Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8568/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 752/18742/24
05 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Ящук Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ольшевської І.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що з 01.07.2014 року товариство є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та надає зазначені послугив будинку АДРЕСА_1 , в якому відповідачі є власниками квартири № 215 , та нараховує плату за них, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема, рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Таким чином, позивачу, як виконавцю послуг, належить право грошової вимоги щодо стягнення зі споживача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг до складу яких входить, у тому числі, оплата за абонентське облуговування.
Зазначало, що з моменту виникнення права власності на житло відповідачі отримують від позивача комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, від вказаних послуг не відмовлялись та фактично споживають їх.
Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить.
27 вересня 2018 року між ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_2 укладено договір № B3А/215 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за яким виконавець зобов?язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов?язується своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами, у строк і на умовах, що передбачені договором.
Згідно пункту 11 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно до умов публічного договору приєднання про надання послуг з постачання гарячої води та публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, розміщених на сайті ТОВ «Теплопостачсервіс»» http://teplopostach.kiev.ua/ з 22.02.2022 року плата виконавця послуг включає, в тому числі, плату за абонентське обслуговування, розмір якої визначається виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 року № 808, зі змінами внесеними згідно Постанови КМУ № 928 від 01.09.2021 року. Згідно із п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та п. 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води від 11 грудня 2019 року № 1182 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Вказувало на те, що відповідачі не виконують належним чином своїх зобов?язань з оплати наданих ним послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та за абонентське обслуговування, не сплачуючи їх та, порушуючи цим права та інтереси позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги.
Станом на дату складання цієї позовної заяви ТОВ «Теплопостачсервіс» не отримало оплату за надані споживачам послуги з:
- централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року у розмірі 20770 (двадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 52 коп.;
- постачання гарячої води за період з березня 2020 року по квітень 2024 року у розмірі 774,36 (сімсот сімдесят чотири) грн. 36 коп.;
- абонентське обслуговування з березня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 1306 (тисячу триста шість) грн. 84 коп.
За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, наведеного у розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню, заборгованість відповідачів становить:
- з інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості відповідача за послугу з централізованого опалення - 857,83 (вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп.;
- 3-х відсотків річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення - 261,90 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» просило суд стягнутисолідарноз ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року у розмірі 20 770 (двадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 52 коп., ??суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води за період з березня 2020 року по квітень 2024 року у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 36 коп., суму заборгованості за абонентське обслуговування з березня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 1 306 (тисячу триста шість) грн. 84 коп., суму інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення, у розмірі 857(вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп., суму 3-х відсотків річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення, у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп., суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок),
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року в сумі 20 770,52 (двадцять тисяч сімсот сімдесят грн. 52 коп.) грн., з гарячого водопостачання за період з березня 2020 року по квітень 2024 року в розмірі 774,36 (сімсот сімдесят чотири грн. 36 коп.) грн., за абонентське обслуговування з березня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 1 306,84 (одна тисяча триста шість грн. 84 коп.) грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 24 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд
рішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає що, ознайомившись із текстом рішення суду першої інстанції, вважає, що суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними. Вважає, що суд при ухваленні рішення допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вказує на те, що розрахунок заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії та розрахунок заборгованості з оплати послуг з постачання гарячої води не містять даних щодо показників індивідуальних засобів обліку, якими квартира № 215 обладнана . Факт обладнання квартири відповідачів індивідуальними лічильниками, із зазначенням їх індивідуальних номерів, зафіксований в п. 4 договору ВЗА/215 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 27 вересня 2018 року, укладеному між позивачем та відповідачем 1 ОСОБА_2 , а саме: лічильник гарячої води ЛК-15 (номер НОМЕР_1 ) перше показання 00000 лічильник тепла CF-UltraMaxx (номер 14932799) перше показання 0. Довідки про нарахування заборгованості без врахування даних індивідуальних лічильників не відображають обсяги споживання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води, а тому не є належними доказами, які встановлюють розмір заборгованості.
Зазначає, що з огляду на те, що надані позивачем розрахунки заборгованості не містять даних про показники лічильників, встановлених у квартирі №215 , то в даному випадку позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача саме такої суми заборгованості, про яку зазначає позивач. Однак, суд першої інстанції не врахував цю обставину, що призвело до прийняття, на думку апелянта, незаконного рішення.
Звертає увагу суду на те, що фактично квартира не забезпечується ні теплою водою, ні теплоносієм для опалення. Про цей факт суду було повідомлено у відзиві на позовну заяву.
Окрім того, до суду було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, клопотання було викликане ігноруванням позивачем факту обмеження відповідачам доступу до відповідних житлово-комунальних послуг, а також відсутності доступу всіх відповідачів до документів про підтвердження надання житлово-комунальних послуг.
Зазначає, що теплопостачання в квартиру АДРЕСА_3 не здійснювалось і не здійснюється зараз взагалі. Так, в 2014 році на підставі договору на виконання робіт №7/11/07 від 7 листопада 2014 року були здійснені монтажні та пусконалагоджувальні роботи щодо встановлення і введення в експлуатацію лічильника тепла. Роботи були здійснені ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_2 і проводились на підставі робочого проекту обладнання вузла обліку теплової енергії, розробленого ТОВ "Є-ІНЖІНІРІНГ КО". За результатами цієї роботи був складений акт введення в експлуатацію вузла комерційного обліку тепла від 10 листопада 2014 року, завірений ФОП ОСОБА_6 як виконавцем робіт, "Ліко-Житлосервіс", як постачальником послуги, і ОСОБА_2 , як замовником. Під час виконання вищевказаних робіт було здійснене припинення поставки теплоносія в квартиру АДРЕСА_3 ), що супроводжувалось додатковим опломбуванням пломбою №2556505 труби поставки теплоносія в квартиру. Таким чином, доступ в квартиру теплоносія був обмежений, як на час проведення робіт, так і в подальшому на час підписання вищезазначеного акту від 10 листопада 2014 року.
18 грудня 2024 року його представником в присутності свідків був складений акт про те, що в квартирі № 215 відсутні батареї, квартира не опалюється, а пломба №2556505, яка свідчить про обмеження доступу теплоносія в квартиру і з квартири № 215 не зірвана, не пошкоджена і залишається на місці.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції допустив неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не доведені належними доказами. Акт від 18 грудня 2024 року і додані до нього фотографії не могли бути надані до суду першої інстанції, оскільки рішення в справі вже було винесене. Зазначає, що представник повідомляв суд про те, що вони обмежені в можливості доступу в квартиру, а також до документів щодо проведення технічних робіт і здійснених платежів, що пов'язано з його віком (75 років), проживанням в іншій частині міста, його робочим графіком (9-ти годинний робочий день, 6-ти годинний робочий тиждень), а також відсутністю постійного контакту з відповідачем 1 ОСОБА_2 , який є сином його дружини та який фактично користується цією квартирою, займається всіма документами, укладав відповідні договори. Відсутність постійного контакту з відповідачем 1 ОСОБА_2 в тому числі пояснюється тим, що він зловживає алкогольними напоями. З урахуванням викладеного, просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, які не були надані суду першої інстанції з об?єктивних причин.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що договір ВЗА/215 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 27 вересня 2018 року укладений між позивачем в відповідачем 1 - ОСОБА_2 , який є фактичним користувачем квартири АДРЕСА_3 . Інші співвідповідачі не є користувачами (споживачами комунальних послуг) в цьому приміщенні, вони фактично не проживають в цій квартирі. ОСОБА_2 є власником особового рахунку, а тому вимоги до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є необгрунтованими. Більше того, вимоги позовної заяви передбачають солідарне стягнення начебто існуючої заборгованості. Відповідно до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов?язання.
Зазначає, що суд в своєму рішенні не послався ні на норми законодавства, ні на вимоги договору, де було б визначено, що у відповідачів є солідарний обов?язок, а не обов?язок, який відповідає частці кожного у спільній частковій власності на відповідне приміщення. Суд лише послався на загальні норми законодавства щодо обов?язку сплачувати житлово-комунальні послуги в яких жодним чином не йде мова про солідарний обов?язок відповідачів.
Окрім того, суд в обгрунтування свого рішення послався на норми постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, як на чинний нормативний акт на спірний період правовідносин. В той же час, ця постанова втратила чинність з 01 травня 2022 року на підставі постанови КМУ від 2 лютого 2022 № 85.
Таким чином, вважає, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року у справі № 752/18742/24 прийняте з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
01 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» Агбонгале Луізи Сергіївни.
У вказаних поясненнях представник позивача зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнає, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права.
Вказувала на те, що згідно вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальними споживачами є, зокрема, фізичні особи, які є власниками (співвласниками) нерухомого майна.
Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо, чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №522/7683/13-ц, провадження №61-31025св18.
Зазначає, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Зазначає, що 10 липня 2023 року індивідуальний лічильник теплової енергії в квартирі відповідачів було знято з абонентського обліку у зв'язку із закінченням терміну повірки, який сплинув 04 жовтня 2022 року, тому, починаючи з листопада 2023 року, нарахування плати за постачання теплової енергії здійснювалось за показниками будинкових засобів обліку.
20 лютого 2021 року лічильник гарячої води було знято з абонентського обліку, так як термін повірки вказаного лічильника закінчився 18 лютого 2021 року, нарахування проводились відповідно до показань загальнобудинкового лічильника.
Згідно з п.п. 38, 72 Міжповірочних інтервалів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» від 13.10.2016 року № 1747, для лічильників води, теплолічильників та теплообчислювачів міжповірочний інтервал становить 4 роки. Для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії/води, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі, порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії/води або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Вказує на те, що відповідачами не було надано до ТОВ «Теплопостачсервіс» документів на підтвердження повірки індивідуального лічильника тепла.
Крім того, відповідачі споживали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води і жодних заяв про відмову від надання зазначених послуг не надавали. Будь яких скарг або звернень щодо неналежного надання послуг також від них не находило. Відповідачами не надано жодного доказу, що лічильники з теплопостачання та гарячої води проходили повірку.
Зазначає, що 01 травня 2021 року набрав чинності Закон №1060 від 03 грудня 2020 року, яким вносяться зміни у Закон України «Про житлово- комунальні послуги», а саме - у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами, внесеними відповідно до Закону №1060) плата за абонентське обслуговування визначена як платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності в будівлі споживача), крім випадків, визначених цим законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається із: плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ № 808 від 21 серпня 2019 року).
Зазначає, що абонентська плата нараховується у фіксованому розмірі, незалежно від того, користувалися послугою, чи ні. Абонентська плата нараховується на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців та об'єму споживання, і сплачується щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, з 01 липня 2014 року позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідні послуги позивачем надаються в будинку АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками (по 1/4 частині кожний) квартири АДРЕСА_3 ( а.с.7-8).
27.09.2018 року між позивачем, як виконавцем, та ОСОБА_2 , як споживачем, був укладений договір №В3А/215 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
За умовами пункту 11 цього договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року визначена у розмірі 20 770 (двадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 52 коп., ??сума заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води за період з березня 2020 року по квітень 2024 року - у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 36 коп., сума заборгованості за абонентське обслуговування з березня 2022 року по квітень 2024 року- у розмірі 1 306 (тисячу триста шість) грн. 84 коп., сума інфляційних втрат нарахована позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 857 (вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп.; сума 3-х відсотків річних нарахована позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс», стягуючисолідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року в сумі 20 770,52 (двадцять тисяч сімсот сімдесят грн. 52 коп.) грн., з гарячого водопостачання за період з березня 2020 року по квітень 2024 року в розмірі 774,36 (сімсот сімдесят чотири грн. 36 коп.) грн., за абонентське обслуговування з березня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 1 306,84 (одна тисяча триста шість грн. 84 коп.) грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) грн., суд першої інстанції посилався на те, що вимоги позивача мають правове обґрунтування з посиланням на докази, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Спірні правовідносини виникли з приводу несплати споживачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання квартири, а саме за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року з централізованого опалення, за період з березня 2020 року по квітень 2024 року зі сплати послуг за гаряче водопостачання а також зі сплати абонентського обслуговування за період з березня 2022 року по квітень 2024 року.
Вказані правовідносини регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон 1875-IV), який втратив чинність 01 травня 2019 року, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону).
За визначенням Закону 1875-IV власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
У відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пункт 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) визначає, що споживач має право, зокрема,одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмовогооформленого договору не позбавляє споживача (власника) обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), підстав відступу від них колегія суддів не вбачає.
На підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказів встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 в рівних частках- по 1/4 частині кожний ( а.с.7-8).
За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що позивач ТОВ «Теплопостачсервіс», як виконавець послуг, надавав у період з листопада 2018 року по квітень 2024 року послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та у період з березня 2020 року по квітень 2024 року послуги за гаряче водопостачання, а співвласники квартири АДРЕСА_3 та споживачі вказаних послуг частково здійснювали їх оплату (а.с. 9-10, 11).
Документальних підтверджень, у тому числі підписаних споживачем та виконавцем послуг актів-претензій, як це передбачено статтею 27 «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг матеріали справи не містять і відповідачі під час судового розгляду справи таких доказів не надали.
Із розрахунку заборгованості за накопичувальним підсумком борг співвласників квартири АДРЕСА_3 (споживачів послуг) перед ТОВ «Теплопостачсервіс» з оплати послуг, пов'язаних з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з листопада 2018 року по квітень 2024 року становить 20770,52 грн, з оплати послуг за гаряче водопостачання за період з березня 2020 року по квітень 2024 року - 774,36 грн.
За вищевказаною адресоютакож обліковується заборгованість з оплати платежів за абонентське обслуговування для послуг з постачання теплової енергії та з оплати за абонентське обслуговування для послуг з постачання гарячої води за період з березня 2022 року по квітень 2024 року.
Пунктом 11 частини статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України від 03.12.2020 № 1060, передбачено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Отже, плата за абонентське обслуговування є складовою частиною ціни публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та публічного типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води.
Граничний розмір плати за абонентське обслуговування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №808 (із змінами та доповненнями).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_2 (споживач ОСОБА_2 ) обліковується борг з оплати платежів за абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по квітень 2024 року у розмірі 1306,84 грн.
Заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 22 402,71 грн (20770,52 грн +774,36 грн + 1306,84 грн) періоду її виникнення, що обліковується за співвласниками квартири АДРЕСА_3 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості відповідачами не надано та матеріали справи не містять.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок проте, що у співвласників квартири АДРЕСА_3 (споживачів послуг) наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, а також зі сплати платежів за абонентське обслуговування та наявність порушеного права ТОВ «Теплопостачсервіс» в цій частині вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не перевірено правильність розрахунків заборгованості, з урахуванням показниківлічильників тепла та гарячої води, встановлених у квартирі №215 , є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів.
З матеріалів справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що в квартирі АДРЕСА_3 встановлено теплолічильник квартирного обліку №14932799 та лічильник гарячої води №5130247.
Вузол комерційного обліку тепла введено в експлуатацію 10 листопада 2014 року. Опломбування теплолічильника проводилось у присутності, у тому числі, представника постачальника послуг, що підтверджується актом від 10 листопада 2014 року, із зазначенням у ньому про те, що дата повірки - ІІ квартал 2014 року.
Лічильник гарячої води №5130247 взято на абонентський облік та опломбовано 01 листопада 2017 року, що підтверджується актом опломбування засобу обліку гарячої води. Датою повірки лічильника є 18 лютого 2017 року, що зазначено в акті від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, зареєстрованим у Мінюсті 01.11.2016 року за № 1417/29547, для лічильників води та тепло лічильників установлено міжповірочний інтервал - 4 роки.
Відповідно до пункту 3 розділу 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Із розрахунку заборгованості з централізованого опалення/постачання теплової енергії, а також наданих письмових пояснень позивача вбачається, що з 01 грудня 2018 року по листопад 2022 року нарахування проводилось згідно показників квартирних засобів обліку теплової енергії ( лічильника тепла № 14932799).
З листопада 2022 року по квітень 2023рокузгідно приладу обліку тепла, було спожито менший обсяг теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, тому позивач, врахувавши розділ VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954, провів по приміщенню квартири АДРЕСА_3 мінімальне донарахування, яке склало обсяг теплової енергії, який було витрачено на обігрів квартири за вказаний період.
10 липня 2023 року індивідуальний лічильник теплової енергії №14932799 знято з абонентського обліку у зв'язку із закінченням терміну повірки (термін сплив 04 жовтня 2022 року), тому, починаючи з листопада 2023 року нарахування плати за постачання теплової енергії по квартирі відповідачів проводилося за показниками будинкових засобів обліку, враховуючи вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Наказ Мінрегіону №315 від 22листопада 2018 року «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», якими передбачено, що для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Доказів звернення споживачів (відповідачів) до ТОВ «Теплопостачсервіс» з документами на підтвердження повірки індивідуального лічильника тепла № 14932799 та заяви про взяття його на абонентський облік відповідачами під час судового розгляду справи не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Досліджені докази в частині нарахувань вартості послуги з постачання гарячої води свідчать про те, що лічильник гарячої води № 5130247пройшов повірку 18 лютого 2017 року, а відтак міжповірочний інтервал закінчився - 18 лютого 2021 року.
Відповідачі під час судового розгляду справи документально не підтвердили виконання повірки індивідуального засобу обліку гарячої води№ 5130247, що встановлений в квартирі АДРЕСА_3 , а відтак, показання такого вузла розподільного обліку не приймаютьсядля розподілутеплової енергії.
