Провадження № 11-кп/803/3736/25 Справа № 932/5845/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022040000000485 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3, 4 ст. 190 КК України, яким продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 січня 2026 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22.00 години до 07.00 години та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 за волею потерпілого ОСОБА_11 отримав від нього грошові кошти.
Окрім того, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2023 року було частково задоволено цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про стягнення боргу. Саме за цим рішенням суду було встановлено обставини кримінальної справи. 05.04.2024 року ОСОБА_11 знову звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_8 про стягнення іншого боргу, однак розгляд цивільної справи за цим позовом за клопотанням позивача було зупинено.
Стверджує, що в матеріалах провадження відсутні докази вчинення ним кримінального правопорушення.
Також зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Дніпро, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2013 року народження, яка є особою з інвалідністю.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора залишити без задоволення та змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із використанням електронного засобу контролю.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що досліджені судом докази не доводять його винуватості в інкримінованих йому злочинах.
Стверджує, що судом при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було взято до уваги стан його здоров'я.
Зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування до нього такого запобіжного заходу як застава.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із використанням електронного засобу контролю, або застосувати заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором не доведено ризики та неможливість застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як застава, також до клопотання не було додано жодних додатків.
Зазначає, що обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Самар Дніпропетровської області, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має дружину та двох дітей, а саме спільну дитину ОСОБА_12 , 2020 року народження, та сина дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_13 , 2010 року народження, які перебувають на його утриманні та які страждають на певні захворювання, на утриманні обвинуваченого також перебувають його батьки, які є особами похилого віку, окрім того, його батько має хронічні захворювання та потребує лікування.
Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_9 страждає на певні захворювання, які унеможливлюють його перебування під вартою, а також, що він більше року перебуває під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 січня 2026 року, також залишено без змін раніше застосований ОСОБА_8 розмір застави.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, також враховано особи обвинувачених.
Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі зазначав, що він бажає брати участь у розгляді провадження в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, водночас під час апеляційного розгляду захисником не була забезпечена його участь у розгляді провадження.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 336 КПК України, відповідно до якої ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання, розгляд провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проведено за відсутності захисника ОСОБА_10 , проти чого не заперечував обвинувачений ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває обвинувальний акт № 12022040000000485 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3, 4 ст. 190 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалами слідчого судді від 01.04.2024 року до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 27.11.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які відповідно до ухвали суду ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Таким чином, доводи апеляційних скарг щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються зазначеними обставинами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинувачених, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де будуть проживати обвинувачені у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При цьому слід зазначити, що судом залишено без змін раніше застосований ОСОБА_8 розмір застави.
Також з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, а тому, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_9 та його захисником ОСОБА_10 не наведено таких обставин та відомостей про особу обвинуваченого, які б давали суду підстави для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а тому вимоги захисника в цій частині є безпідставними.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 також обвинувачується за ч. 2 ст. 255 КК України, водночас відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2025 року йому була визначена застава, в тому числі, з урахуванням особи обвинуваченого, який позитивно характеризується, має на утриманні дитину, яка є особою з інвалідністю та наявності інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 одного епізоду злочинної діяльності.
Доводи захисників про те, що: - обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Дніпро, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2013 року народження, яка є особою з інвалідністю; - обвинувачений ОСОБА_9 зареєстрований та проживає у м. Самар Дніпропетровської області, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має дружину, двох дітей, а саме спільну дитину ОСОБА_12 , 2020 року народження, та сина дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_13 , 2010 року народження, та батьків похилого віку, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 про те, що двоє дітей та батьки, які перебувають на утриманні обвинуваченого ОСОБА_9 , страждають на певні захворювання, - є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження, які не містять таких відомостей, та стороною захисту до апеляційних скарг не надано документів на підтвердження цих відомостей.
Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Твердження сторони захисту про те, що прокурором не доведено ризики та неможливість визначення обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, спростовується наявними в матеріалах провадження клопотаннями прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідають вимогам п.6 ч.1 ст.183, ч.3 ст.199 КПК України, так як у них зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Посилання захисника ОСОБА_10 на те, що прокурором до клопотання не було додано жодних додатків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене не передбачено ч.3 ст.199 КПК України.
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 про те, що обвинувачений страждає на певні захворювання, які унеможливлюють його перебування під вартою, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, оскільки відповідно до листа начальника філії ДУ “Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 10.12.2025 року, наданого на запит суду апеляційної інстанції, на цей час стан здоров'я ОСОБА_9 стабільний, відповідає наявним патологіям, отримує планову терапію.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012 року (далі Порядок №239/5/104).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Статтею 21 вказаного Закону забезпечення медичного обслуговування осіб, взятих під варту, покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Відповідно до п. 2.3, 2.6, 2.8, 2.10 Розділу ІІ Порядку №239/5/104 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Таким чином, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_9 не є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не встановлено факту неможливості тримання обвинуваченого під вартою.
Посилання захисника ОСОБА_10 про те, що обвинувачений ОСОБА_9 більше року перебуває під вартою, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження судом триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 27 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4