Справа № 952/545/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/377/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
11 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 18 квітня 2024 року до ЄРДР за №12024221090000470,за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел. Зачепилівка Зачепилівського району Харківської області, працюючої ТОВ "Охорона 2023", розлученої, не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2024 рокузасуджено ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік), з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 мешкає разом із своєю матір'ю ОСОБА_10 , 1941 року народженя, за адресою: АДРЕСА_1 , та систематично вчиняє домашнє насильство у зв'язку з чим з 19 серпня 2023 року перебуває на обліку в СПД № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області як особа, що вчиняє домашнє насильство.
Так, в період з 18 серпня 2023 року по 17 квітня 2024 року ОСОБА_7 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняла психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_10 , шляхом словесних образ та погроз, залякування, що призвело до психологічних страждань потерпілої та завдало шкоди її психічному здоров'ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки, втрати позитивних емоцій.
Зокрема, 18 серпня 2023 року близько 23.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем мешкання, а саме в АДРЕСА_1 , умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинила психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_10 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання.
Крім того, ОСОБА_7 , 10 грудня 2023 року близько 16.30 год., перебуваючи за місцем мешкання, а саме в АДРЕСА_1 , умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинила психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_10 , яке виразилось у словесних образах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання.
За вчинення домашнього насильства постановами Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року та 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 , за епізодами від 19 серпня 2023 року та 10 грудня 2023 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_7 , 17 квітня 2024 року близько 20.00 год. будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме в АДРЕСА_1 , у приміщенні будинку разом зі своєю матір'ю ОСОБА_10 , та діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинила психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_10 , яке виразилось у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, та призвело до погіршення якості життя останньої, що виразилось у зміні характеру повсякденного життя.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
Прокурор в апеляційній скарзі з врахуванням внесених змін, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосуванню - ст.91-1 КК України, що спричинило невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок суду в цій частині скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст.126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік). На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
В обґрунтування посилається на те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не приділено належної уваги тому, що вона обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
Також, зазначає, що суд, в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно зі звільненням обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням обов'язків відповідно до ст.76 КК України, повинен був застосувати до засудженої вказаний обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, наполягала на її задоволенні.
Обвинувачена в судовому засіданні вважала необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора та просила залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, були зроблені на підставі її показань, а провадження було розглянуте в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченої за ст. 126-1 КК України.
А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Поряд з цим, слушними є доводи прокурора про застосування до обвинуваченої обмежувального заходу передбаченого п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, оскільки кримінальне правопорушення належить до категорії правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством.
Так, Законом України від 06.12.2017 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексі України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 11.01.2019, передбачено новий склад кримінального правопорушення «Домашнє насильство» (ст.126-1 КК України) та одночасно до Загальної частини Кримінального кодексу України внесено розділ ХІІІ-1, який містить норму, що передбачає обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (ст.91-1 КК України).
Згідно з ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Тобто, обмежувальні заходи, передбачені вищевказаною нормою Закону, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.
Проте, місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_7 указані вимоги закону України про кримінальну відповідальність не були враховані.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення неодноразово вчиняла психологічне насильство в сім'ї відносно своєї матері, 1941 року народження, за що відповідно притягувалась до адміністративної відповідальності.
Саме систематичні умисні дії обвинуваченої по відношенню до своєї матері призвели до психологічних та фізичних страждань потерпілої ОСОБА_10 .
Згідно з приписами п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», направлення кривдника на проходження програми для кривдників віднесено до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Наказом Мінсоцполітики України від 01.10.2018 №1434 затверджена «Типова програма для кривдників, якою передбачено комплекс заходів, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їх наслідків, до виконання батьківських обов'язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків. Метою типової програми є зміна насильницької поведінки кривдника, формування соціально прийнятних норм і гуманістичних цінностей.
Отже колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що з метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, до обвинуваченої слід застосувати обмежувальні заходи у виді направлення ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченої, покращенню психологічного здоров'я потерпілої ОСОБА_10 , а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
У відповідності до п.4 ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч.1 ст.421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню, з ухваленням апеляційним судом свого вироку. При цьому, враховуючи, що прокурором не оскаржено вирок в частині призначення саме виду та розміру покарання, а також застосування ст.75 КК України, колегія суддів в цій частині вирок залишає без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 1 (один) рік).
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Контроль за виконанням обмежувального заходу - програми для кривдників, застосованого до ОСОБА_7 покласти на відділ соціального захисту населення Зачепилівської селищної ради.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4