ТОВ «Теплопостачсервіс» знято лічильник гарячої води № 5130247 з абонентського обліку 20лютого 2021 року і нарахування проводились відповідно до показань загально-будинкового лічильника.
Окрім того, заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто, який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 лютого 2019 року у справі № 233/6570/15-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 401/3475/15-ц.
У справі, яка переглядається, встановлено, що сторона відповідача не надала доказів, що в період нарахування спірної заборгованості теплолічильник та лічильник гарячої води, що встановлені у квартирі, пройшли повірку та згідно з вимогами закону могли бути застосовані для визначення суми оплати за спожиті комунальні послуги.
Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що теплопостачання в квартирі не здійснювалось і не здійснюється взагалі, про що 18 грудня 2024 року його представником в присутності свідків був складений акт, яким підтверджено, що в квартирі № 215 відсутні батареї і квартира не опалюється, пломба №2556505 не зірвана і залишається на місці, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з правовою позицією, яка викладеною в постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1192ц15 та № 6-1706ц15, відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Підведення централізованого опалення до точки розподілу, свідчить про виконання послуг постачальником.
Пункт 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначає, що відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном.
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку визначається система подальшого забезпечення такого будинку теплопостачанням з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Рішення співвласників багатоквартирного будинку приймається відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
У багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менш як половина квартир та нежитлових приміщень була відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право в установленому Мінрегіоном порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Не допускається примусове відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від зазначених мереж (систем) інших власників квартир та нежитлових приміщень. Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19 (провадження № 61-5095 св 21) вказано, що "17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 "Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води" (далі - Порядок № 169). Пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 169).
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку № 169).
Отже, припинення споживання теплової енергії на опалення приміщень квартири у багатоповерховому будинку можливе виключно шляхом відключення від мереж центрального опалення в установленому нормативними документами порядку та відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади".
Стороною відповідачане надано до суду акта встановленої форми, затвердженого комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення, який є підставою для відключення від мереж".
Відповідно, при самовільному відключенні від центрального теплопостачання, споживач (відповідачі у справі) не звільняється від оплати центрального теплопостання в повному розмірі.
Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про безпідставність пред?явлених вимог до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , оскільки вказані співвідповідачі не є користувачами (споживачами комунальних послуг) в цьому приміщенні та не проживають в квартирі АДРЕСА_3 , а договір ВЗА/215 про послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води від 27 вересня 2018 року укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , який є фактичним користувачем квартири АДРЕСА_3 та власником особового рахунку, є неспроможними, з огляду на те, що залучені до участі відповідачі у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 (по частині кожний), а тому в силу вимог закону статті 322, 360 ЦК України відповідачі як співвласники квартири зобов'язані утримувати майно, що їм належить, а також несуть відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
При цьому, пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, за приписами пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати вартості комунальних послуг з постачання теплової енергії за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні.
Таким чином, на підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, суд першої інстанції, із висновками якого погоджується і апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачами зобов'язання виникла заборгованість перед ТОВ «Теплопостачсервіс»з оплатипослуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення)/гарячої води та плати за абонентське обслуговування, що підлягає стягненню у розмірі, визначеному виконавцем послуг на підставі затверджених тарифів, і який стороною відповідача не спростовано, так само як і не має підтверджень у відповідності до статей 12, 81 ЦПК України ненадання або надання неналежної якості послуг позивачем чи не користування цими послугами відповідачами.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов'язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто з моменту порушення грошового зобов'язання до момент його усунення.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, то позивач має право на отримання вартості наданих послугіз урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В межах заявлених вимог інфляційні втрати та 3 % річних нараховані позивачем на суму боргу з централізованого опалення(20770,52 грн) за період з листопада 2018 року по січень 2022 року.
З огляду на те, що відповідачі (споживачі послуг) порушили грошове зобов'язання з оплати отриманих послуг з централізованого опалення, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦПК України у визначеному розмірі та за вказаний період в межах заявлених позивачем вимог в цій частині, що становить 857,83 (вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп - інфляційні втрати; 261,90 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп - три проценти річних від простроченої суми.
Висновок суду першої інстанції про те, що у позивача виникло право на стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу за період з листопада 2018 року по січень 2022 року в межах заявлених позивачем вимог в цій частині та відповідачі зобов?язані сплатити на користь позивача 857,83 (вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп- інфляційні втрати; 261,90 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп - три проценти річних від простроченої суми, і з яким погоджується суд апеляційної інстанції, міститься у мотивувальній частині судового рішення.
