Провадження № 11-сс/821/559/25 Справа № 712/14349/25 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
скаржника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.11.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 від 30.09.2025 про закриття кримінального провадження №42023000000001556 від 20.09.2023,
даною ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.11.2025 відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги ОСОБА_6 з посиланням на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, при цьому постанова старшого слідчого про закриття кримінального провадження № 42023000000001556 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, ухвалена з дотриманням вимог закону, а підстави для її скасування з наведених у скарзі підстав відсутні.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону ОСОБА_6 24.11.2025 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу та 07.12.2025 доповнення до неї, якою просить скасувати ухвалу слідчого судді від 14.11.2025, постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на постанову слідчого від 30.09.2025 про закриття кримінального провадження; скасувати зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження; зобов'язати орган досудового розслідування продовжити досудове розслідування; альтернативно, у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про необхідність додаткових з'ясувань у суді першої інстанції, - скасувати ухвалу слідчого судді та направити матеріали для нового розгляду до іншого слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси з обов'язковими вказівками щодо витребування і дослідження розпорядження форми № 20, медичних матеріалів та об'єктивних даних про умови тримання.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано на неповноту судової перевірки і відсутність належної оцінки наданих ключових доказів, слідчий суддя не витребувала і не дослідила: ряд документів, зокрема, оригінал або засвідчену копію розпорядження суду (форма № 20) з конкретними реквізитами (дата, номер, підпис), відомостями про направлення його до установи виконання покарань та реєстрацію отримання цією установою; матеріали перегляду вироку 2000 за Законом № 1483-III, у тому числі склад суду, участь сторін, протоколи засідання та дату набрання судовим рішенням законної сили.
ОСОБА_6 у скарзі також зазначено, що слідчим суддею проігноровані та залишені без належної оцінки його клопотання, якими він просив зобов'язати орган досудового розслідування: витребувати повний медичний масив (1999-2004 рр., 2020-2025 рр.) та призначити судово-медичну експертизу щодо стану здоров'я та наслідків умов тримання; забезпечити його допит безпосередньо слідчим у присутності захисника, враховуючи, що він висловив бажання давати показання саме у такий спосіб; провести об'єктивну перевірку умов тримання (журнали санітарної обробки й банно-прального обслуговування, наявність та режим подачі гарячої води, площі камер, акти перевірок, ремонтні та кошторисні документи тощо); допитати посадових осіб ДУ «Черкаський СІЗО» з оформленням протоколів та з подальшою перевіркою їхніх пояснень об'єктивними даними.
ОСОБА_6 вказує на неповноту та поверхневість досудового розслідування, що не дозволяла закривати провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Так, орган досудового розслідування обмежився збором окремих пояснень посадових осіб установи, окремих довідок з медичної документації та виконанням доручення слідчого. Водночас не було проведено дій, на яких наполягав скаржник. При цьому, слідчий суддя констатував, що нездійснення усіх слідчих дій не є безумовною підставою для скасування постанови про закриття. Однак у ситуації, коли ключові для предмета провадження обставини не досліджені, закриття провадження є передчасним. Суд не навів переконливого обґрунтування, чому непроведення зазначених дій не впливає на висновок про відсутність складу кримінального правопорушення, чим порушив вимоги ст.ст.94, 370 КПК України.
На переконання ОСОБА_6 тлумачення ст.146-1 КК України невірне та надто звужене. Незаконне позбавлення волі або незаконне продовження позбавлення волі посадовими особами може проявлятися не лише у формі приховування місця перебування, а й у формі відсутності належного виконавчого акта, невиконання вимог закону щодо перегляду покарання, утримання без законної підстави або після спливу строків, передбачених законом. Суд не дослідив, чи відповідає фактичне тримання апелянта вимогам національного законодавства та ст. 5 Конвенції, а звів аналіз лише до формальної відсутності приховування місця перебування, що свідчить про неправильне застосування кримінального закону.
Крім того, на думку скаржника слідчим суддею при розгляді його скарги не враховано релевантних стандартів ЄСПЛ щодо умов тримання засуджених до смертної кари та довічного позбавлення волі, а також стандартів надання медичної допомоги в місцях несвободи.
Також ОСОБА_6 зазначає, що до його електронного кабінету 23.11.2025 судом завантажено копію резолютивної частини ухвали, що підтверджується «карткою руху документу» у зв'язку з чим він вважає, що дана апеляційна скарга подана у межах процесуального строку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення скаржника, який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги та скасуванні ухвали слідчого судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був присутнім під час розгляду його скарги 14.11.2025. ОСОБА_6 саме в даний час відбуває покарання у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», також він зареєстрований у системі «Електронний суд». Матеріали справи не містять супровідних листів, які свідчили б про направлення йому копії оскаржуваної ухвали, як не містять і довідки про доставку електронного документу. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_6 надав картку руху документів за даними якої до електронного суду від АСДС надійшла ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.11.2025 у справі №712/14349/25, провадження 1-кс/712/4979/25 23.11.2025. При цьому неможливо з'ясувати це резолютивна частина ухвали чи повний її текст.
Приймаючи до уваги, що скаржник утримується у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», за даними картки руху документів копію ухвали від 14.11.2025 отримав 23.11.2025, відповідно, з цього дня мав можливість оскаржити ухвалу слідчого судді, апеляційну скаргу подав 24.11.2025, апеляційний суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 14.11.2025 ОСОБА_6 не пропущено.
По суті розгляду скарги, слідчим суддею на підставі матеріалів скарги, матеріалів кримінального провадження №42023000000001556 від 20.09.2023 встановлено, та вбачається з матеріалів судового провадження, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001556 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України, розпочате на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №757/29137/23-к за заявою ОСОБА_6 від 07.07.2023, який утримується в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Постановою старшого слідчого Четвертого СВ (з дислокацією у м. Черкасах) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 від 30.09.2025 кримінальне провадження №42023000000001556 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою слідчого ОСОБА_6 18.10.2025 оскаржив її до слідчого судді та, зокрема, просив: скасувати постанову слідчого від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження №42023000000001556;
-зобов'язати слідчого/прокурора продовжити досудове розслідування та виконати невідкладно такі процесуальні дії:
-витребувати повний медичний масив щодо мене за періоди 1999-2004, 2020-2025 (медкарти, епікризи, акти санітарної обробки, призначення/виконання лікування, результати досліджень), та призначити судово-медичну експертизу щодо наявної/можливої шкоди здоров'ю та причинного зв'язку з умовами тримання;
-витребувати з суду першої інстанції у справі № 2-41/97 та архівів розпорядження (форма № 20) про звернення вироку/рішень до виконання (дати, номери, підстави, підтвердження надсилання в установу), а також матеріали щодо постанови Черкаського облсуду від 01.06.2000 (повний пакет із протоколом засідання, склад суду, участь сторін, повідомлення, наявність захисника);
-провести допит ОСОБА_6 безпосередньо слідчим у присутності захисника, з фіксацією усіх доводів щодо умов тримання, стану здоров'я, виконавчих підстав;
-ідентифікувати і допитати посадових осіб ДУ «Черкаський СІЗО» (П.І.Б., посади) із оформленням протоколів (ст. 104-107 КПК) та перевіркою їхніх тверджень об'єктивними даними: площі камер, вентиляція/освітленість, доступ до прогулянок/лазні, журнали санобробки, акти ЦОЗ/ДСЕС, фотозйомка стану камер у 2021-2025 рр., кошторисні/фінансові документи щодо ремонтів (з урахуванням довідки про ненадходження коштів у 2021-2025);
-провести огляд місця тримання (камер) з фото- та відеофіксацією, замірами площ/освітленості, складанням схем, залучивши незалежного спеціаліста.
-витребувати та дослідити особову справу утримуваного, журнали медчастини, журнали побутового забезпечення.
-забезпечити ефективність і своєчасність розслідування у світлі стандартів ЄСПЛ за ст. З Конвенції (процесуальний аспект), у т.ч. з урахуванням висновків Sukachov v. Ukraine та практики щодо медичної допомоги (Melnik v. Ukraine);
-визнати процесуальні порушення як причини скасування постанови: неповнота перевірки, відсутність мотивів, ігнорування клопотань/пояснень заявника, покладання на неперевірені «адміністративні» відомості.
В обґрунтування скарги вказував на те, що постанова слідчого від 30.09.2025 про закриття кримінального провадження є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з ігноруванням попередніх висновків слідчих суддів щодо процесуальних порушень при перевірці фактів незаконного тримання ОСОБА_6 . Постанови від 12.08.2025 та 19.09.2025 про відмову у визнанні потерпілим двічі скасовано ухвалами суду (08.09.2025 і 10.10.2025) через порушення вимог ст.55 і 110 КПК. Незважаючи на це, слідчий без усунення дефектів закрив провадження, посилаючись на «пояснення працівників СІЗО» без протоколів і належної оцінки доказів, що є порушенням ст. 9, 23, 84, 110, 214, 219 КПК України.
Фактичною основою скарги ОСОБА_6 вказує: медичні дані - задокументовані епізоди туберкульозу (1999-2000; 2003-2004) і стаціонарне лікування у 2020 році; мають доказове значення щодо шкоди й причинно-наслідкового зв'язку з умовами тримання; відсутність розпорядження про звернення вироку до виконання - інформаційна довідка ДУ «Черкаський СІЗО» підтверджує відсутність форми № 20, яка є єдиним виконавчим документом відповідно до Інструкції Мін'юсту № 25/5 від 13.03.1997; волевиявлення щодо допиту - він не відмовлявся від дачі показань і просив провести допит із залученням захисника. Цю процесуальну дію не виконано в порушення ст.22, 93 КПК; процесуальний контекст 2023-2025 - ухвала Печерського райсуду (25.08.2023) і контроль за ст.206 КПК (Придніпровський райсуд, 07.02.2025) підтверджують обов'язок органів ефективно перевірити доводи про незаконність тримання.
Суттєвим порушенням прав вважає відсутність виконавчого розпорядження (форма №20), оскільки переходячи від смертної кари до довічного після рішення КСУ 29.12.1999 і запровадження довічного покарання Законом № 1483-III (22.02.2000) суд мав забезпечити новий титул тримання. За ст.5 Конвенції позбавлення волі можливе лише «на підставі і в порядку, встановлених законом». Форма № 20 є виконавчим документом, який надає законний титул установі. Листи та повідомлення про «надсилання справи» не замінюють розпорядження суду. Дані СІЗО підтверджують його відсутність. Посилання слідчого на абстрактну «наявність розпоряджень» без реквізитів не усуває сумнівів у законності тримання.
Постанова слідчого містить неповноту досудового розслідування, відсутність дослідження оригіналів розпоряджень та порушення вимог мотивованості відповідно до ст.110 КПК.
Слідчим допущена неповнота розслідування: не витребувано повний медичний масив, не проведено експертизу, не перевірено наявність форми № 20, використано «пояснення працівників СІЗО» без ідентифікації осіб, дат, протоколів (ст. 104-107 КПК) і без співставлення з об'єктивними даними (журнали, акти, фотофіксація, медкарти); проігноровано волевиявлення на допит із захисником в порушення ст.ст. 22 і 93 КПК.
ЄСПЛ констатував системне порушення ст.3 Конвенції щодо умов тримання в українських СІЗО, включно з Черкаським. ЄСПЛ вимагає незалежної перевірки скарг на умови тримання, а не покладання на «адміністративні пояснення». При цьому довідка СІЗО про ненадходження коштів на ремонти 2021-2025 років ставить під сумнів твердження про «належні умови». А відсутність на скарги ОСОБА_6 та ігнорування доказів щодо санітарних і гігієнічних умов порушує стандарти ефективного розслідування. Скаржник вважає необхідним витребувати журнали, акти, фотофіксацію, кошторисні документи, медичні записи.
Рішення від 01.06.2000 мало форму «постанови», ухвалене одноособово без участі підсудного і захисника, що не відповідало КПК 1960 року. Існує повідомлення суду 2001 року про набуття вироком 1997 року законної сили, що створює сумніви щодо виконавчих підстав і процедури звернення до виконання. Ці обставини не перевірені слідчим, хоча мали бути витребувані відповідно до ст. 93, 94 КПК. Лист ВСУ підтверджує, що розпорядження про звернення вироку мало бути надіслано лише після рішення Президента, тобто правовий титул тримання на той момент був відсутній.
ЄСПЛ у Vinter v. UK та Petukhov v. Ukraine (no.2) визначив, що довічне без реальної можливості звільнення порушує ст.3 Конвенції. КСУ у рішенні №6-р/2021 визнав відсутність такої перспективи неконституційною. Отже, довічне тримання без механізму перегляду є невідповідним принципам гуманності та гідності. Перевірка законності тримання має включати оцінку наявності механізму перегляду або пом'якшення.
Постанова слідчого від 30.09.2025 є незаконною, необґрунтованою і невмотивованою (ст. 9, 22, 91, 93, 94, 110, 284 КПК), оскільки: розслідування проведено неповно; ключові докази (медичні документи, виконавчі акти) не витребувано; аргументована поясненнями заінтересованих осіб без перевірки; проігноровано волевиявлення заявника; не враховані стандарти ЄСПЛ щодо ефективного розслідування. Постанова слідчого від 30.09.2025 підлягає скасуванню з поверненням матеріалів для продовження розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 14.11.2025 відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги ОСОБА_6 з посиланням на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, при цьому постанова старшого слідчого про закриття кримінального провадження № 42023000000001556 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, ухвалена з дотриманням вимог закону, а підстави для її скасування з наведених у скарзі підстав відсутні.
Такими є встановлені обставини справи, а зазначене питання щодо закриття кримінального провадження якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення має наступне правове регулювання.
За змістом положень ст.ст.283, 284 КПК України закінчення досудового розслідування - це завершальний етап стадії досудового розслідування, у межах якого підбиваються підсумки роботи слідчого і прокурора щодо вирішення завдань кримінального провадження, аналізуються всі зібранні докази та приймається підсумкове рішення у справі на стадії досудового розслідування.
Після виконання вимог ст.91 КПК України, а саме встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась не перевіреною.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За змістом ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, що й мало місце в даному випадку.
Так, стаття 146-1 КК України визначає відповідальність за насильницьке зникнення - арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування. Частина 2 цієї статті стосується видання наказу або розпорядження про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, або невжиття керівником, якому стало відомо про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, його підлеглими заходів для їх припинення та неповідомлення компетентних органів про злочин.
Частина 1 ст.2 КК України визначає підставою кримінальної відповідальності вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Під складом злочину розуміється юридична конструкція у кримінальному праві, що складається із об'єктивних і суб'єктивних елементів, сукупність яких дає змогу визначити поведінку суспільно небезпечною та кримінально протиправною.
Щодо об'єкту кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України, то воно посягає на волю людини у розумінні її фізичної свободи (свобода перебування в будь-якому місці), на гарантоване державою право не бути підданою такому зникненню, а поряд із ними також на гідність людини та за певних умов на правильну (належну) діяльність органів публічної влади, підприємств установ, організації державної та комунальної форм власності. Дане кримінальне правопорушення може вчинятися у двох формах: видання наказу або розпорядження про вчинення арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування; невжиття керівником, якому стало відомо про вчинення арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування, його підлеглими заходів для їх припинення та неповідомлення компетентних органів про злочин.
Суб'єктом кримінального правопорушення, яке передбачене у ч.2 ст.146-1 КК України, є особа, яка видала наказ або розпорядження про вчинення дій або керівник, який не вжив заходів для припинення незаконних дій.
Об'єктивна сторона зазначеного злочину характеризується видачею наказу або розпорядження про арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт таких дій або невжиття керівником, якому стало відомо про вчинення його підлеглими позбавлення волі людини, заходів для його припинення, поєднане з неповідомленням компетентних органів це кримінальне правопорушення; неповідомлення компетентних органів про кримінальне правопорушення керівником, якому стало відомо про вчинення його підлеглими позбавлення волі людині, поєднане з подальшою відмовою визнати факт такого позбавлення волі або приховуванням даних про долю такої людини чи її місце перебування.
Як вбачається з оскаржуваної постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 30.09.2025 ОСОБА_6 утримується у місцях позбавлення волі відповідно до вироку суду, який набрав законної сили, із дотриманням встановленої кримінально-процесуальним законодавством процедури, факт відбування ним покарання у вигляді довічного позбавлення волі, підстави та місце перебування не приховується. Зокрема, санкцією ст.93 КК України (в редакції від 18.12.1997 року), за якою засуджено ОСОБА_6 , передбачено покарання у вигляді смертної кари та конфіскації майна винної особи.
Слідчий дійшов обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42023000000001556 від 20.09.2023, вказавши, що твердження ОСОБА_6 про відсутність такого виду покарання як смертна кара на час винесення вироку у кримінальному законодавстві спростовані рішеннями судів всіх інстанцій, які не скасовувалися та діють по теперішній час. Крім того, суди та органи державної влади України не відмовляли визнати позбавлення ОСОБА_6 свободи, дані про його долю чи місце перебування не приховували, тобто у даному випадку відсутня така обов'язкова ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146-1 КК України як приховування його місця перебування.
На переконання апеляційного суду постанова слідчого від 30.09.2025 про закриття кримінального провадження №42023000000001556 від 20.09.2023 відповідає вимогам ст.110 КПК України, оскільки містить всі обов'язкові елементи такого процесуального рішення.
Слідчим проведено необхідні слідчі дії, проаналізовано та надано юридичну оцінку подіям, зазначеним у заяві ОСОБА_6 про можливе кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді, що доводи заяви про вчинення кримінального правопорушення, зводяться до незгоди із судовими рішеннями щодо призначеного йому покарання.
При цьому, питання які ставить ОСОБА_6 щодо невідповідності умов тримання, погіршення стану здоров'я, тощо не входять до предмету розслідування злочину за ст.146-1 КК України. Тому такі твердження скаржника є помилковими, як і безпідставними є доводи щодо необхідності дослідження, зокрема, оригіналу або засвідченої копії розпорядження суду (форма № 20), відомостями про направлення його до установи виконання покарань та реєстрацію отримання цією установою, матеріалів перегляду вироку 2000 за Законом № 1483-III, у тому числі склад суду, участь сторін, протоколи засідання та дату набрання судовим рішенням законної сили, адже, як зазначалося вище судові рішення щодо обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 набрали законної сили, були предметом неодноразового перегляду судами всіх інстанцій та є чинними.
Стосовно тверджень скаржника про відсутність форми №20, яка на думку останнього може бути єдиною підставою для виконання вироку суду, то апеляційний суд зауважує, що форма №20, про яку вказує ОСОБА_6 - це розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, яке є додатком до Інструкції з діловодства у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 22/5 від 13.03.1997, яка на даний час втратила чинність.
По своїй суті вказане розпорядження за формою № 20, на яке вказує скаржник, є різновидом супровідного листа про направлення судом вироку, що набрав законної сили, компетентному органу, який має його виконувати. Підставою для відбування покарання є лише вирок суду, яким призначено покарання, а не різного виду документи про направлення його на виконання, передбачені інструкціями по діловодству в судах.
Доводи апеляційної скарги, що слідчим не проведено всіх необхідних слідчих дій не знайшли свого підтвердження, адже проведені слідчі дії у кримінальному провадженні №42023000000001556 від 20.09.2023 з метою перевірки обставин, на які вказував ОСОБА_6 у своїй заяві про злочин, передбачений ч.2 ст.146-1 КК України, адресованій Генеральному прокурору України, є достатніми.
Доводи апеляційної скарги відповідають доводам скарги ОСОБА_6 , адресованої слідчому судді, і були предметом вивчення слідчого судді за участі скаржника, прокурора та із дослідженням матеріалів кримінального провадження, а отже фактично зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.11.2025.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді та приймає до уваги, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено аргументів які свідчили б про незаконність прийнятого слідчим рішення або про помилковість висновків, викладених в ухвалі слідчого судді, адже ці висновки враховують всі можливі обставини, встановлені при здійснені даного досудового розслідування, а тому доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді від 14.11.2025.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_6 до задоволення не підлягає, а ухвала слідчого судді від 14.11.2025 має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.11.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 від 30.09.2025 про закриття кримінального провадження №42023000000001556 від 20.09.2023 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді