Рівненський апеляційний суд
08 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 565/2323/25
Провадження № 33/4815/1073/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Міщук Л.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Мороченця Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мороченця Я.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вараського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року,
Постановою Вараського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Позбавлено ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2025 року о 19 год. 47 хв. ОСОБА_1 в м. Вараш по вул. Набережна керував електросамокатом Ninebot з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Мороченець Я.І. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що відеозапис, долучений на компакт-диску, розпочинається о 19:45:44 год. і містить лише факт того, що ОСОБА_1 веде електросамокат у руках. Вказує, що на жодному відеозаписі не видно рух електросамоката, у тому числі о 19:47:00 год., оскільки в цей момент зафіксовано лише спілкування поліцейського з ОСОБА_1 .. Вказує, що електросамокатом до моменту підходу поліцейських керувала малолітня дочка - ОСОБА_2 , 2015 року народження, яка побачивши службовий автомобіль, передала самокат батькові, після чого він лише ніс його в руках. Доводить, що електросамокат «Ninebot G30 Max» має потужність 0,6 кВт, не відноситься до механічних транспортних засобів та не потребує посвідчення водія. Вказує, що особи, які керують електросамокатами, прирівнюються до велосипедистів, а відповідальність за їхні порушення передбачена ст.127 КУпАП, де передбачено і відповідальність за такі порушення в стані сп'яніння. Вважає, що навіть у випадку встановлення керування дана категорія справ підвідомча лише Національній поліції, а не суду.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Мороченця Я.І. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями ст.1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.
Разом з тим, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджується з доданими до нього матеріалами.
Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що 13 вересня 2025 року в м. Вараш по вул. Набережна він не керував електросамокатом «Ninebot». За його словами, до моменту підходу працівників поліції електросамокатом керувала його малолітня донька - ОСОБА_2 , 2015 року народження. Побачивши службовий автомобіль поліції, дитина передала самокат батькові, після чого він лише вів його в руках, а не рухався на ньому.
Апеляційний суд приймає пояснення ОСОБА_1 , оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи.
Так, з досліджених судом відеозаписів із нагрудної відеокамери працівника поліції вбачається, що в момент, коли поліцейський підійшов до ОСОБА_1 , останній дійсно вів самокат у руках, а не рухався на ньому (файл ОСОБА_1 , час 00:12). Також з цього відеозапису неможливо встановити, що електросамокат був зупинений працівниками поліції за допомогою проблискових маячків чи спеціального звукового сигналу, а також неможливо визначити, хто саме керував ним до моменту зупинки.
Таким чином відеозаписом, який є об'єктивним доказом у справі, не підтверджено факт керування вказаним транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 електросамокатом Ninebot, матеріали справи не містять.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування електросамокатом, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника Мороченця Я.І. задовольнити.
Постанову Вараського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович