справа № 761/8961/24 головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О.
провадження № 22-ц/824/16123/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кондратенко О.О., у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання сина, -
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь додаткові витрати, понесені на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 114 913, 48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період часу з 25 листопада 2000 року по 10 жовтня 2022 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2022 року розірвано. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Для забезпечення життя сина, його всебічного розвитку та підвищення рівня знань англійської мови, а також якісної підготовки та навчання сина ним були понесені додаткові витрати, 1/2 частина розміру яких складає 114 913, 48 грн. А тому, дана сума витрачених ним грошових коштів повинна бути стягнута з відповідача, в силу рівності прав та обов'язків батьків, відносно участі у матеріальних витратах на спільну дитину.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено докази про надання ОСОБА_1 правової допомоги та її обсяг у даній справі, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат на правову допомогу. Так, з матеріалів справи вбачається, що у даній справі, яка розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, було проведено 7 судових засідань, в яких здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 адвокат Окунєв І.С. Крім того, адвокатом Окунєвим Г.С. був наданий значний обсяг іншої правової допомоги ОСОБА_1 , що включала такі її види: попередня консультація Клієнта; ознайомлення з матеріалами справи, аналіз актуального законодавства України, що регулює спірні правовідносини; підбір та аналіз актуальної судової практики у цивільних справах у спірних правовідносинах; визначення правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; консультація Клієнта та узгодження правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; підготовка відзиву на позовну заяву та додатків до нього; підготовка заперечень; ознайомлення з заявами про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 03 жовтня 2024 року; ознайомлення з заявами про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 24 жовтня 2024 року; визначення правової позиції щодо заяв про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 03 жовтня 2024 року та від 24 жовтня 2024 року; підготовка заяви про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення; інформування та консультування адвокатом Клієнта щодо судових засідань та подальших дій у справі. Неналежне дослідження доказів судом першої інстанції щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача призвело до неправильного вирішення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що з наведеного опису робіт неможливо встановити конкретний розподіл витраченого часу за кожною окремою процесуальною дією. Відсутність такого деталізованого поділу унеможливлює об'єктивну оцінку співмірності витрачених зусиль адвоката зі складністю виконаної роботи. Також вказує, що позовна заява у даній справі разом з додатками не відзначається значним обсягом чи особливою складністю. Основна її частина фактично складається з викладу фактичних обставин та цитування положень чинного законодавства, яке є усталеним у сфері сімейних правовідносин. Це свідчить про відсутність потреби у витраті значного часу на її складання та підготовку додаткових матеріалів. Окремо звертає увагу суду, що процесуальні заяви та клопотання, які подавалися у ході розгляду справи. Зміст цих документів є типовими та ґрунтується на стандартних положеннях ЦПК України. У таких випадках адвокат використовує напрацьовані шаблони, змінюючи лише реквізити справи та фактичні дані, що свідчить про те, що підготовка таких документів не потребує багато часу. В цілому характер усіх зазначених робіт у апеляційній скарзі свідчить про їх рутинний і типовий характер для адвоката, який спеціалізується у сфері сімейного права. Вони не відзначаються високим рівнем складності, не потребували значних досліджень чи підготовки. А більшість документів є уніфікованими та формуються за усталеними зразками. Вказані витрати не враховують реальну складність справи та її обсяг. В даному випадку справа не є особливо складною або об'ємною, що виправдовувало б значний гонорар. Вартість правової допомоги повинна відповідати як складності справи, так і витраченому часу. Однак, у цьому випадку сума є надмірною з огляду на фактичний обсяг наданих послуг.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 , є не співмірним.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 2 - 6 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник відповідача надав договір про надання правової допомоги від 18 листопада 2022 року, додаткову угоду № 2 від 25 березня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2022 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 07 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 18 листопада 2022 року.
У пункті 4 Додаткової угоди № 2, зазначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, що надається Клієнту у справі № 761/8961/24 становить 30 000,00 грн., отже є фіксованим.
Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 07 листопада 2024 року вбачається, що сторони підтверджують, що Адвокатом надано Клієнту правову допомогу у зв'язку з підготовкою до розгляду та розглядом цивільної справи, а саме:
попередня консультація Клієнта; ознайомлення з матеріалами справи, аналіз актуального законодавства України, що регулює спірні правовідносини; підбір та аналіз актуальної судової практики у цивільних справах у спірних правовідносинах; визначення правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; консультація Клієнта та узгодження правової позиції щодо захисту інтересів Клієнта; підготовка відзиву на позовну заяву та додатків до нього; підготовка заперечень; ознайомлення з заявами про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 03 жовтня 2024 року; ознайомлення з заявами про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 24 жовтня 2024 року; визначення правової позиції щодо заяв про поновлення строку на подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи з додатками від 03 жовтня 2024 року та від 24 жовтня 2024 року; підготовка заяви про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення; інформування та консультування адвокатом Клієнта щодо судових засідань та подальших дій у справі, забезпечення представництва у суді (за умови фактичного виконання).
Посилання сторони позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що з наведеного опису робіт неможливо встановити конкретний розподіл витраченого часу за кожною окремою процесуальною дією, а відсутність такого деталізованого поділу унеможливлює об'єктивну оцінку співмірності витрачених зусиль адвоката зі складністю виконаної роботи, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Згідно правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року, у справі №152/849/21 (пр.№61-1292св22) - подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц та від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24.
Позивачем не вказувалось на невідповідність заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених відповідачем витрат на адвокатські послуги складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи та відповідного клопотання про зменшення розміри витрат на правову допомогу не заявлялось.
Оскільки відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а позивач не вказував на не відповідність заявленої до стягнення суми складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, та не просив її зменшити, у суду першої інстанції не було права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що представник відповідача серед іншого просив стягнути витрати на правову допомогу, за роботи, які по суті не є правовою допомогою.
Так, у відповідності до акту виконаних робіт (а.с. 26) в роботу, за яку відповідач просив суд стягнути фіксований розмір витрат на правову допомогу було включено:
інформування та консультування адвокатом клієнта щодо судового засідання у цивільній справі, призначеного на 18.04.2024 року та подальших дій у справі (п.9).
інформування та консультування адвокатом клієнта щодо судового засідання у цивільній справі, призначеного на 03.06.2024 року та подальших дій у справі (п. 12).
інформування та консультування адвокатом клієнта щодо судового засідання у цивільній справі, призначеного на 21.08.2024 року та подальших дій у справі.
інформування та консультування адвокатом клієнта щодо судового засідання у цивільній справі, призначеного на 01.10.2024 року та подальших дій у справі (п. 16).
підготовку заяви про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення.
Оскільки інформування та консультування адвокатом клієнта щодо судового засідання у цивільній справі, призначеного на 18.04.2024 року та подальших дій у справі вже зазначено адвокатом, як виконана робота з надання правової допомоги, усі наступні інформування та консультування клієнта щодо судових засідань призначених на інші дати не були необхідними. Матеріали справи не містять доказів, що правова позиція відповідача змінювалась з тих чи інших підстав, що потребувало додаткового інформування та консультування клієнта.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Аналогічні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
З урахуванням вищезазначених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 24 000.00 грн., відмовивши в стягненні решти витрат, пропорційно до опису послуг, які не були необхідними, виходячи з вищевикладеного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 24000.00 (двадцять чотири тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.