Разом з тим, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у повному обсязі, суд першої інстанції у резолютивній частині судового рішення не зазначив усі складові загального розміру грошових сум (вимог), що підлягають присудженню (стягненню) з відповідачів на користь позивача, а саме в частині складової боргу - інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості відповідача за послугу з централізованого опалення - 857,83 (вісімсот п?ятдесят сім) грн. 83 коп.; 3% річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення - 261,90 (двісті шістдесят одна) грн. 90 коп.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у
статтях 215 - 217 ЦПК(статтях 264-267 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) - пункт 13 постанови від 18 грудня 2009 року № 14.
Отже, резолютивна частина рішення суду має відповідати мотивувальній частині.
Також колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з вимогами позивача та висновком суду першої інстанції в частині покладення на відповідачів солідарного обов'язку погашення заборгованості за житлово-комунальні, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).
Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.
Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).
Натомість, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (статті 541 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надавав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води споживачам (відповідачам у справі) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яким на праві власності в рівних долях (по 1/4 частині) належить квартира АДРЕСА_3 .
Таким чином, за відсутності договору, який визначає солідарне зобов'язання або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги, правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов'язку погашення заборгованості з централізованого опалення, постачання гарячої води, з оплати платежів за абонентське обслуговування, з урахуванням трьох процентів річних, інфляційних втрат, відсутні. Вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачів відповідно до частки у праві спільної часткової власності кожного (1/4 частка).
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, помилково в основу висновку поклав на відповідачів солідарний обов'язок виконання зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, з оплати платежу за абонентське обслуговування, з урахуванням трьох процентів річних, інфляційних втрат, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідачів, а тому висновок суду першої інстанції без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню, зі стягненням з відповідачів на користь позивача заборгованості за отримані послуги відповідно до частки у праві спільної часткової власності, що належить кожному із них.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» задоволено у повному обсязі, а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного із них, а саме по 757,00 грн з кожного з відповідачів на користь позивача.
Оскільки судове рішення скасовано в частині покладення на відповідачів солідарного обов'язку погашення заборгованість, з ухваленням нового рішення із зазначенням, в якій частині рішення стосується кожного з них, то розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 5, 15, 16, 205, 319, 322, 356, 360, 509, 540, 541, 526, 599, 612, 625, 633, 641, 642 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 19, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п.п.11, 18, 21, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ст.ст. 12, 81, 89, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553)заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5 992,86 грн, яка складається із: суми боргу за послуги з централізованого опалення у розмірі 5 192,63 грн; інфляційні втрати у розмірі 214,46 грн та 3% річних у розмірі 65,47 грн, нараховані на суму боргу за послуги з централізованого опалення; суми боргу за послуги зпостачання гарячої води у розмірі 193,59 грн; суми боргу за абонентське обслуговуванняу розмірі 326,71 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553)заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5 992,86 грн, яка складається із: суми боргу за послуги з централізованого опалення у розмірі 5 192,63 грн; інфляційні втрати у розмірі 214,46 грн та 3% річних у розмірі 65,47 грн, нараховані на суму боргу за послуги з централізованого опалення; суми боргу за послуги зпостачання гарячої води у розмірі 193,59 грн; суми боргу за абонентське обслуговуванняу розмірі 326,71 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» ( ЄДРПОУ 35138553)заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5 992,86 грн, яка складається із: суми боргу за послуги з централізованого опалення у розмірі 5 192,63 грн; інфляційні втрати у розмірі 214,46 грн та 3% річних у розмірі 65,47 грн, нараховані на суму боргу за послуги з централізованого опалення; суми боргу за послуги зпостачання гарячої води у розмірі 193,59 грн; суми боргу за абонентське обслуговуванняу розмірі 326,71 грн.
Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» ( ЄДРПОУ 35138553)заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5 992,86 грн, яка складається із: суми боргу за послуги з централізованого опалення у розмірі 5 192,63 грн; інфляційні втрати у розмірі 214,46 грн та 3% річних у розмірі 65,47 грн, нараховані на суму боргу за послуги з централізованого опалення; суми боргу за послуги зпостачання гарячої води у розмірі 193,59 грн; суми боргу за абонентське обслуговуванняу розмірі 326,71 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553) витрати по сплаті судового збору у розмірі 757,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553) витрати по сплаті судового збору у розмірі 757,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553) витрати по сплаті судового збору у розмірі 757,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (ЄДРПОУ 35138553) витрати по сплаті судового збору у розмірі 757,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: