Провадження № 11-кп/821/735/25 Справа № 711/5944/25 Категорія: ст. 82 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника ДУ «Черкаський
слідчий ізолятор» ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2025 року про заміну засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким.
Начальник ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_11 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з поданням про заміну ОСОБА_7 , засудженому вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким - у виді позбавлення волі на певний строк.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.09.2025 таке подання задоволено та замінено засудженому ОСОБА_7 невідбуту частину покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Судове рішення вмотивовано тим, що матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на те, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, а заміна призначеного йому покарання на позбавлення волі строком на 15 років, надасть засудженому шанс довести, що він перестав бути суспільно-небезпечним і його подальше утримання в умовах ізоляції від суспільства не є доцільним.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.09.2025 через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання начальника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» про заміну в порядку ч. 5 ст. 82 КК України ОСОБА_7 невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Стверджує, що при вирішенні питання про можливість заміни ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким, судом не врахована ступінь суспільної небезпеки та характер вчинених засудженим злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких, їх кількість (два розбійні напади, два вбивства та замах на вбивство), тяжкість наслідків, що настали - смерть двох молодих чоловіків, малолітні діти яких залишились без батьків та дані про особу засудженого, який за час перебування в умовах СІЗО характеризується посередньо, отримав 30 стягнень, не бере відповідальності за вчинені дії, винуватість у вчиненому не визнав, уважаючи, що з ним вчинили несправедливо. Крім того не з'ясовано у засудженого наміри щодо залучення до суспільно корисної праці після звільнення, його відношення до вчинених злочинів та висновки, які він для себе зробив.
Звертає увагу на те, що установою попереднього ув'язнення не було надано індивідуального плану з визначеними заходами, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно вплинути на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, свідчать про перспективи його виправлення та ресоціалізації після звільнення.
Посилається на те, що не є сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого незнятих чи непогашених заходів стягнення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання є обов'язком засудженого, які передбачає ч. 3 ст. 107 КВК України. При цьому зазначає, що ОСОБА_7 виявив бажання бути залученим до робіт по благоустрою ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» з 2024 року та почав отримувати заохочення лише з 06.08.2024 і наразі має 4 заохочення за понад 20 років відбутого терміну покарання.
На думку прокурора, з урахуванням мети покарання, тенденції задовільної поведінки засудженого, тяжкості вчинених ним злочинів та характеризуючих даних, вирішення питання про заміну невідбутої ОСОБА_7 частини покарання більш м'яким, є передчасним.
На апеляційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_7 подані заперечення, які зводяться до законності, обгрунтованості судового рішення та безпідставності апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, як необґрунтованої, пояснення представника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_9 , який підтримав подання установи, внесене в порядку ст. 82 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, наданої установою попереднього ув'язнення на виконання ухвали від 15.10.2025, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, кримінального процесуального закону.
На думку колегії суддів, таким вимогам процесуального закону ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.09.2025 відповідає, а апеляційні вимоги сторони обвинувачення є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, установлених законом (ч. 1 ст. 539 КПК України).
Статтею 82 КК України передбачено, що невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.
При вирішенні питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк необхідно встановити становлення особи на шлях виправлення, а саме прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Такий висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.
З матеріалів кримінального провадження та особової справи на засудженого встановлено, що 23.12.2006 ОСОБА_7 заарештований Придніпровським районним судом м. Черкаси за поданням слідчого прокуратури Придніпровського району м. Черкаси за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 187 КК України.
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 ОСОБА_7 засуджений за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, у виді довічного позбавлення волі.
Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 щодо ОСОБА_7 набрав законної сили 13.12.2011.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30.05.2016 ОСОБА_7 зараховано в строк відбутого покарання термін його попереднього ув'язнення з 23.12.2006 по 13.12.2011, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (залік складає 4 роки 11 місяців 20 днів).
На підставі рішення Центральної комісії Департаменту від 06.09.2023 № 1.5/34-2023 засуджений ОСОБА_7 переведений для подальшого відбування покарання з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» до сектору для чоловіків, які засуджені до довічного позбавлення волі ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Початком строку відбування покарання ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі є 23.12.2006 і станом на 27.06.2025 він відбув покарання понад 15 років, передбачених ч. 5 ст. 82 КК України.
Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого, складеного комісією ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи (за підсумком 98 балів), ОСОБА_7 став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та підлягає представленню до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Згідно характеристики ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» від 27.06.2025 та даних щоденнику індивідуальної роботи із засудженим, ОСОБА_7 станом на 27.06.2025 відбув 23 роки 05 місяців 20 днів. Вину у вчиненому не визнає. У період з 24.11.2008 по 28.02.2020 тридцять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності з накладанням відповідних стягнень, які наразі зняті та погашені. 4 рази заохочувався правами начальника установи: 26.04.2024 - переведення на поліпшені умови тримання, відбув необхідну частину строку покарання, своєю поведінкою та ставленням до праці доводить, що стає на шлях виправлення і заслуговує на переведення до багатомісного приміщення камерного типу; 06.08.2024, 07.11.2024, 28.05.2025 - подяка за сумлінну поведінку та активну участь з благоустрою сектору для чоловіків засуджених до ДПВ. Бере активну участь у програмах/заходах, не допускає порушень, має бажання змінити своє життя та підтверджує це активними вчинками. Усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи, має позитивні плани на майбутнє, активно їх впроваджує та має позитивні результати їх реалізації.
ОСОБА_7 виконує передбачені законом вимоги персоналу установи та роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Приймає активну участь у безкоштовних онлайн вебінарах з отриманням сертифікатів «ПРОМЕТЕУС». Пройшов навчання в благодійній організації «FREE ZONE» за програмою цифрова освіта та корекційну програму «зміна прокримінального мислення».
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» оцінено як низький, за відсутності факторів ризику, які негативно впливають на поведінку засудженого ОСОБА_7 .
На думку колегії суддів, встановлені та наведені вище дані свідчать про те, що засуджений ОСОБА_7 досяг саме тих якісних змін, які закон і суспільство покладають в основу поняття виправлення: сформовано здатність дотримуватись вимог закону, розуміння соціальної значимості власної поведінки та готовність інтегруватися у суспільство без вчинення нових правопорушень. Це дає підстави вважати, що цілі покарання реалізовані, а сам засуджений став на шлях виправлення не лише з формально-правової, а й з моральної точки зору.
Твердження прокурора, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, про те що ОСОБА_7 за час відбування покарання 30 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, тому його поведінка не є сумлінною, колегія суддів визнає передчасними та зауважує про те, що погашені дисциплінарні стягнення не мають правових наслідків і, відповідно, не можуть бути використані для формування негативної оцінки особи засудженого, тому їх урахування при вирішенні питань, що стосуються зміни виду покарання чи дострокового звільнення, є неприпустимим.
Наразі встановлені з матеріалів кримінального провадження та особової справи на засудженого дані вказують на те, що, з огляду на приписи ст. 134 КВК України, ОСОБА_7 вважається таким, що стягнень не мав.
При цьому враховується, що останнє за часом стягнення накладене на ОСОБА_7 28.02.2020. Після цього порушень режиму відбування покарання з боку засудженого не встановлено. Натомість ОСОБА_7 26.04.2024, 06.08.2024, 07.11.2024 та 28.05.2025 заохочувався правами начальника установи за сумлінну поведінку і ставлення до праці.
Крім того, з наданих засудженим даних, встановлено, що 18.11.2025 правами начальника установи ОСОБА_7 оголошено чергову подяку за сумлінну поведінку та активну участь у благоустрою сектору для чоловіків засуджених до ДПВ, що додатково свідчить про дотримання ним режимних вимог, як ознаки виправлення.
Колегія суддів зауважує, що ступінь суспільної небезпеки, характер вчинених засудженим злочинів, їх кількість та тяжкість наслідків, не є визначальними при прийнятті рішення в порядку ст. 82 КК України, оскільки головною умовою можливості заміни покарання більш м'яким, є підтвердження того, що засуджений став на шлях виправлення і така умова матеріалами кримінального провадження доведена.
Визнання вини у вчиненому є правом, а не обов'язком засудженого, тому невизнання засудженим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні злочинів, за встановленням даних про його виправлення, не є підставою для відмови у задоволенні подання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Матеріали кримінального провадження містять індивідуальний план виправлення та ресоціалізації засудженого ОСОБА_7 на період з 2024 по 2040, а доводи прокурора про протилежне, є безпідставними.
Наразі матеріали кримінального провадження та особової справи на засудженого вказують на те, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, має позитивну характеристику, низькі ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства, його поведінка є сумлінною, він відбув покарання, що перевищує мінімальний строк для застосування положень ст. 82 КК України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість заміни призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді п'ятнадцять років позбавлення волі, вважаючи, що така пільга надасть засудженому шанс протягом наступних років довести, що він перестав бути суспільно-небезпечним і його подальше утримання в умовах ізоляції від суспільства не є доцільним, та досягти такого прогресу в реабілітації, щоб це дало йому надію одного дня отримати право на дострокове або умовно-дострокове звільнення.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419, 537 КПК України, колегія суддів судової палати
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2025 року про заміну засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_10 - без задоволення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 у виді 15 років позбавлення волі рахувати з моменту постановлення ухвали про заміну покарання, тобто з 18 вересня 2025 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді