29 жовтня 2025 року
справа № 757/43035/24-ц
провадження № 22-ц/824/6549/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Сушко Л.П., Желепи О.В.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - Бабур Олесі Петрівни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року постановлену під головуванням судді Гуртова Т.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
24.12.2024 надійшла заява від представника позивача, в якій позивач просив: закрити провадження та розподілити судові витрати.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року заяву в частині закриття провадження задоволено, в решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - Бабур Олеся Петрівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати в частині розподілу судових витрат, постановити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у додатках до позовної заяви до суду було надано Договір про надання правової допомоги від 01.01.2023 року, додаткова угода про внесення змін до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 року від 31.05.2024 року, Акт приймання передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором №б/н від 01.01.2023 року від 19.08.2024 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» понесла та понесе в майбутньому, ордер про надання правничої (правової)допомоги серії АІ №1703700 від 19.09.2024 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №8687/10 від 07.02.2020 року.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги, що у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представником апелянта було подано заяву про розгляд справи без участі, в якій апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині відмови стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в іншій частині ухвала районного суду апеляційною інстанцією не переглядається.
Відмовляючи в задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів позовної заяви не надані платіжні документи, які мають враховуватися, як належні та допустимі докази підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відсутність таких документів ставить під сумнів, чи є розмір 10 000,00 грн обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
24.12.2024 надійшла заява від представника позивача, в якій позивач просив: закрити провадження та розподілити судові витрати.
Позивач у своїй заяві зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та, як наслідок, є підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);
- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 199/9188/16-ц.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було надано до суду докази, які підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу, а саме, платіжні документи, які мають враховуватися, як належні та допустимі докази підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, відмова районного суду у задоволенні заяви в частині стягненні витрат на професійну правничу допомогу є законною та обґрунтованою, ухваленою з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - Бабур Олесі Петрівни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді