Провадження № 22-ц/803/10599/25 Справа № 180/1700/25 Головуючий у першій інстанції: Тананайська Ю.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у складі судді Тананайської Ю.А. від 25 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» обґрунтовуючи це тим, що він тривалий час працював на підприємстві відповідача. 30 серпня 2018 року з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок нещасного випадку, отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 25.09.2019 року встановлено первинно 25% втрати професійної працездатності, до 01.10.2020 року. Оглядом МСЕК від 30.10.2023 року встановлено повторно 20 % втрати професійної працездатност. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, потерпає від фізичного болю. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів у розмірі 140000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів і зборів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працює на підприємстві відповідача, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 9-13).
30 серпня 2018 року о 17 год 30 хв з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок чого позивач отримав забій, гемартроз правого колінного суглобу з ушкодженням медіального меніску і медіальної колатеральної зв'язки справа. За даним випадком складено акт за формою Н-1 № 14/2 від 26.07.2019.
Згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 30 серпня 2018 року о 17 год 30 хв, причинами настання нещасного випадку є невиконання посадових обов'язків, порушення п.4.3. посадової інструкції гірничого майстра а дільниці очисного видобутку марганцевої руди шахти №14/15.
У п.8 вказаного Акту особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування: ОСОБА_3 - виконуючий обов'язки гірничого майстра дільниці очисного видобутку марганцевої руди шахти №14/15 АТ “Марганецький ГЗК»; ОСОБА_1 - підземний гірник очисного забою 5-го розряду дільниці очисного видобутку марганцевої руди шахти №14/15 АТ “Марганецький ГЗК» (а.с. 14-18).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії ААА №050949 від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 встановлено первинно 25% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 01.10.2020 без встановлення групи інвалідності (а.с. 19).
Згідно копії довідки МСЕК серії ААА №060751 від 04 листопада 2020 року, позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 01.10.2021 без встановлення групи інвалідності (зворот а.с. 19-20).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії ААА №143980 від 30 жовтня 2023, ОСОБА_1 встановлено повторно 20% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 10.09.2025 без встановлення групи інвалідності (а.с. 20 зворот).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я позивача, пов'язаного з нещасним випадком на підприємстві, у зв'язку з чим довідкою МСЕК серії ААА №050943 від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 встановлено первинно 25% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 01.10.2020 без встановлення групи інвалідності; довідкою МСЕК серії ААА №060751 від 04 листопада 2020 року, позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 01.10.2021 без встановлення групи інвалідності та довідкою МСЕК серії ААА №143980 від 30 жовтня 2023, ОСОБА_1 встановлено повторно 20% втрати професійної працездатності, з датою переогляду - 10.09.2025 без встановлення групи інвалідності; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках; приймаючи до уваги вину позивача у настанні нещасного випадку; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, отриманою внаслідок нещасного випадку під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» щодо відсутності неправомірних дій з боку відповідача є безпідставними, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки місцевий суд, на підставі медичних документів правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого відчуває моральні страждання.
Посилання позивача на занижений розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я внаслідок нещасного випадку, судом врахована ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Разом з тим, колегія звертає увагу, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без урахування утримання податку з доходів і зборів».
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без урахування утримання податку з доходів і зборів».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року - змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без урахування утримання податку з доходів і зборів».
В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова