09 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 752/3255/25
Провадження № 22-ц/824/15320/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 07.10.2019 на підставі укладеного договору №031/7099994-СК про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відповідачу видані кредитні кошти у розмірі 30 300 грн., строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка за користування кредитом - 43,20 %.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором, станом на 08.01.2025 заборгованість відповідача перед банком становить 42 525,34 грн., з яких 30 300,00 грн. - заборгованість за кредитом, 12 225,34 грн. - заборгованість по відсоткам.
Позивач просись суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.
Відзиву на позовну заяву відповідач не надсилав.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» не підписана відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву від 07.10.2019. Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг, Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк», відсутність у заяві - анкеті домовленості сторін про суму наданого кредиту, розмір процентів та порядок їх нарахування, строк кредитування, надані банком документи не підтверджують доводи позивача та укладення з відповідачем кредитного договору на умовах, які зазначені в позові.
Не погоджуючись з рішенням суду, 31 липня 2025 року засобами поштового зв'язку представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Гуртова К. В. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, вважає посилання на зазначену в рішенні судову практику є необґрунтованим, оскільки спір виник між іншими сторонами, а від так кожна фінансова установа має власні шаблони кредитних договорів та документів, на підставі яких видаються кредитні кошти.
Також відповідач вважає, що Публічна пропозиція та Тарифи Банку досі зберігаються на офіційному сайті Банку, в розділі «Архіви» і є чітко визначеними на момент укладення Заяви-договору. Так, і момент укладення договору використовувалась конкретна редакція Публічної пропозиції від 17 січни 2019 року, затверджена рішенням Правління АТ «ТАСКОМБАНК», Протокол №?03-01 від 17 січня 2019 року та конкретні тарифи Банку.
Вказував, що заяву-договір №031/7099994-СК укладено у належній формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним оскільки банком реально було надані послуги згідно з заявою та договором, сторони письмово досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів.
Вважає розрахунок заборгованості достатнім та належним доказом для встановлення розміру наданого відповідачу кредиту та процентної ставки, підстав та порядку нарахувань та дійсний розмір заборгованості.
Зазначає, що відповідач, користувалась карткою та наданими кредитними коштами, сплачувала проценти та частково виконувала інші умови договору, тим самим підтвердила погодження всіх істотних умов договору. Сторонами в належний спосіб досягнуто домовленість про умови кредитування, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не подала відзиву на позовну заяву, не висловила свою незгоду з умовам укладеного договору.
Відтак просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року повністю та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 05 серпня 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
25 серпня 2025 року на вимогу ухвали Київського апеляційного суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 752/3255/25 з Голосіївського районного суду міста Києва.
29 жовтня 2025 року матеріали справи № 752/3255/25 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалася.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У частині першій статті 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позов та стягнути понесені відповідачем витрати з позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Таскомбанк» з заявою - договором №031/7099994-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
У заяві зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви-договору акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на веб-сайті банку, і беззастережно приєднався до умов договору. Погодився, що дана Заява -договір, а також тарифи банку ж невід'ємними частинами договору.
07.10.2019 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П'ятірка», відповідно до умов якого тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту від 0 до 100000 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування 12, з автоматичною пролонгацією, мета отримання кредиту - споживчі цілі, пільгова процентна ставка: 0,00001%, базова процентна ставка: 43,2 % річних. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 06.11.2019.
Згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за період з 07.10.2019 по 08.01.2025 відповідач користувалась кредитними коштами, станом на 08.01.2025 має заборгованість за кредитним договором № 031/7099994-СК від 07.10.2019 в сумі 42 525,34 грн., з яких 30 300 грн. - заборгованість за кредитом, 12 225,34 грн. - заборгованість за відсотками.
11 листопада 2024 позивач направив відповідачу повідомлення - вимогу про дострокову сплату заборгованості у розмірі 30292,94 грн. - основний борг, 1287,56 грн. - строкова заборгованість за відсотками; 7,06 грн. - прострочений борг та 8683,86 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернув тіло кредиту та нараховані відсотки у строк та розмірі, передбачений договором матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов'язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як було встановлено судом, 07 жовтня 2019 року між AT «Таскомбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір шляхом підписання Заяви-договору №031/7099994-СК щодо приєднання до Публічної пропозиції AT «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно Заяви про приєднання до Публічної пропозиції AT «Таскомбанк» відповідач просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема, відкрити рахунок у національній валюті.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку - AT «Таскомбанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Наявність підписів сторін на Заяві-договорі №031/7099994-СК підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідач підтвердила, що перед підписанням ознайомилася із Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно частиною 2 Публічної пропозиції, тарифами банку, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті Банку http://tascombank.ua/.
Проте, підписана сторонами Заява-договір №031/7099994-СК не містить всіх істотних умов, а саме умов сплати відсотків за користування наданим кредитними коштами, їх розміру та порядку нарахування.
Із наданих позивачем доказів тільки Заява-договір №031/7099994-СК, паспорт споживчого кредиту та довідка ФГВФО містять підпис відповідачки. Водночас, Заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом, а підписання споживачем паспорту споживчого кредиту та додатків до нього не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, тому його підписання не є необхідною умовою укладення договору.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 686/6783/21 ( провадження № 61-19321ск21) та інших.
В матеріалах справи міститься детальний розрахунок заборгованості, з якої вбачається фактичне використання коштів (зняття; переказ) та їх повернення відповідачкою.
Надані АТ «Таскомбанк» Типова форма публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в Банку з огляду на їх мінливий характер, відсутність підпису позичальника не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У підписаній позичальником Заяві не зазначено погодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, і щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки вказане спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що наявні в матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині процентів дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення в частині тіла кредиту, колегія суддів враховує наступне.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19)).
Відповідно до розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви Відповідачці за період з 07.10.2019р. по 08.01.2025р. було надано по тілу кредиту 520 179,38 грн - з яких вона погасила по тілу кредиту 489 879,38 грн, отже заборгованість по тілу кредиту складає 30 300,00 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим в частині тіла кредиту, містить відомості, що відображають дату отримання кредитних коштів, розмір отриманого кредиту, суму погашеного кредиту, залишок заборгованості, валюту зобов'язання, період нарахування заборгованості, кількість днів прострочення та явно показують рух коштів на банківському рахунку позичальника.
Висновок суду першої інстанції про те, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом, існування заборгованості за тілом кредиту є помилковим, оскільки цей розрахунок містить детальний розпис платежів клієнта за кредитним договором, розпис заборгованості зі сплати тіла кредиту та дати здійснення платежів позичальником.
У процесі розгляду справи позивачка не спростовувала розрахунок заборгованості, не надала до суду належних і допустимих доказів, зокрема, контррозрахунок заборгованості, які б спростовували безспірність вимог відповідача або сам факт прострочення зобов'язання чи заперечення факту підписання договору в цілому.
Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надав.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін за Кредитним договором.
Враховуючизазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Таскомбанк» подана представником ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, та стягненню з відповідача заборгованості за договором в частині тіла кредиту в розмірі 30 300,00 грн.
Таким чином позовні вимоги задоволені на 71,25 %.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн (а. с. 51).
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4 542,00 грн.
Отже, оскільки колегія суддів скасувала рішення суду першої інстанції та шляхом зменшення розміру заборгованості задовольнила позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 725,96 грн., та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 236,18 грн. що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Таскомбанк» - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного Товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором № 031/7099994-СК від 07 жовтня 2019 року в сумі 30 300 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 725,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 236,18 грн.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна