страховою компанією їй не доплачена сума страхового відшкодування у розмірі 23 667,06 грн; послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 940,00 грн. Як наслідок, також стягненню зі страхової компанії підлягають інфляційні втрати, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та пеня в силу ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того позивач вказує, що з відповідача ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню сума франшизи у розмірі 1 000,00 грн. відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; сума упущеної вигоди у розмірі 112 500,00 грн., оскільки вона після дорожньо-транспортної пригоди внаслідок значних пошкоджень транспортного засобу не може здавати його в оренду, та сума моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 23 667,06 грн.; послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 940,00 грн.; пеню у розмірі 4 604,03 грн.; три відсотки річних у розмірі 530,86 грн.; інфляційні втрати у розмірі 474,58 грн., а всього 30 216,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.; упущену вигоду у розмірі 112 500,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а всього 118 500,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 112 500,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не був повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду, а відтак справу розглянуто без його участі, що є окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20грудня 2019 року у справі №752/18371/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 22серпня 2019 року, проте, також закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідно до Узагальненого науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Виходячи з даних висновків НКР при ВАСУ, суд першої інстанції повинен був лише закрити провадження у справі, без встановлювання наявності вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Також вказує, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. ОСОБА_3 , як фізична особа, договором та актом прийому-передач передає в оренду ТОВ «Хедвей Груп», де ОСОБА_3 є директором, транспортний засіб марки «Ford Transit Connect», д.1.3. НОМЕР_3 . Виходячи з цього, позивач по факту «сама собі» передала в оренду ТЗ. На основі цього, можна дійти висновку, що вимоги позивача в частині стягнення упущеної вигоди не ґрунтуються на принципах справедливості, добросовісності та розумності, проте наявне можливе зловживання процесуальними правами. Окрім цього, судом першої інстанції у судовому рішенні визначено розрахунок так званої «упущеної вигоди» позивача у розмірі 112 500,00 грн. (150000,00 грн. / 12 місяців * 9 місяців). Водночас, судом першої інстанції не встановлено та не з'ясовано, чи була реальність отримання позивачем доходу від вищезазначеного договору про оренду ТЗ, чи це була лише імітація реальних комерційних відносин. Крім того, розмір стягнутої моральної шкоди у 5 000,00 грн. є завищеним та не відповідає принципам розумності та справедливості, виходячи з усіх обставин справи. Позивачем не було надано достатніх доказів, які б підтверджували глибину її душевних страждань та порушення нормальних життєвих зв'язків у заявленому розмірі. Пошкодження транспортного засобу, хоч і неприємна подія, але в даному випадку не спричинило тяжких наслідків для позивача, які б виправдовували такий розмір відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , вказує, що посилання ОСОБА_1 на висновки Науково-консультативної ради при ВАСУ є хибними, оскільки згідно з Положенням про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, науково-консультативна рада є дорадчим органом, що утворюється при Верховному Суді відповідно до статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду, що потребують наукового забезпечення. Подібні висновки спрямовані на здійснення наукового тлумачення та застосування норм права з метою розробки проектів нормативно-правових актів і жодним чином не впливають на правозастосування. ОСОБА_1 оспорює стягнення з нього на користь ОСОБА_2 упущеної вигоди в сумі 112 500,00 грн. недоотриманих за 9 місяців простою автомобіля. В матеріалах справи наявні документальні підтвердження того, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Хадвей Гуп» був укладений договір оренди № 3 від 01 червня 2019 року, згідно з яким для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 передала належний їй автомобіль «Ford Transit Connect» 2010 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_2 правомірно обґрунтувала право на відшкодування упущеної вигоди з ОСОБА_1 , оскільки законом не обмежено право особи, яка є директором товариства надавати в оренду своє майно цій компанії. Водночас, ОСОБА_1 посилається на фіктивність договору оренди № 3 від 01 червня 2019 року, ставить під сумнів його правомочність, однак не наводить доказів звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Суд не вправі виходити за межі предмета позову, а тому договір є дійсним, допоки його фіктивність не буде визнана судом. Моральна шкода в розмірі 5 000,00 гривень, яка була стягнена з ОСОБА_1 повністю відповідає розумності та пропорційності завданих збитків, понесених ОСОБА_2 .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - пункт 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).
Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог частини п'ятої статті 128 цього Кодексу (ч.2,4, 5 ст. 187 ЦПК України).
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (ч.1, 2 ст. 190 ЦПК України).
У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку (ч.1, 2 ст. 191 ЦПК України).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року відкрито провадження у справі, де зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в розгляд справи в порядку загального провадження.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Вирішуючи справу на підставі наявних у суду даних, суд першої інстанції виходив з того, що учасники справи повідомлялися судом про розгляд справи належним чином, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, кореспонденція для ОСОБА_1 надсилалась судом першої інстанції на адресу: АДРЕСА_1 , разом з тим, конверт повернувся до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання»(т. 1, а.с. 166).
Тобто, доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви і надати суду свої заперечення проти цих доводів.
Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач не був повідомленим про відкриття провадження у справі за його участю та про час та місце розгляду справи.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.
Ухвалюючи нове судове рішення у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 22 серпня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 та перебував під керуванням ОСОБА_4 , та транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року у справі № 752/18371/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП України.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6322045 від 04 вересня 2018 року, строком дії з 04 вересня 2018 року по 03 вересня 2019 року включно. Згідно п. п. 4, 5 вказаного полісу встановлено, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.
Відповідно до Договору від 01 червня 2019 року № 3 та Акту прийому-передачі від 01 червня 2019 року до договору, позивач надавала в оренду свій транспортний засіб марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Хедвей Груп» для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. п. 3.1, 4.1 вказаного Договору оренди термін оренди складає один рік з моменту прийняття об'єкту та розмір орендної плати у цілому складає 150 000,00 грн.
03 вересня 2019 року ТОВ «Хедвей Груп» листом повідомило позивача про те, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22 серпня 2019 року, орендований транспортний засіб марки «Ford Transit Connect» зазнав значних ушкоджень та не може надалі використовуватися товариством для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. (ст. 990 ЦК України).
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, у ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
28 серпня 2019 року водій ОСОБА_4 у відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про дорожньо-транспортну пригоду.
Також, 28 серпня 2019 року ОСОБА_2 у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подала ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» заяву про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22 серпня 2019 року, до заяви долучила документи та відшкодування просила здійснити шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.
16 січня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 58 789,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №131029.
Вказану суму страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» обґрунтувало тим, що оскільки відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 11 грудня 2019 року № 16105, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом становить 204 045,29 грн., ринкова вартість на дату дорожньо-транспортної пригоди визначена за порівняльним підходом може становити 147 789,00 грн.; відповідно до Звіту про визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу від 10 січня 2020 року №16720 вартість транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди може становити 88 000,00 грн., то різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить: 147 789,00 грн. - 88 000,00 грн. = 59 789,00 грн. - 1000,00 грн. франшиза = 58 789,00 грн.
Разом з тим, відповідно до Висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 23 липня 2021 №СЕ-19/111-21/18572-АВ вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 серпня 2019 року, становить 83 456,06 грн.; ринкова вартість вказаного автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 серпня 2019 року, становила 127 102,93 грн.; ринкова вартість вказаного автомобіля після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 серпня 2019 року, становить 43 646,87 грн.
За послуги евакуатора позивачем 22 серпня 2019 року сплачено грошові кошти у розмірі 940,00 грн., про що свідчить квитанція № 1306948.
Стаття 102 ЦПК України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначене та положення ст.ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на її користь суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 667,06 грн. (83 456,06 грн. - 1 000,00 грн. - 58 789,00 грн.) та послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 940,00 грн. підлягають до задоволення.
Крім того, встановивши, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» належним чином не виконало зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 3 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи сторони позивача в цій частині підставні.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
У п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Таким чином, у межах позовних вимог з урахуванням того, що заява позивача про виплату страхового відшкодування була отримана ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» 28 серпня 2019 року, з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача за період з 28 вересня 2019 року по 21 квітня 2020 року включно підлягають стягненню: три проценти річних у розмірі 530,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 474,58 грн. та пеня у розмірі 4 604,03 грн.
В ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи наведене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума франшизи у розмірі 1000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесених витрат (реальних збитків) та упущеної вигоди, апеляційний суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідно до Договору від 01 червня 2019 № 3 та Акту прийому-передачі від 01 червня 2019 року до договору, ОСОБА_2 надала в оренду свій транспортний засіб марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Хедвей Груп» для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. п. 3.1, 4.1 вказаного Договору оренди термін оренди складає один рік з моменту прийняття об'єкту та розмір орендної плати у цілому складає 150 000,00 грн.
03 вересня 2019 року ТОВ «Хедвей Груп» листом повідомило позивача про те, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22 серпня 2019 року, орендований транспортний засіб марки «Ford Transit Connect» зазнав значних ушкоджень та не може надалі використовуватися товариством для здійснення підприємницької діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу марки «Ford Transit Connect», д.н.з. НОМЕР_1 , позивачем не було отримано прибутку, на який вона могла розраховувати, якби її права не були порушені (упущена вигода), у розмірі 112 500,00 грн. (150000,00 грн. / 12 місяців * 9 місяців), яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню, що дає суду підстави вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або обов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК України).
Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
За змістом ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У справі що переглядається, встановлено, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Хедвей Груп» 01 червня 2019 року договір оренди транспортного засобу нотаріально не посвідчений, а тому, такий договір є нікчемним і відповідно не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю.
Вказане, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 упущеної вигоди у розмірі 112 500,00 грн., спричинену пошкодженням транспортного засобу.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 - 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи принципи розумності, справедливості та характер протиправних дій відповідача, розмір матеріальних збитків завданих його діями, наслідки спричинені для позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачу спричинена моральна шкода, на відшкодування якої, необхідно стягнути з відповідача 5 000,00 грн., що буде достатнім та відповідатиме характеру та ступеню моральних страждань позивача.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з тим, що відповідач не був належно повідомлений про розгляд справи, що є обов'язковою підставою до скасування рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК), останнє підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При подачі позовної заяви ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
На підтвердження понесення витрат у суді першої інстанції представник позивача надав Договір про надання правової допомоги від 28 листопада 2019 року №28/11, Звіт про надані послуги від 17 квітня 2020 року № 1, Акт приймання-передачі послуг від 17 квітня 2020 року № б/н на загальну вартість 6 500,00 грн. та дублікат квитанції № 0.0.1675813317.1.
Відповідачами не зазначалось про невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірність понесених позивачем витрат на правову допомогу складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, необхідність та підстави до їх зменшення.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу у суді першої інстанції, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 354,60 грн. (20,84%*6500).
При цьому, позовні вимоги до ПАТ «СК «Уніка» відповідно до ціни позову задоволенні на 17,39% (30216,53*100%:173716,53), а позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенні на 4,18 % (4,18%=6000*100%:143500).
Таким чином, звідповідача ПАТ «СК «Уніка» на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 236,35 грн. (1359,15*17,39%) та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судові витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 56,81 грн. (1359,15*4,18%).
При подачі позовної заяви ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 015,20 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи підлягають стягненню на її користь з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (20,84%), а саме у розмірі 211,56 грн. (1 015,20*20,84%).
Отже, з відповідача ПАТ «СК «Уніка» на користь позивача підлягає стягненню судові витрати за проведення експертизи у розмірі 36,79 грн. (211,56*17,39%), а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судові витрати за проведення експертизи у розмірі 8,84 грн. (211,56*4,18%).
При подачі позовної заяви ОСОБА_2 сплатила 2 167,59 грн. судового збору, оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (20,84%), а саме у розмірі 451,72 грн. (2167,59*20,84%).
А тому, з відповідача ПАТ «СК «Уніка» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 78,55 грн. (451,72*17,39%), а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 18,88 грн. (451,72*4,18%).
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 762,50 грн., оскільки апеляційний приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги (95,82%), а саме у розмірі 1 688,82 грн. (1 762,50*95,82%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , підлягає до стягнення витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 56,81 грн., витрати за проведення експертизи у розмірі 8,84 грн. та судовий збір у розмірі 18,88 грн.
При цьому з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги (95,82%), а саме у розмірі 1 688,82 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 1 669,94 грн. (1688,82-18,88).
В той же час, оскільки з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 56,81 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 8,84 грн. (56,81+ 8,84=65,65), колегія суддів вважає за можливе зробити взаємозалік та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 1 604,29 грн. (1 669,94- 65,65).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533, на користь ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 23 667,06 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 06 копійок, послуги з евакуації транспортного засобу у розмірі 940,00 (дев'ятсот сорок) гривень, пеню у розмірі 4 604,03 (чотири тисячі шістсот чотири) гривні 03 копійки, три відсотки річних у розмірі 530,86 (п'ятсот тридцять) гривень 86 копійок, інфляційні втрати у розмірі 474,58 (чотириста сімдесят чотири) гривні 58 копійок, судовий збір у розмірі 78,55 (сімдесят вісім) гривень 55 копійок, витрати на проведення експертизи у розмірі 36,79(тридцять шість) гривень 79 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 236,35 (двісті тридцять шість) гривень 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , матеріальну шкоду у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 судовий збір у розмірі 1 604,29 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 29 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.