03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/12078/25 Головуючий у суді першої інстанції - Куценко М.О.
Номер провадження № 33/824/5616/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
08 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Русан А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року щодо притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №370594 від 23 червня 2025 року, водій ОСОБА_1 23 червня 2025 року о 14 годин 35 хвилин по провулку Садовому поблизу будинку 1 в селі Личанка, Бучанського району, Київської області, керував автомобілем «Volkswagen Vento» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2025 року відсутні будь-які підстави для зупинки його транспортного засобу, що є істотним порушенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Судом першої інстанції не було з'ясовано, на якій підставі було зупинено його автомобіль.
Зазначає, що його відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не була зафіксована в установленому законом порядку, а суд першої інстанції безпідставно визнав цей факт доведеним.
Особи свідків встановлені не були, а їхні пояснення не містять підписів.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 вказує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні 07 жовтня 2025 року в день проголошення постанови (а.с. 42).
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції.
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав наручно 18 жовтня 2025 року (а.с.47).
Апеляційну скаргу було подано 29 жовтня 2025 року (а.с.49 - 55).
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №370594 від 23 червня 2025 року, водій ОСОБА_1 23 червня 2025 року о 00 годин 00 хвилин по провулку Садовому поблизу будинку 1 в селі Личанка, Бучанського району, Київської області, керував автомобілем «Volkswagen Vento» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.(а.с.1).
У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень.
До матеріалів справи також було долучено направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 червня 2025 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Особа відмовилась від проведення огляду (а.с.2).
До матеріалів справи долучено також копію Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23 червня 2025 року, відповідно до якого зазначено, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв'язку із порушенням ОСОБА_2 ПДР, а саме ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4).
Також в матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 23 червня 2025 року щодо ОСОБА_2 (а.с.5).
На вказаному відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_2 перебуває на подвір'ї вздовж дороги. На відео зафіксовано, як працівники поліції попросили надати свої документи та документи на транспортний засіб, після чого ОСОБА_2 попросив дитину принести його документи з будинку. На відеозаписі зафіксовано що, під час спілкування з водієм, працівник патрульної поліції повідомив про виявлення у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння та поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога, на що останній відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Працівником поліції роз'яснено суть адміністративного правопорушення та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом 23 червня 2025 року і працівники поліції його зупиняли під час руху транспортного засобу. Відеозапис починається з моменту, як ОСОБА_2 знаходиться біля паркану будинку, де він проживає, а не перебуває за кермом автомобіля. Моменту зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керування ОСОБА_2 відеозапис не містить. Інших доказів факту керування ОСОБА_2 автомобілем чи руху самого автомобіля матеріали справи також не містять.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Право на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.) охоплює, зокрема, право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", "Кобець проти України", "Ірландія проти Сполученого Королівства" та ін.). Обов'язок доведення вини "поза розумним сумнівом" лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року).
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Касаційного Адміністративний Суд в складі Верховного Суду в пункті 39 Постанови від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року у справі №536/1703/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено факту керування транспортним засобом, а тому відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за відсутності доказів керування транспортним засобом не може свідчити про склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2025 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський