апеляційне провадження №22-ц/824/14178/2025
справа №761/23491/25
22 жовтня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , поданою адвокатом Кудрявцевим Олександром Владиславовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Савчук Ю.Н., дата складення повної ухвали не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» про відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому просить стягнути із відповідача Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 гривень.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» про відшкодування моральної шкоди.
Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України та вказав, що між тими самими сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, уже розглядалася цивільна справа №761/25760/20, за результатами якої рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із постановленою ухвалою, адвокатом Кудрявцевим О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на формальний підхід до справи.
Вказує, що суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, пославшись на наявність справи №761/25760/20 з тими ж сторонами, предметом і підставами.
Разом з цим, звертає увагу, що цей позов ґрунтується на положеннях статті 1177 ЦК України та частині 7 статті 128 КПК України, поданий як потерпілою стороною, а не як родичем.
Крім цього, предмет цього позову не є тотожним до справи №761/25760/20, як не є тотожним і склад сторін. У цій справі один відповідач, тоді як в попередній справі було два. Отже, подана ОСОБА_1 позовна заява не є аналогічною до тієї, що фігурує у справі №761/25760/20, на яку послався суд першої інстанції.
Склад сторін та предмет відрізняються від попередньої справи; відсутні всі три умови, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України для відмови у відкритті провадження.
Крім того, помилковим є висновок про зловживання правом, оскільки позивач реалізував процесуальне право прямо передбачене законом.
Отже, ухвала про відмову у відкритті провадження є необґрунтованою, а справа підлягає передачі до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
05 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ВТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" на апеляційну скаргу.
Відповідач заперечує, що позови різні, уважає, що новий позов фактично дублює попередній, лише доповнений новими обставинами (закриття кримінального провадження) та іншими посиланнями на норми права.
Зазначає, що зміна формулювань чи доповнення фактів не свідчить про зміну підстав позову, а отже справа має розглядатися як ідентична попередній.
Посилається на те, що позивач не входить до кола осіб, які за законом мають право на компенсацію моральної шкоди у зв'язку зі смертю родича, і не довів факту спільного проживання з ним. Отже, справа № 761/23491/25 по суті ідентична № 761/25760/20, а повторне звернення є спробою перегляду попередніх рішень, що суперечить принципу юридичної визначеності.
З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №990/433/18, вказує, що зміна формулювань чи суми вимог не створює нового предмета чи підстави.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
Адвокат Фісенко Я.О., яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В судове засідання скаржник та адвокат Кудрявцев О.В. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Адвокат Кудрявцев О.В. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому просить стягнути із відповідача - Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 гривень.
В обґрунтування позову вказує, що у 2014 році на будівництві, яке здійснювало АТ «ЗЗБК ім. Ковальської», через халатність майстра ОСОБА_2 загинув інженер БТІ ОСОБА_3 , двоюрідний брат заявника ОСОБА_1 . Спеціальне розслідування та експертизи підтвердили порушення норм охорони праці та причинний зв'язок між діями працівника відповідача і смертю потерпілого.
Кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_2 закрите у 2024 році у зв'язку із закінченням строків давності. Суд встановив факт службової недбалості ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що у межах кримінального провадження подавав цивільний позов, проте такий залишено без розгляду.
Зазначає, що смерть брата спричинила для позивача тяжкі моральні наслідки: він втратив близьку людину, відчув глибокий шок, змінив спосіб життя, присвятив себе догляду за матір'ю загиблого, не створив власної сім'ї та залишився самотнім. Відповідач не визнав своєї провини і не вибачився, що посилило страждання позивача.
Враховуючи характер порушень, масштаб трагедії та принципи справедливості, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у 10 000 000,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у справі №761/33762/20 клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження ? задоволено.
Звільнено ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 272 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 272 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100100005054 від 20 травня 2014 року, закрито.
Процесуальні витрати у розмірі 15 888 гривень, пов'язані з проведенням експертиз, віднесено на рахунок держави. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 7-11).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю двоюрідного брата відмовлено (а.с. 36-47).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування вказаної норми права зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів.
Разом з тим, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, зокрема сторін, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №917/1739/17 дійшла висновку про те, що предмет позову ? це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав та інтересів. Підстави позов ? це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто для встановлення тотожності предмета позову визначальне значення має оцінка судом того, яка саме матеріально-правова вимога позивача звернена до суду. Не є зміною предмета позову викладення одних і тих же вимог, але в іншій стилістичній формі.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/432/18 (провадження № 11-257заі18), тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.
Тобто достатньою та необхідною правовою підставою для визнання позову тотожним є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги, заявлені у справі, яка переглядається, до тих, що були розглянуті у справі №761/225760/20, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач обґрунтовує вимоги нормами статті 1177 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Разом з тим, у справі №№761/225760/20 вимоги ОСОБА_1 грунтувались на нормах статті 1168 ЦК України, згідно частини другої якої моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), та норм закону позивач просить про захист свого права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, на наведене уваги не звернув, не проаналізував підстави позову у цій справі та у справі №761/225760/20, внаслідок чого зробив передчасний висновок про застосування пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Отже, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кудрявцевим Олександром Владиславовичем, задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова