Справа № 588/1553/25
Провадження № 2/591/2743/25
11 грудня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Косар А. І.
розглянув в порядку письмового провадження
цивільну справу № 588/1553/25
сторони та інші учасники справи:
позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»,
представлене керівником Романенко Михайлом Едуардовичем
відповідач ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
У вересні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» через представника подало до Зарічного районного суду м. Суми позов до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №200135518 від 30.10.2014 у розмірі 44 213.68 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422.40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000.00 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором №200135518 від 30.10.2014 у розмірі 44 213.68 грн, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 .
Позиція відповідача
Відповідачу визначений судом строк відзив не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою Тростянецький районного суду Сумської області від 05 вересня 2025 року вказану справу направлено за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представнику позивача документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в його електронний кабінет.
Відповідачу документи (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) у паперовому вигляді було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак поштові відправлення було повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк відповідач не подав.
Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
встановив:
Фактичні обставини, встановлені судом
30.10.2014 ОСОБА_1 уклала із ПАТ «Банк Михайлівський» договір № 200135518, підписанням якого відповідач підтвердила факт приєднання до публічного договору, що підтверджує її особистий підпис.
Своїм підписом в Заяві № 200135518 на отримання кредиту відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію банку, гарантує та підтверджує, що банк надав йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів.
Згідно з інформації, вказаної в Заяві №20046347, відповідач отримав кредит у сумі 17 950.00 грн з встановленим строком користування з 30.10.2014 по 30.10.2019.
Господарські операції на підставі договору № 200135518 від 30.10.2014, в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України (ст. 534 ЦК України).
20.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої Позивач визнаний єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06 09-000032-b від 15.06.2020, інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06 09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Окрім того підписаний паперовий варіант реєстру кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з реєстру що пов'язано з тим, що відповідно до умов договору було відступлено право вимоги по 109 642 кредитному договору та реєстр до договору містить персональні дані фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України «Про інформацію».
Також судом встановлено, що позивачем нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних, які входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку сум інфляційних втрат та сум 3 % річних, вказані нарахування проведені за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200135518 від 30.10.2014 складає 44 213.68 грн, з яких: 33 787.47 грн - заборгованість за кредитним договором; 3 038.09 грн - сума збитків з урахуванням 3% річних; 7 388.12 грн - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань;
Станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач не сплатив суму заборгованості, яка виникла через невиконання ним умов кредитного договору.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом та відступленням права вимоги.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладеного договору отримав у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений ним при укладанні договору, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23вересня 2015року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору....неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, який вказаний у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем, факт надання відповідачу кредитних коштів, також позивачем доведений той факт, що він у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у повному обсязі матеріали справи не містять, останній, своїм правом на участь у судових засіданнях та на подання доказів на підтвердження своєї позиції не скористався.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У цій справі за подачу позову про стягнення заборгованості у загальному розмірі 44 213.68 грн позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 422.40 грн /3 028.00 грн * 0,8 /, що узгоджується з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422.40 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000.00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (стст.12,46,56 ЦПКУкраїни). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Анастасією МІНЬКОВСЬКОЮ необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.10.2014; додаткову угоду до договору № 25 про надання правової допомоги від 15.02.2024; акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 14.08.2025.
З урахуванням процесуальної позиції відповідача, який не заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонамиа також принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000.00 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 200135518 від 30.10.2014 у розмірі 44 213 (сорок чотири тисячі двісті тринадцять) грн 68 коп. з яких:
33 787.47 грн - заборгованість за кредитним договором;
3 038.09 грн - сума збитків з урахуванням 3% річних;
7 388.12 грн - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову 2 422.40 грн та 7 000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а усього 9 422 (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» код ЄДРПОУ: 42649746; місце знаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, Україна; керівник Романенко Михайло Едуардович РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, Україна;
відповідач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар