11 грудня 2025 року м. Чернівці
Справа № 723/2502/25
Провадження №22-ц/822/987/25
Провадження №22-ц/822/1057/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Акціонерне товариство «Ідея Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
треті особи - Сторожинецький відділ державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року та додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Дедик Н. П.,
ОСОБА_1 у червні 2025 року звернулася до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., Сторожинецький відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11201, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» грошових коштів за кредитним договором № Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року за період з 02 лютого 2020 року по 08 липня 2020 року в розмірі 44 470 грн, з яких: прострочений основний борг - 29 062,93 грн; прострочені проценти - 5 021,14 грн; прострочена плата за обслуговування кредиту - 4 416,21 грн; пеня - 4 069,72 грн; плата за вчинення виконавчого напису - 1900 грн.
29 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Вакарчуком Г. І. відкрито виконавче провадження № 63104855 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Ідея Банк».
Ухвалою Сторожинецького районного суду від 01 квітня 2024 року (справа № 723/1172/24) замінено сторону виконавчого провадження - стягувача АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
26 березня 2025 року старшим державним виконавцем Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Вакарчуком Г. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу АТ «Ідея Банк».
В подальшому старшим державним виконавцем Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Вакарчуком Г. І. 28 березня 2025 року винесену постанову про відновлення виконавчого провадження, також винесено постанову, якою замінено стягувача АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області 01 квітня 2024 року та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статус стягувача у виконавчому провадженні № 63104855.
Вказувала на те, що про існування вищевказаного виконавчого напису їй стало відомо у зв'язку з ініціюванням АТ «Ідея Банк» виконавчого провадження та відкриття старшим державним виконавцем виконавчого провадження № 63104855.
Вважала, що зазначений виконавчий напис є таким, що суперечить вимогам законодавства в частині дотримання порядку вчинення його нотаріусом, оскільки безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»).
Приватний нотаріус Остапенко Є. М. при вчиненні оскаржуваного напису №11201 від 27 серпня 2020 року не врахував тієї обставини, що постанова КМУ №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнана незаконною та нечинною.
Кредитний договір № Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року, на який міститься посилання у оспорюваному виконавчому написі, нотаріально не посвідчувався. Крім того, відсутня виписка по рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості при зверненні до приватного нотаріуса Остапенка Є. М. для вчинення виконавчого напису, що підтверджувала б безспірність заборгованості. Вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Остапенком Є. М. на підставі п. 2 Переліку документів постанови №1172 є неправомірним, оскільки у нотаріуса не було правових підстав вважати, що заборгованість є безспірною.
Недотримання приватним нотаріусом Остапенком Є. М. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису вимог чинного законодавства є достатньою підставою для визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вважала, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення майна, як безпідставно отриманого, стягнутого за цим написом.
Отже, стягнуті за виконавчим написом на користь АТ «Ідея Банк» з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 765,19 грн підлягають поверненню на її користь на підставі ст. 1212 ЦК України.
Просила визнати виконавчий напис №11201 від 27 серпня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з АТ «Ідея Банк» на її користь грошові кошти в розмірі 7 765,19 грн.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. та Сторожинецький відділ ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 27 серпня 2020 року, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. за зареєстрованим в реєстрі № 11201, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк».
Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 7765,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року нотаріально не посвідчувався, тому у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
У рамках виконавчого провадження на підставі виконавчого напису з позивача на користь АТ «Ідея Банк» стягнуто грошові кошти в сумі 7 765,19 грн. Встановивши, що правові підстави набуття відповідачем АТ «Ідея Банк» грошових коштів у сумі 7 765,19 грн, що стягнуті з ОСОБА_1 у примусовому порядку у виконавчому провадженні № 63104855 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який не підлягає виконанню, відпали, то отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн.
Стягнуто з ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн.
На рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року та додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року, відповідач АТ «Ідея Банк» подало апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, а додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 .
Посилається на те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції є необґрунтовані, незаконні, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та на підставі неповно з'ясованих обставин.
Зазначає, що відповідно до договору факторингу від 17 листопада 2023 року, укладеного між АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», останнє прийняло права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 , а тому, на думку АТ «Ідея Банк», він не є належним відповідачем за позов ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача - АТ «Ідея Банк», що є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог до АТ «Ідея Банк» та ухвалення в цій частині нової постанови про відмову в позові до АТ «Ідея Банк».
Вказує на те, що отримані в межах виконавчого провадження № 63104855 АТ «Ідея Банк» кошти до заміни сторони виконавчого провадження становили 7 504,69 грн, а не заявлені 7 765,19 грн. Кошти в розмірі 260,50 грн було перераховано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно з договором факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року, за кредитним договором від Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року.
Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що у рамках виконавчого провадження на підставі виконавчого напису з позивача на користь АТ «Ідея Банк» стягнуто грошові кошти в сумі 7 765,19 грн.
У матеріалах справи відсутня копія договору про надання правової допомоги № 25-03/25 від 25 березня 2025 року (такий до клопотання не долучений та відсутній в електронному кабінеті АТ «Ідея Банк», електронній справі), та докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, зокрема квитанцій про оплату таких послуг чи будь-яких інших документів, що підтверджували б факт надання таких послуг в цій справі, тому відсутні правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних, допустимих доказів реальності, фактичності надання правової допомоги позивачу адвокатом в цій судовій справі.
Предметом позову у справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 7765,19 грн, натомість представник позивача просить стягнути з AT «Ідея Банк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, що становить більше ніж 10% від ціни позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аналіз змісту апеляційної скарги АТ «Ідея Банк» свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується одним з відповідачем, в частині пред'явлених до нього позовних вимог. Іншими учасниками справи судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог до АТ «Ідея Банк» не повністю відповідають зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до кредитного договору №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року АТ "Ідея Банк" надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 34 000 грн на 12 місяців, за користування яким позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку.
27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 11201, яким пропонується стягнення з ОСОБА_1 не виплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року на користь АТ «Ідея Банк» за період з 02 лютого 2020 року по 08 липня 2020 року на загальну суму 44 470 грн, з яких: прострочений основний борг - 29 062,93 грн; прострочені проценти - 5 021,14 грн; прострочена плата за обслуговування кредиту 4 416,21 грн; пеня - 4 069,72; плата за вчинення виконавчого напису - 1900 грн.
З постанови про відкриття виконавчого провадження Сторожинецького РВ ДВС від 29 вересня 2020 року №63104855 вбачається, що відповідач АТ «Ідея Банк» звернувся до Сторожинецького РВ ДВС із заявою про примусове виконання виконавчого напису НМВ № 582209 від 27 серпня 2020 року, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 44 470 грн.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2024 року у справі №723/1172/24 було замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні № 63104855 з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
26 березня 2025 року старшим державним виконавцем Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Вакарчуком Г. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу АТ «Ідея Банк».
28 березня 2025 року старшим державним виконавцем Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Вакарчуком Г. І. винесено постанови: про відновлення виконавчого провадження № 63104855, про заміну стягувача АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області 01 квітня 2024 року та про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
З листа Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області від 28 березня 2025 року №29.12-22/18332 у виконавчому провадженні №63104855, яке відкрито 29 вересня 2020 по виконавчому напису №НМВ582209 від 27 серпня 2020 року, вбачається, що з боржника ОСОБА_1 утримано боргу у сумі 7 765,19 грн.
Щодо позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, пред'явленого до АТ «Ідея Банк», слід зазначити наступне.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
У статті 517 ЦК України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов'язальних відносин.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень статті 175 ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір №171120023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року. Відповідно до п.2.2 договору факторингу права вимоги, які AT «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед AT «Ідея Банк», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання - передачі реєстру боржників в електронному вигляді AT «Ідея Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
В подальшому ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2024 року у справі №723/1172/24 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні № 63104855 з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Отже, після укладення зазначеного вище договору факторингу №№171120023 від 17 листопада 2023 року, правомірність якого позивачем не спростована, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу кредитора (стягувача) згідно з виконавчим написом, вчиненим 27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 11201, по відношенню до ОСОБА_1 .
Разом з тим, одним з відповідачів ОСОБА_1 залучено до участі у справі АТ «Ідея Банк», матеріально-правовий зв'язок якого з позивачем станом на час звернення останньої до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутній.
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, до неналежного відповідача - АТ «Ідея Банк», що є підставою для скасування рішення суду в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позову в цій частині до АТ «Ідея Банк».
Щодо вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис, вчинений 27 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований в реєстрі за № 11201, за яким в примусовому порядку державним виконавцем Сторожинецького РВ ДВС з ОСОБА_1 стягнуто 7 7765,19 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України АТ «Ідея Банк» зобов'язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Доводи АТ «Ідея Банк» про те, що кошти отримані в межах виконавчого провадження № 63104855 АТ «Ідея Банк» до заміни сторони виконавчого провадження становили 7 504,69 грн, а не заявлені 7 765,19 грн, висновків суду першої інстанції не спростовують, виходячи з наступного.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Отже, норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
При подачі до суду першої інстанції відзиву відповідач не подав доказів про розмір зарахованих коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року, а також про перерахування АТ «Ідея Банк» на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» коштів у розмірі 260,50 грн згідно з договором факторингу №17112023 від 17 листопада 2023 року.
Долучена до апеляційної скарги виписка за договором №Z06.23965.004968861 від 27 лютого 2019 року за період з 27 лютого 2019 року по 12 жовтня 2025 року судом апеляційної інстанції не приймається, оскільки в апеляційній скарзі не заявлялося клопотання про долучення зазначеного доказу, зокрема з підстав неможливості подати його до суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ «Ідея Банк» безпідставно отриманих коштів у розмірі 7765,19 грн, оскільки останнім не спростовано отримання зазначених коштів в межах виконавчого провадження №63104855.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому в зазначеній частині його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині до АТ «Ідея Банк».
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачка за вимогою майнового характеру при подачі позовної заяви в електронній формі мала сплатити 968,96 грн, а за вимогою немайнового характеру до двох відповідачів мав сплатити 1 937,92 грн, а разом - 2 906,88 грн. Проте сплатила судовий збір за подачу позову у розмірі лише 968, 98 грн.
У зв'язку з наведеним підлягає стягненню в дохід держави недоплачений позивачкою судовий збір у сумі 968,96 грн, а інший не доплачений позивачкою судовий збір у розмірі 968,96 грн слід стягнути з ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" на користь держави.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону №3674-VI, не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі (див. постанова Верховного Суду 02 липня 2024 року від справа №160/19149/23 (адміністративне провадження № К/990/12666/24).
Отже, за подання апеляційної скарги у паперовій формі відповідач АТ «Ідея Банк» мав сплатити судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн (за вимогою майнового характеру та вимогою немайнового характеру, яка пред'явлена до АТ «Ідея Банк»).
За подачу апеляційної скарги АТ «Ідея Банк» сплатив судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
За таких обставин підлягає стягненню в дохід держави недоплачений АТ «Ідея Банк» судовий збір у сумі 1816,80 грн.
Виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог, на користь позивачки з АТ «Ідея Банк» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" слід стягнути судовий збір за подачу позову по 968,96 грн з кожного.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ «Ідея Банк» за наслідками її перегляду у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме скасування рішення суду в частині задоволених вимог до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, судовий збір, який підлягав сплаті за цією вимогою у суді апеляційної інстанції у сумі 1816,80 грн, слід стягнути з позивачки на користь товариства.
Щодо апеляційної скарги додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року, слід зазначити наступне.
Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн. Стягнуто з ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Григоренком А. О. укладено договір про надання правової допомоги №25-03/25, на підставі якого видано ордер на надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року №1865005.
25 березня 2025 року між позивачем та адвокатом було укладено додаток № 2 до Договору, в якому сторонами було погоджено, що адвокат бере на себе зобов'язання від імені та в інтересах замовника здійснити комплекс дій щодо подання позову та судового представництва Замовника у межах судової справи за позовом замовника до АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису № НМВ582209 від 27 серпня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі № 11201 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., таким, що не підлягають виконанню.
Сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги згідно з п. 1 даного додатку становить: А) 2000 грн за одну годину надання правової допомоги Адвокатом. Тарифікація від 15 хвилин; В) 2500 грн за забезпечення адвокатом судового представництва замовника у суді першої інстанції або у відповідному суді апеляційної інстанції чи у суді касаційної інстанції. Тарифікація від однієї години. Сторони погодили, що клієнт додатково сплачує адвокату «гонорар успіху» за позитивне для замовника вирішення справи у розмірі 10 000 грн, який сплачується замовником адвокату протягом тридцяти банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.
На підтвердження обсягу і видів наданої Андреєвій Г.С. правової допомоги суду подані складені і підписані нею і адвокатом акт №2 від 13 вересня 2025 року приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору №25-03/25 про надання правової допомоги від 25 березня 2025 року, додаток №2 від 25 березня 2025 року, що складений до договору №25-03/25 про надання правової допомоги від 25 березня 2025 року, додаток №1 до акту №2 від 13 вересня 2025 року звіт про витрачений час на надання правової допомоги.
Згідно з вказаними документами адвокат виконав роботи та надав послуги ОСОБА_1 на загальну суму 15 000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 виснувала про можливість існування "гонорар успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, у акті № 2 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору від 25 березня 2025 року та додатку № 2 від 25 березня 2025 року до договору передбачено, що сторони погодили, що клієнт додатково сплачує адвокату «гонорар успіху» за позитивне для замовника вирішення справи № 723/2502/25 у розмірі 10 000 грн, який також сплачується клієнтом адвокату протягом тридцяти банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.
Отже, загальний розмір понесених позивачкою витрат на правничу допомогу складає 25 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є реальними, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, їх слід стягнути в рівних частках з відповідачів.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У жовтні 2025 року відповідач АТ «Ідея Банк» подало до місцевого суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Клопотання обґрунтованого тим, що визначений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 є неспівмірним із складністю справи, значно завищеним, необґрунтованим, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Відповідач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи заперечення щодо неспівмірності цих витрат.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачкою пред'явлено вимогу майнового характеру до АТ «Ідея Банк» та вимогу немайнового характеру до АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», тому витрати на правничу розподіляються між відповідачами АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у співвідношенні 75% і 25% відповідно.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ «Ідея Банк» за наслідками її перегляду у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме скасування рішення суду в частині задоволених вимог до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також наявність клопотання відповідача АТ «Ідея Банк» щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи у суді першої інстанції, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь позивачки слід стягнути 3000 грн витрат на правничу допомогу, що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, слід провести взаємозалік судових витрат у справі, які в результаті стягнути з позивачки на користь АТ «Ідея Банк» у сумі 2 152,16 грн (3000+968,80 -1816,80).
За відсутності заперечень з боку відповідача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо розміру витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь позивачки слід стягнути судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6250 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
В іншій частині рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Розподіл судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: м. Львів вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1816 гривень 80 копійок.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» на додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2025 року змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місце знаходження: м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2 152 гривні 16 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6250 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: Н. К. Височанська
І. Б. Перепелюк