08 грудня 2025 року
справа № 761/5826/24
провадження № 22-ц/824/10592/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Юзькової О.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Представник ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 з огляду на наступне.
24.11.2007 між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва. Від шлюбу позивач та відповідач мають спільних дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя позивача з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, цінності та обов'язки з ведення спільного господарства, виховання дітей.
У 2022 у сторін значно погіршились стосунки, виникали суперечки та непорозуміння, що позбавило сторін можливості зберегти сімейні відносини. Позивач та відповідач почали окреме проживання з березня 2022 року. З цього часту вони не мають спільного бюджету. Не ведуть спільного побуту і не виконують сімейні обов'язки по відношенню один до одного. Фактично шлюбно-сімейні відносини припинились. Рішення позивача про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та остаточне. ОСОБА_1 не має наміру продовжувати сімейні відносини, які носять формальний характер, оскільки вони істотно суперечать інтересам позивача.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24 листопада 2007 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 4333 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, провадження у справі зупинити.
Вимоги обґрунтовані тим, що не надання судом першої інстанції належних роз'яснень, а саме, який потрібен документ для з'ясування обставин зупинення провадження у справі, призвело до невірного висновку суду щодо відсутності підстав зупинити провадження.Відсутність відомостей про обставини укладення договору від 12 лютого 2024 року про надання правової допомоги між адвокатом Добровою С.К. та ОСОБА_1 викликає сумнів щодо наявності у згаданого адвоката повноважень представника позивача у цій справі. Зазначає, що зв'язок між апелянтом та дружиною не припинений - за допомогою телефонних дзвінків і месенджерів ми продовжуємо спілкування щодо дітей та щодо наших стосунків.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначає, що рішення позивачки розірвати шлюб з відповідачем є незмінним, усвідомленим, виваженим та остаточним, а життя позивачки однією сім'єю з відповідачем є для неї насильницьким, категорично неможливим, таким, що не відповідає її інтересам і носить характер примушування.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з позиції сторони позивача та дійшов до висновку, що збереження шлюбу не буде відповідати інтересам ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 24.11.2007 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 4333.
Після реєстрації шлюбу позивач отримала прізвище чоловіка - " ОСОБА_1 ".
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії свідоцтва про народження наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з позовної заяви сторони проживають окремо один від одного, не ведуть спільне господарство з березня 2022 року.
ОСОБА_1 не має наміру продовжувати сімейні стосунки, які мають формальний характер і буде суперечити її інтересам.
В свою чергу у відзиві ОСОБА_2 наголошує на бажанні зберегти сімейні стосунки з позивачем.
Згідно з положеннями статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Приписами статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36, ст. 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Частиною першою статті 112 СК України визначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків, і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановивши позицію сторони позивача, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що збереження шлюбу не буде відповідати інтересам ОСОБА_1 .
Ст. 58 ЦПК України визначає, що сторона, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, при цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника, тож участь в судовому процесі апелянта особисто та незвернення до фахівця за професійною правовою допомогою це його свідомий вибір та реалізація наданого йому ЦПК України права.
На думку апелянта, суд першої інстанції не з'ясував, чи наявний у нього наказ по особовому складу та інші документи для зупинення провадження по справі.
Разом з тим, ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано виніс ухвалу, якою залишив клопотання про зупинення провадження без задоволення, дослідивши всі подані ОСОБА_2 докази та надавши їм правильну правову оцінку.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не надає пояснень неможливості подання необхідних доказів до суду першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про не підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Документом, що посвідчує його повноваження зокрема є ордер, відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За таких обставин, колегія суддів також ураховує, що примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує буде порушувати його законні права та інтереси і суперечить вимогам закону та інституту сім'ї. Намагання відповідача примиритися з позивачем є виключно його бажанням, яке не підтримується позивачкою.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було встановлено усі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді