Провадження № 22-ц/803/6979/25 Справа № 201/15187/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №201/15187/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бартош-Стрельникової Тетяни Миколаївни на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Антонюка О.А.,-
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №546292061 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 22 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №148 від 25 серпня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 61956,46 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №546292061 від 22 квітня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 0409/24 від 04 вересня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 89279,38 грн., з яких 21999,10 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 67280,28 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №546292061 від 22 квітня 2021 року не погашена.
У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №546292061 від 22 квітня 2021 року у розмірі 89279,38 грн., з яких 21999,10 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 67280,28 грн. - заборгованість по відсоткам, понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» борг по кредитному договору № 546292061 від 22 квітня 2021 року станом на 01 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості - 89 279 грн. 38 коп., з яких: 21 999 грн. 10 коп. - заборгованість по кредиту, 67 280 грн. 28 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 00 грн. 00 коп. - залишок просрочених комісій, інфляційні втрати - 00 грн., три відсотки річних - 00 грн., штрафи (пені) - 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір, сплачений при подачі позову, в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн., а всього 8 422 грн. 40 коп.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Бартош-Стрельникова Т.М. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції у рішенні вказано, що відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Однак представником відповідача 18.01.2025 року було подано відзив на позов, тому поза увагою залишилися заперечення відповідача стосовно позовної заяви.
Вказує, з матеріалів справи вбачається, що договір факторингу №28/1118-01, за яким відбулось первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором № 546292061 від 22 квітня 2021 року, було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року, тобто за три роки до укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
Вказане свідчить про те, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 546292061 від 22 квітня 2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 546292061 від 22 квітня 2021 року, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року.
Також, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за вказаними договорами факторингу.
Крім того, зазначає, що позивачем не надана квитанція про оплату послуг за надання професійної правничої допомоги.
У зв'язку з чим, просила суд рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. скориставшись своїм правом подав відзив, в якому вказує на безпідставність вимог апеляційної скарги, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Сутність договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згідно з п.4.1. цих договорів, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, який є невід'ємною частиною договору. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов'язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 546292061 від 22 квітня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 25 серпня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №148.
Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів
Звертає увагу суду, якщо в договорі не зазначено, що право вимоги переходить тільки після оплати, то відсутність платежу не впливає на сам перехід права. У такому випадку фактор просто залишається боржником за оплатою, але це не означає, що право вимоги до боржника не перейшло.
Таким чином, за наявності підписаного реєстру та інших документів можна доводити, що право вимоги перейшло, навіть якщо фактична оплата ще не відбулася.
За наявності в договорі чіткої умови про перехід права вимоги в момент підписання відповідного реєстру та відсутності заперечень іншої сторони щодо цього, можна стверджувати про перехід права вимоги, навіть якщо фактична оплата ще не відбулася. Однак, для уникнення можливих спорів, рекомендується забезпечити належне документальне підтвердження виконання всіх умов договору, включаючи оплату.
Якщо предметом позову є стягнення заборгованості з боржника, а не визнання договору факторингу недійсним або неукладеним, то суд повинен розглядати саме питання існування заборгованості, а не оцінювати чинність договору факторингу.
Таким чином, підтверджено право вимоги за договором факторингу ТОВ «Юніт Капітал».
Стосовно витрат на правову допомогу зазначає, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
У зв'язку з чим, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 546292061 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит в сумі 22000 грн. шляхом перерахування коштів на банківську карту.
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним на умовах, передбачених договором.
З платіжного доручення від 22 квітня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за вищевказаним кредитним договором, перерахувало ОСОБА_1 22000 грн. на його картку № НОМЕР_1 .
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:
- кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;
- право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
- реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.
Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.
В подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
Позивач зазначив, що первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором №546292061 від 22 квітня 2021 року відбулось від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі зазначеного вище договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №148 від 25 серпня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №546292061 від 22 квітня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року було відступлено на користь ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується витягом з реєстру боржників від 04 вересня 2024 року.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 0409/24 від 04 вересня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 89279,38 грн., з яких 21999,10 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 67280,28 грн. - заборгованість по відсоткам.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, отримано від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у розмірі 22000 грн., та позивачем було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором№546292061 від 22 квітня 2021 року, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» борг по кредитному договору № 546292061 від 22 квітня 2021 року станом на 01 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості - 89 279 грн. 38 коп., з яких: 21 999 грн. 10 коп. - заборгованість по кредиту, 67 280 грн. 28 коп. - відсотки за користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 67 280 грн. 28 коп.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Встановлено, відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відсутність доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, від 05 серпня 2020 року та від 04 вересня 2024 року, з урахуванням встановлених фактичних обставин цієї справи, не спростовують факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №382827171 від 09 серпня 2021 року.
Апеляційний суд констатує, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося, відтак, доведення факту сплати їх сторонами погоджених платежів не впливає на наявність прав вимоги у позивача, обумовлених такими договорами.
Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування права вимоги у позивача за кредитним договором №382827171 від 09 серпня 2021 року.
Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ «Юніт Капітал»просив суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитому розмірі - 67 280 грн. 28 коп.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ “Лінеура Україна», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Таким чином, колегія суддів вважає, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, зменшивши їх розмір з 67 280 грн. 28 коп. до 22000 грн.
Щодо витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В позовній заяві представник позивача - адвокат Тараненко А.І. просив стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. витрати на професійну допомогу, пов'язані з розглядом в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги було надано: копію договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року, копію протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору, копію додаткової угоди №5 до договору про надання правничої допомоги та копію акту прийому передачі наданих послуг від 09.09.2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 6000 грн.
Із копії акту прийому передачі наданих послуг від 09.09.2024 року вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг: 1) складання позовної заяви у даній справі (2 год.) - вартість послуг 5000 грн.; 2) вивчення матеріалів справи (1 год.) - вартість послуг 500 грн.; 3) надання усної консультації стосовно складання позовної заяви (1 год.) - вартість послуг 500 грн. Всього 6000 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, колегія суддів дійшла висновку про зміну розміру витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, зменшивши їх з 6000 грн. до 3000 грн., що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем квитанції про оплату послуг за надання професійної правничої допомоги є безпідставними, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Така ж правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бартош-Стрельникової Тетяни Миколаївни- задовольнити частково.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025 року у цивільній справі №201/15187/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити в частині стягнення заборгованості за процентами та судових витрат.
Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) борг по кредитному договору №546292061 від 22 квітня 2021 року станом на 01 грудня 2024 року у розмірі 43 999 (сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп., з яких: 21 999 грн. 10 коп. - заборгованість по кредиту, 22000 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам».
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у розмірі 1193 грн. 81 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн., а всього 4193 (чотири тисячі сто дев'яносто три) грн. 81 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Судді: