Справа № 591/10544/25
Провадження № 2/591/2560/25
10 грудня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.
за участю:
секретаря судового засіданняХроменко А. О.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
з повідомленням сторін
цивільну судову справу № 591/10544/25
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
та установив:
У вересні 2025 року позивач подала до Зарічного районного суду м. Суми позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі твердої грошової суми 15 000.00 грн до досягнення дитиною 23 років, за умови якщо вона буде продовжувати навчання. Вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано за рішенням суду від 31.12.2020. В шлюбі народилися донька ОСОБА_4 , 2007 р. н., та ОСОБА_5 , 2014 р. н. Вікторія досягла повноліття і продовжує навчатися у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Університет знаходиться у м. Києві і донька ОСОБА_4 потребує значних витрат на проживання та сплату комунальних послуг, витрати на навчально-методичні матеріали, а також на харчування, проїзд, одяг, дозвілля, періодичні огляди у лікарів тощо. Відповідач проживає за кордоном і самоусунувся від виконання батьківського обов'язку у матеріальному забезпеченні дітей. Відповідач працездатного віку, працює офіційно, інших утриманців не має, у власності має транспортний засіб і спроможний сплачувати аліменти на старшу доньку, на період її навчання до 23 років у визначеному нею розмірі.
Позиція відповідача
Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
22 вересня 2025 року Ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у судовій справів порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Вказану ухвалу було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак поштові відправлення було повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
04.11.2025 протокольною ухвалою відкладено судове засідання у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю доказів належного сповіщення. Повторний виклик відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач не подав.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. В матеріалах наявна заява позивача про розгляд справи у її відсутність.
Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі з 23.07.2005 по 31.12.2020, який трозірвано за рішенням суду від 31 грудня 2020 року.
У шлюбі народилось двоє дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується СВІДОЦТВОМ ПРО НАРОДЖЕННЯ НОМЕР_1 від 04.09.2007.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується СВІДОЦТВОМ ПРО НАРОДЖЕННЯ НОМЕР_2 від 24.12.2014.
ОСОБА_3 зареєстрована разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на даний час досягла 18-річного віку, вступила та продовжує навчатись уНавчально Науковому центрі «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є студенткою 1 курсу денної форми навчання, здобуття освіти магістерського рівня вищої освіти спеціальності І2 Медицина освітньої програми «Медицина». Термін навчання 01.09.2025-31.05.2031, у зв'язку з чим потребує матеріального утримання.
На утриманні у позивача знаходиться малолітня дитина 02.12.2014 р. н., так як проживає з дітьми одна, рівень доходів ускладнює забезпечення потреб дітей, що підтверджується довідкою про доходи.
Також позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, до повномасштабного вторгнення російської федерації виїхав за кордон, працює офіційно, інших дітей чи не працездатних членів сім'ї/осіб на утриманні не має.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов'язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.
Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третястатті 3 Закону України «Про освіту»).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Обов'язок батьків утримувати свою дитину непов'язаний з тим, чи одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу (СК) України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Положеннями чч. 1, 3 статті 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз стст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Судом встановлено той факт, що у зв'язку з навчанням, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати, як матір, так і батько, тобто відповідач, оскільки їхня повнолітня донька позивач не має можливості працювати у зв'язку із денною формою навчання.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 навчається уНавчально Науковому центрі «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є студенткою 1 курсу денної форми навчання, здобуття освіти магістерського рівня вищої освіти спеціальності І2 Медицина освітньої програми «Медицина», закінчує навчання 31 травня 2031 року, та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, має можливість надавати повнолітній доньці таку допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, суд вважає, що при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.
Статтею 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Згоди щодо утримання дитини між батьками не досягнуто, доказів іншого не надано.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до змісту статті 181 СК, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання доньки, суд приходить до висновку, що аліменти у твердій грошовій сумі 15 000.00 грн є необхідними для забезпечення належного утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , відтак вимоги підлягають до задоволення.
Відповідності до статті 191 СК, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову
Згідно зі статтею 430 ЦПК, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 141 ЦПК та з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір». Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів, тому під час подання позову судовий збір не сплачувався.
Враховуючи, що позов задоволено, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на період її навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000.00 (п'ятнадцять тисяч) грн з їх індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову з 16 вересня 2025 року та до закінчення навчання до 30.06.2029 включно чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , Україна судовий збір в дохід держави у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар